Рішення № 74102786, 17.05.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

17.05.2018 ЄУН № 337/3414/17

Провадження 2/337/77/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.05.2018 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді – Салтан Л.Г.

при секретарі – Гальцевій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, що мешкає: АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, що зареєстрований: м.Запоріжжя, пр..Інженера Преображенського 9 кв.294), третя особа: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3, що мешкає: АДРЕСА_2) про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 9770,29 грн., моральної шкоди в розмірі 2000 грн. та судових витрат.

Ухвалою суду від 11.09.2017 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позову.

Ухвалою судді від 06.11.2017 року відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду.

У відповідності до п.9 Розділу ІІ Прикінцевий положень Цивільно-процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року ( що набрав чинності 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу

19.12.2018 року відповідач ОСОБА_2 надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на момент скоєння ДТП він мав страховий поліс № АК/0253189 ПрАТ «СТ»Іллічівське» обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого страхова компанія взяла на себе зобов’язання по відшкодуванню шкоди, тому позивач має звернутися до страхової компанії для отримання страхового відшкодування. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просить позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд стягнути з відповідача. суму матеріальних збитків у розмірі 9770,29 грн., моральної шкоди в розмірі 2000 грн. та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, вважає заявлені позовні вимоги законними та обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки саме потерпілому надано безумовне право на вибір способу захисту порушеного права шляхом пред’явлення вимоги про відшкодування шкоди її заподіювачем, сума завданої шкоди. Розмір заподіяних збитків та розміру моральної шкоди відповідачем належними доказами не спростований. Просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 у судові засідання 22.02.2018, 10.04.2018 року, 17.05.2018 року не з’явились, про місце, день, та час розгляду справи були повідомлений своєчасно та належним чином, з заявою про неможливість присутності не зверталися

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, не заперечує проти стягнення суми завданої шкоди на користь позивача.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд дійшов виводу про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 лютого 2017 року о 17 годині 28 хвилин по вул. Хортицьке шосе, 18 м. Запоріжжя водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_3, при виїзді з двору будинку №18, не надав перевагу у русі транспортному засобу «ВАЗ- 210994-20», державний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1, який рухався по вул. Хортицьке шосе та скоїв зіткнення з автомобілем.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п. 3, 4 ст. 61 ЦПК України “Постанова суду про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини та є обов’язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду”.

Вина ОСОБА_2 підтверджена матеріалами справи. Постановою судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11.12.2009 року ОСОБА_6 від 03.03.2017 року у справі ЄУН 337/644/17, провадження №3/337/267/2017, встановлено, що ОСОБА_2 порушив вимоги п.10.2 ПДР України, його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого 124 КУпАП, на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово- вогненнебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У відповідності до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механічним об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Деліктне зобов'язання - це первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі і підставою його виникнення є завдання шкоди.

Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок. Зазначені зобов'язання не виключають одне одного.

Відповідно до частини першої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Таким чином, право вибору особи, яка повинна відшкодувати заподіяну шкоду, належить саме позивачеві, а тому доводи відповідача про те, що він є неналежним відповідачем, оскільки застрахував свою відповідальність, не заслуговують на увагу суду.

Право власності на автомобіль «ВАЗ-210994-20», державний номер НОМЕР_4 зареєстровано за матір’ю дружини позивача ОСОБА_1 (дівоче прізвище «Кривець») ОСОБА_7, що підтверджуються копією свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АРС 056568 від 21.12.2007 року.

27 грудня 2007 року ОСОБА_1 видано тимчасовий реєстраційний талон №301352 на автомобіль «ВАЗ-210994-20», державний номер НОМЕР_4 на підставі якого він здійснює керування, технічне обслуговування, тобто вказаний автомобіль фактично знаходиться в його володінні.

Згідно з матеріалами справи про адміністративне правопорушення «ВАЗ-21013» державний номер НОМЕР_5 належить на праві ОСОБА_2

Згідно зі звітом про оцінку автомобіля «ВАЗ-210994», державний номер НОМЕР_4 від 09.03.2017 року №40 вартість матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля «ВАЗ-210994-20», державний номер НОМЕР_4 складає 9770, 29 гривень. Розмір заподіяної шкоди відповідачем не спростований, судом було роз’яснено відповідачу та його представнику право заявити клопотання про призначення судової експертизи щодо визначення розміру шкоди, однак відповідного клопотання з боку відповідача та його представника до суду не надходило.

Згідно з п. 9 постанови пленуму Верховного Суду України «Про розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року, оскільки положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, така особа також вправі вимагати відшкодовування шкоди, заподіяної цьому майну.

Згідно п. 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року» №4, враховуючи, що відповідні 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві госпі відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій з; договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним за доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортній відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб). Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, нанесена фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, при наявності її провини. Неправомірність дій ОСОБА_2 складається в ігноруванні вимог Правил дорожнього руху, порушенні права власності, оскільки в ході ДТП був ушкоджений належний позивачу автомобіль, порушенні життєвих умов позивача, оскільки від дня здійснення ДТП автомобіль не відновлено, позивач не може реалізовувати своє право користування власним автомобілем, до теперішнього часу завдана матеріальна шкода відповідачем не відшкодована.

Віднесення перерахованих вище моральних втрат до складу моральної шкоди підтверджується Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування морального (немайнового) шкоди» від 31.03.1995р. №4 з наступними змінами й доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного суду України від 22.05.2001р. №5 .

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми матеріальної шкоди та вважає можливим частково задовольнити позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 грн.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд вважає необхідним зобов’язати позивача після повного відшкодування відповідачем завданої шкоди, повернути відповідачу замінені деталі автомобіля що підлягали заміні, але мають деяку матеріальну цінність.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст. ст..5, 10-13,141 ч.1, 211, 263, 265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, що зареєстрований: м.Запоріжжя, пр..Інженера Преображенського 9 кв.294 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, що мешкає: АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 9770,29 гривень, 1000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, судові витрати в розмірі 960 гривень, а всього – 11730,29 гривень.

В іншій частині позову – відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 20.05.2018р.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Суддя: Л.Г. Салтан