Рішення № 74102325, 27.04.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/8339/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.04.2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого Леміш О.М.,

при секретарі Химинець О.Я

представник відповідача ОСОБА_1С - ОСОБА_2А

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ТзОВ "Кей-Колект" до ОСОБА_3А, ОСОБА_1С , третя особа - УМВДВС ГТУЮ у З/о , про звільнення майна з - під арешту, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ "Кей-Колект" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3А, ОСОБА_1С , третя особа - УМВДВС ГТУЮ у З/о , про звільнення майна з - під арешту.

Свій позов позивач мотивував тим, що 24.07.2006 року ОСОБА_3 уклав з АКІБ «УкрСиббанк» Договір про надання споживчого кредиту № 11188010000.

За умовами договору Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, а Позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

В забезпечення належного виконання зобов'язання за Кредитним договором був укладений Договір іпотеки № 11188010000 від 31.10.2008 року між ОСОБА_1 (та АКІБ «УкрСиббанк» .

За умовами Іпотечного договору Іпотекодавець передаєє в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором наступне нерухоме майно:

нежиле приміщення, літ. А поз. 1.2.3.4.5.6.7.8.9.10.11.12 площею 348,3 кв.м. та 38/100 частина літ. Б поз. 13.14.15.16.17.18.19.20.21 площею 106,5 кв.м., загальна площа 454,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Заньковецької, будинок 10.

12.12.2010 року АКІБ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект», відповідно до Договору факторингу № 1 свої права вимоги за зобов'язаннями Позичальника за кредитним договором .

Обтяження згідно вищевказаного іпотечного договору відступлено ТОВ «Кей-Колект» та зареєстровано у Державному реєстрі іпотек.

18.07.2017 р. Позивачу, при зверненні до нотаріуса, стало відомо, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором накладено арешти

постановою про арешт майна боржника, серія та номер: 11-27153509 від 25.06.2011 року, виданий Міським відділом державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції функціональним правонаступником якого є Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області;

постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 9-31804017 від 22.05.2012 року виданий Міським відділом державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції функціональним правонаступником якого є Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

Так, керуючись положеннями Закону України «Про іпотеку», позивач вимушений скористатися правом задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет потеки. Оскільки правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя, однак для реалізації даного права заважають вищевказані арешти, які були накладені.

Також варто зазначити, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки нормами вищевказаного закону передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Виходячи з вищезазначеного, арешти, які були накладені на нежиле приміщення, літ. А поз. 1.2.3.4.5.6.7.8.9.10.11.12 площею 348,3 кв.м. та 38/100 частина літ. Б поз. 13.14.15.16.17.18.19.20.21 площею 106,5 кв.м., загальна площа 454,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Заньковецької, будинок 10. не дають можливості скористатися законним правом позивачу щодо задоволення свої вимог за рахунок предмета іпотеки, і тому позивач вимушений звернутися до суду для реалізації даного права.

В судове засідання позивач явку свого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомленим.Разом з тим, від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності , позовні вимоги підтримують, просять суд такі задовільнити.

Відповідач ОСОБА_3А в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся.

Представник відповідача ОСОБА_1С- ОСОБА_2А в судовому засіданні підтримала подані нею до суду заперечення на позов та просила суд відмовити в його задоволенні.

Заслухавши позицію представника відповідача , дослідивши матеріали справи, вивчивши подані сторонами докази, оцінивши належність ,допустимість та взаємний зв"язок усіх доказів в їх сукупності , суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що 24.07.2006 р. ОСОБА_3 уклав з АКІБ «УкрСиббанк» Договір про надання споживчого кредиту № 11188010000 згідно якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, а останній зобов’язався в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, комісію та інші передбачені платежі.

В Забезпечення належного виконання зобов’язань за вищевказаним кредитним договором 31.10.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 11188010000, відповідно до якого остання передала в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно Нежитлове приміщення літ. А поз. 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12 площею 348 кв.м та 38/100 частин літ. Б поз. 13,14,15,16,17,18,19,20,21 площею 106,5 кв.м. загальною площею 454,8 кв.м. що знаходиться за адресою: Закарпатська обл. м.Ужгород вул. Заньковецької, буд. 10

12 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТзОВ «Кей-Колект» на підставі договору факторингу №1 свої права вимоги за вище вказаним кредитним договором та обтяження, що зареєстровано в Державному реєстрі іпотек додаючи при цьому Інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужень об’єктів нерухомого майна № довідки 92243048 від 18.07.2017р.

18.07.2017 під час звернення до нотаріуса ТзОВ «Кей-Колект» стало відомо, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за вищезазначеним іпотечним договором, згідно постанов № 11-27153509 від 25.06.2011р. та № 9-31804017 від 22.05.2012р. відділом Ужгородського ДВС накладено арешт, що не дає позивачу можливості скористатись правом щодо задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено , що позивач не наділений правом вимоги щодо спірного нерухомого майна, які належать виключно власнику майна, а наявність арештів, які просить скасувати позивач жодним чином не порушують приорітетного права іпотекодержателя на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки .

Станом на час розгляду справи інформації про розмір заборгованості по кредиту позивачем не подано.

Згідно з ч.І ст. І054 ТІК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч.І ст. 1049 ІІК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов’язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ІІК України). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно з частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов’язанням.

Забезпечувальне зобов’язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Таким чином , посилання позивача на ст.37 Закону Україну «Про іпотеку» як на підставу задоволення заявлених у даному позові вимог про звільнення майна з-під арешту, є безпідставним.

Так , зокрема ч.І ст.37 Закону передбачає, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Яким в поданому позивачем іпотечному договорі розділ 5 визначає укладення окремого договору.

ТзОВ «Кей-Колект» вимог щодо визнання за ним права власності на предмет іпотеки або задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки не заявляло.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що згідно постанов Ужгородського МВДВС на нежитлове приміщення, що знаходиться по вул. Заньковецькій, будинок 10 в м. Ужгород Закарпатської області накладено арешт останнє належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.10.2008р., строк обтяження (іпотекою) до 24.07.2014р.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободі 950 року.

Відповідно до ч.1ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ст.ст.1; 9; 38 Закону України «Про іпотеку», право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві не передбачає переходу до нього прав, пов'язаних з володінням заставним майном, а отже ТзОВ «Кей-Колект» не наділено правом вимоги, щодо спірного майна, тому позовні вимоги про виключення його з-під арешту є безпідставними.

Отже, накладення державним виконавцем арешту на майно боржника не порушує пріоритетного права ТзОВ «Кей-Колект» на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок спірного майна строк дії якої відповідно до поданої інформаційної довідки Позивачем діяв до 24.07.2014р., однак якщо сторони виконавчого провадження вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи, вони мають право звернутися до суду зі скаргою в порядку ст.ст, 383-385 ІІПК України.

Керуючись ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,

вирішив:

В задоволенні позову ТзОВ "Кей-Колект" до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - УМВДВС ГТУЮ у З/о , про звільнення майна з - під арешту - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися через 10 днів..

Суддя О.М Леміш