Ухвала суду № 74102276, 18.05.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5256/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2018 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., слідчого Сингаєвська М.І. розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Закарпатській області підполковника міліції Сингаєвська М.І., у кримінальному провадженні №42016070210000079 від 09.09.2016 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 ч. 1 КК України, погодженого прокурором, про арешт майна у вигляді заборони на відчуження та заборони на користування шляхом забудови земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУ НП в Закарпатській області підполковник міліції Сингаєвська М.І., звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайоннго суду із клопотанням у кримінальному провадженні №42016070210000079 від 09.09.2016 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 ч. 1 КК України, погодженого прокурором, про арешт майна у вигляді заборони на відчуження та заборони на користування шляхом забудови земельної ділянки.

В обґрунтування клопотання зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що в лютому 2006 року посадові особи Великоберзнянського районного відділу земельних ресурсів в Закарпатській області, достовірно знаючи, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6 відносяться до земель оборони та входять до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною та в користуванні Чопського прикордонного загону, умисно погодили ряд висновків та документів, внаслідок чого зазначені земельні ділянки передані у приватну власність третіх осіб, як земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

До клопотання додано висновок експерта №11\17 за результатами проведення судової земельної технічної та оціночної експертизи яким встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6 розташовані в межах прикордонної смуги Державного кордону України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони", "землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України." Ч. 2 ст. 22 Закону України "Про державний кордон України" передбачено, що "прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення." На підставі ст. 22 Закону України "Про державний кордон України" КМУ прийнято постанову від 27.07.98 N 1147 "Про прикордонний режим", якою передбачено порядок встановлення та режим використання прикордонної смуги.

Згідно ч. 2 ст. 77, п. "в" ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України особливістю правового режиму земель оборони є те, що вони можуть перебувати лише в державній та у комунальній (під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення) власності. Закон України "Про використання земель оборони" передбачає, що землі оборони використовуються відповідними суб'єктами на титулі постійного користування (ч. 1 ст. 2), проте також передбачає (ст. 4) можливість надання таких земельних ділянок у вторинне користування для сільськогосподарських потреб: "військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування". Предача таких земель у приватну власність заборонена.

10 лютого 2006 року громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали договори купівлі-продажу, згідно яких 6 земельних ділянок площею по 0,1 га кожна, розташована у с. Малий Березний урочище «За полосою» Великоберезнянського району перейшли у власність третьої особи.

Надалі вказані 6 земельних ділянок об'єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_7, загальною площею 0,6000 га., розташована у с. Малий Березний урочище «За полосою» Великоберезнянського району для комерційного призначення, яка за договором купівлі-продажу від 23 квітня 2013 року перейшла у власність товариства з обмеженою відповідальністю «Ватра-Тер», а раніше неодноразово відчужувалась третім особам на підставі цивільно-правових угод.

Слідчий вказує, що 14.05.2018 у кримінальному провадженні прийнято постанову про визнання речовим доказом земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_7 загальною площею 0,6000 га., на тій підставі, що по своїй суті земельна ділянка є матеріальними об'єктом, який буде використано як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також є предметом, який був об'єктом кримінально протиправних дій та набутий кримінально протиправним шляхом.

У відповідності до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна, в тому числі серед іншого, є також і запобігання можливості його перетворення, відчуження.

Кодекс встановлює прямий обов'язок слідчого та прокурора вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

П.1 ч.2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів, при цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Таким чином, органом досудового розслідування ставить клопотання перед слідчим суддею про арешт земельної ділянки, яка відповідно до висновку експерта розташована в межах прикордонної смуги Державного кордону України, з метою забезпечення збереження речових доказів у незмінному правовому статусі.

Слідчий вказує, що підставою застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження є той факт, що органом досудового розслідування встановлено правовий статус земельної ділянки, а саме її входження до земель оборони, який підлягає поновленню шляхом застосування судових процедур.

Ч. 11 ст. 170 КПК України чітко встановлює, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Не вжиття заходів щодо організації заборони відчуження вказаної земельної ділянки, призведе до зміни цільового призначення та можливо її продажу, що порушить права осіб, які набудуть право власності на земельну ділянку та перешкодить скасуванню права власності, а в подальшому поверненню земельних ділянок до земель природно - заповідного фонду.

Ст. 2 КПК України визначає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Співставляючи обмеження права власності Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватра-Тер», код 24626253 та завдання кримінального провадження, слідчий вказує, що обмежуючи право розпорядження та користування належним майном, орган досудового розслідування намагається забезпечити в майбутньому повернення земельних ділянок у їх первинний статус, до земель оборони.

Виходячи з викладеного слідчий просить: накласти арешт у вигляді заборони на відчуження та заборони на користування шляхом забудови земельної ділянки, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, з кадастровим номером НОМЕР_7 загальною площею 0,6000 га., яка розташована у с. Малий Березний урочище «За полосою» Великоберезнянського району, для комерційного призначення, власник Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватра-Тер», код 24626253.

Слідчий в судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином, на адресу суду надійшла заява про розгляд клопотання у відсутності слідчого, поданне клопотання підримує повністю.

Представник володільця майна Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватра-Тер», в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання, причини неявки суду не повідомив. Неприбуття в судове засідання власника майна, відповідно до вимог ч.1 ст.172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

З матеріалів клопотання встановлено, СУ ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016070210000079 від 09.09.2016, в ході якого встановлено, що в лютому 2006 року посадові особи Великоберзнянського районного відділу земельних ресурсів в Закарпатській області, достовірно знаючи, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6 відносяться до земель оборони та входять до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною та в користуванні Чопського прикордонного загону, умисно погодили ряд висновків та документів, внаслідок чого зазначені земельні ділянки передані у приватну власність третіх осіб, як земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Висновком експерта №11\17 за результатами проведення судової земельної технічної та оціночної експертизи встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6 розташовані в межах прикордонної смуги Державного кордону України.

Згідно постанови слідчого від 14.05.2018 року у кримінальному провадженні №42016070210000079 від 09.09.2016 земельна ділянка, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, з кадастровим номером НОМЕР_7 загальною площею 0,6000 га., яка розташована у с. Малий Березний, урочище «За полосою», Великоберезнянського району, для комерційного призначення.

На даному етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України, вищевказане майно, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, необхідність проведення експертного дослідження, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Закарпатській області підполковника міліції Сингаєвська М.І., у кримінальному провадженні №42016070210000079 від 09.09.2016 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 ч. 1 КК України, погодженого прокурором, про арешт майна у вигляді заборони на відчуження та заборони на користування шляхом забудови земельної ділянки, - задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме на земельну ділянку, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, з кадастровим номером НОМЕР_7 загальною площею 0,6000 га., яка розташована у с. Малий Березний урочище «За полосою» Великоберезнянського району, для комерційного призначення, власник Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватра-Тер», код 24626253 у вигляді заборони на відчуження та заборони на користування шляхом забудови земельної ділянки.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду Фазикош О.В.