Рішення № 74100971, 15.05.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4313/15

№ 2/183/150/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

секретаря Макаренко А.О.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Дніпропетровськгаз» до ОСОБА_2, виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, третя особа – Комунальне підприємство «Трубник» про усунення перешкод у користування нерухомим майном, виселення з жилого приміщення, скасування реєстрації в жилому приміщенні, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Дніпропетровськгаз», третя особа – Комунальне підприємство «Трубник» про визнання права користування жилим приміщенням,

в с т а н о в и в :

13 липня 2015 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації «Дніпропетровськгаз» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа – Новомосковський районний відділ Державної міграційної служби України про усунення перешкод в користування квартирою шляхом виселення та скасування реєстрації. (а.с.3 т.1).

Ухвалою суду від 15 липня 2015 року позовна заява була залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви. (а.с.17 т.1).

Ухвалою суду від 18 липня 2015 року було відкрите провадження у справі (а.с.24).

22 вересня 2015 року було винесені рішення у справі, у задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Дніпропетровськгаз» було відмовлено. (а.с.42 т.1).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2016 року рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2015 року було залишене без змін. (а.с.103 т.1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2016 року рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2016 року було скасовано, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. (а.с.143 т.1)

02 лютого 2017 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації «Дніпропетровськгаз» звернулося до суду з уточненим позовом до ОСОБА_2, третя особа – Новомосковський районний відділ Державної міграційної служби України про усунення перешкод в користування квартирою шляхом виселення та скасування реєстрації. (а.с.156 т.1).

23 березня 2017 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації «Дніпропетровськгаз» звернулося до суду з уточненим позовом до ОСОБА_2, Новомосковського районного відділу Державної міграційної служби України про усунення перешкод в користування квартирою шляхом виселення та скасування реєстрації. (а.с.173 т.1).

20 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Дніпропетровськгаз», третя особа - Новомосковський районний відділ Державної міграційної служби України про визнання права користування жилим приміщенням. (а.с.181 т.1).

Ухвалою суду від 20 квітня 2017 року зустрічна позовна заява ОСОБА_2 була прийнята до спільного розгляду з первісною заявою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Дніпропетровськгаз», справи за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Дніпропетровськгаз» до ОСОБА_2, Новомосковського районного відділу Державної міграційної служби України про усунення перешкод в користування квартирою шляхом виселення та скасування реєстрації і справа за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Дніпропетровськгаз», третя особа - Новомосковський районний відділ Державної міграційної служби України про визнання права користування жилим приміщенням були об’єднані в одне провадження. (а.с.188 т.1).

Ухвалою суду від 20 квітня 2017 року до участі у справі в якості належної третьої особи був залучений виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області. (а.с.190 т.1).

19 жовтня 2017 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації «Дніпропетровськгаз» звернулося до суду з уточненим позовом до ОСОБА_2, Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про усунення перешкод в користування квартирою шляхом виселення та скасування реєстрації. (а.с.203 т.1).

13 листопада 2017 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації «Дніпропетровськгаз» звернулося до суду з уточненим позовом до ОСОБА_2, виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про усунення перешкод в користування квартирою шляхом виселення та скасування реєстрації в жилому приміщенні. (а.с.217 т.1).

27 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з уточненим зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Дніпропетровськгаз», третя особа – виконавчий комітет Новомосковської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням. (а.с.223 т.1).

Ухвалою суду від 31 січня 2018 року до участі у справі в якості третьої особи було залучене Комунальне підприємство «Трубник» (а.с.253 т.1)

Таким чином, судом розглядалися позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Дніпропетровськгаз» до ОСОБА_2, виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, третя особа – Комунальне підприємство «Трубник» про усунення перешкод в користування квартирою шляхом виселення та скасування реєстрації в жилому приміщенні та зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Дніпропетровськгаз», третя особа – виконавчий комітет Новомосковської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням.

На обґрунтування вимог Публічне акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації «Дніпропетровськгаз» посилалося на те, що 10.09.2004 року за Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» оформлено право власності на квартиру №10 в будинку №39, що знаходиться по вул. Короленко в м. Новомосковську, Дніпропетровської області.

24.11.2004 року рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради депутатів вищезазначеній квартирі було наданий статус службової та квартира була виділена для проживання працівнику Управління експлуатації газового господарства Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз» ОСОБА_6.

Зазначена обставина свідчить про те, що власник квартири на свій розсуд через виробничу на той час необхідність вирішив змінити її статус - на службову, при цьому не позбавляючи себе права власності на дану квартиру, а отже і права володіти, користуватися, розпоряджатися спірним житлом.

Частиною 1 ст. 118 ЖК України встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ОСОБА_7 народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Нa підставі ордеру № 67 серія А від 30.11.2004 року, виданого виконавчим комітетом Новомосковської міської ради депутатів, ОСОБА_6 надане право зайняття спірного житлового приміщення - квартири №АДРЕСА_1.

Частиною 2 ст.123 ЖК УРСР встановлено, що порядок користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення.

Таким чином, не уклавши договору найму із власником квартири, ОСОБА_6 не набув в повній мірі статусу, що передбачає права та обов'язки сторін.

Відповідно до Рішення №88 від 25.02.2014 року, квартира №АДРЕСА_2 втратила статус службової та згідно п.4 ст. 4 ЖКУ РСР зазначене жиле приміщення відноситься до громадського житлового фонду.

На підставі ст.61 ЖК УРСР, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення, а п.2 ст.61 ЖК УРСР передбачено, що договір найму жилого приміщення в будинку державного громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством) і наймачем - громадянином, на ім’я якого виданий ордер.

Договір найму жилого приміщення між наймодавцем та наймачем не укладався, всупереч нормам діючого законодавства ОСОБА_2 без відома та згоди власника вселилась в зазначену квартиру та була зареєстрована в ній, таким чином вона не має законного права на користування зайнятим нею жилим приміщенням.

10.04.2015 року ПАТ «Дніпропетровськгаз» надіслало на адресу Новомосковського районного відділу державної міграційної служби України запит про надання інформації щодо документів, на підставі яких ОСОБА_2 була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1, а також щодо надання завіреної копії заяви ОСОБА_2 про реєстрацію місця проживання в зазначеній квартир.

Згідно відповіді Новомосковського районного відділу державної міграційної служби України, інформація щодо реєстрації ОСОБА_8 не може бути надана без згоди її або уповноваженої нею особи.

На теперішній час повноваження Новомосковського районного відділу державної міграційної служби України передані Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області.

Відповідач ОСОБА_2 не надала жодних доказів того, що була зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 без порушення вимог чинного законодавства.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації «Дніпропетровськгаз», як власник жилого приміщення, не надавало відповідачу ОСОБА_2 дозволу на вселення в спірне житло, в зв’язку з чим вбачається, що ОСОБА_2 після смерті чоловіка самостійно зайняла та продовжує займати спірне жиле приміщення та у відповідності до частини 3 статті 116 ЖК УРСР підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В зв’язку з наведеним, в позовній заяві Публічне акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації «Дніпропетровськгаз» просило суд:

-усунути перешкоди у праві користування квартирою №10 в будинку 39 по вул. Короленко в. Новомосковськ, Дніпропетровської області шляхом виселення ОСОБА_2;

-зобов'язати Виконавчий комітет Новомосковської міської Дніпропетровської області скасувати реєстрацію ОСОБА_2 за адресою: вул. Короленко, 39 квартира,10 м. Новомосковськ, Дніпропетровська область.

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 посилалася на те, що 10.09.2004 року за Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню і газифікації «Дніпропетровська» було оформлено право власності на квартиру АДРЕСА_3.

24.11.2004 року рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради депутатів було надано статус службової однокімнатній квартирі АДРЕСА_4 та виділено ОСОБА_6, як працівнику Новомосковського Управління експлуатації газового господарства ВАТ «Дніпропетровськгаз» службову житлову площу за зазначеною адресою.

На підставі ордеру № 67 серія А від 30.11.2004 р. виданого виконавчим комітетом Новомосковської міської ради депутатів, ОСОБА_6 вселився в спірне житло, а оскільки ОСОБА_6 був виданий ордер, він вселився в квартиру правомірно.

Згідно п. 27 ОСОБА_7 Міністрів УРCР від 04 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення», наймачі службового житлового приміщення вправі проживати в ньому разом з членами своїх сімей. Наймач вправі з письмового дозволу всіх членів сім'ї, проживаючими з ним, вселити в займане ним службове приміщення супруга, дітей, батьків, а також інших осіб.

Відповідно до роз'яснень викладених у п. 9 ОСОБА_7 Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1985 p. № 2 «Про деякі питання, що виникли а практиці застосування судами житлового кодексу України», вирішуючи спори про право користування жилим приміщення осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий порядок при їх вселенні, зокрема; чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. З урахуванням обставин конкретної справи суд може взяти до уваги поважність причин, за яких особа, котра вселилася до наймача як член його сім'ї, не буда прописана в жилому приміщенні (незаконно відмовлено у прописі тощо).

В той же час, відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Таким чином, згідно законодавства України на вселення в службове жиле приміщення членів сім'ї наймача необхідна згода інших членів сім'ї, а згода власника службового жилого приміщення не потрібна, в зв’язку з чим, ОСОБА_6 .М. вселилась а квартиру у відповідності до вимог згідно чинного законодавства України.

Заява ОСОБА_6 про згоду на вселення ОСОБА_2 знаходиться у відділі державної міграційної служби.

Відповідно до ст. 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням підлягають виселенню з службового житлового приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

На підставі ст. 125 ЖК України, без надання іншого жилого зміщення у випадках, зазначених у ст. 124 цього Кодексу, не може бути виселено, зокрема, членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення.

Відповідно до п. 34 ОСОБА_7 Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення» робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням підлягають виселенню з службового житлового приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого житлового приміщення. Виселення провадиться в судовому порядку.

Згідно п. 35 ОСОБА_7 Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення» без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у п.34 цього Положення, не може бути виселено, зокрема, членів сім'ї померлого працівника, якому була надано службове жиле приміщення.

15 червня 2010 року ОСОБА_9М. зареєструвала шлюб з ОСОБА_6, щo підтверджується відповідною відміткою в паспорті.

Згідно повідомлення КП «Трубник» № 35 від 16 квітня 2015 року, в квартирі АДРЕСА_5 зареєстрована дружина наймача - ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3, що також підтверджується штампом в паспорті

Наймач квартири ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер 02 січня 2015 року, знятий з реєстраційного обліку в квартирі 05 лютого 2015 року в зв’язку із смертю.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 є членом сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення.

Квартира була виключена із числа службових рішенням № 88 від 25 отого 2014 року виконкомом Новомосковської міської ради, та набула статусу громадського житлового фонду.

Згідно діючого чинного законодавства, а саме - ст. 4 ЖК України, до державного фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства. Союзу РСР і союзу республік, до цих будинків застосовується правила, встановлені для громадського житлового фонду.

Таким чином ОСОБА_8 має право користування спірним житлом та не може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням і в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Дніпропетровськгаз» належить відмовити.

В зв’язку з наведеним, в зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право користування жилим приміщенням – квартирою 10 у будинку № 39 по вул. Короленко м. Новомосковськ Дніпропетровської області.

В судовому засіданні представник позивача - Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Дніпропетровськгаз» підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилався на підстави звернення до суду, викладені в заяві, просив суд задовольнити вимоги, зустрічний позов не визнав, посилаючись на те. що ОСОБА_2 не набула право користування спірним житлом.

Позивач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні позов Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Дніпропетровськгаз» не визнали, підтримали зустрічні позовні вимоги, посилаючись на підстави звернення до суджу, викладені в заяві, просили суд відмовити в задоволенні первісного позову, задовольнити зустрічні вимоги.

Представник відповідача - виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області в судовому засіданні позов не визнав, посилався на те, що ОСОБА_2 набула право користування спірним житлом в зв’язку з чим, вимоги Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Дніпропетровськгаз» є необґрунтованими, а зустрічний позов підлягає задоволенню.

Представник третьої особи – Комунального підприємства «Трубник» в судовому засіданні посилався на те, що первісний позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню, оскільки у відповідності до вимог законодавства України ОСОБА_2 набула права користування спірним житлом. Комунальне підприємство «Трубник» з 2004 року було визначене надавачем житлово-комунальних послуг будинку за адресою: АДРЕСА_6. Згідно особового рахунку № 4-2622, ОСОБА_6 значився власником квартири, він та ОСОБА_2 (член сім’ї) своєчасно проводили оплату житлово-комунальних послуг, але договір найму з ОСОБА_6 не укладався. Після утворення Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Родина -2016» у 01.02.2017 року, будинок обслуговується зазначеним об’єднанням.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представників відповідачів, представника третьої особи, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного.

У відповідності до ст. 265 ЦПК України, суд повинен встановити:

1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;

2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;

3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;

4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду;

5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;

6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Судом встановлено, що у відповідності до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 21.07.2004 року виконавчим комітетом Новомосковської міської ради, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» є власником квартири загальною площею 45,20 кв.м., житловою площею 21,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_6. (а.с.9 т.1).

Згідно до Статуту Публічного акціонерного товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», зазначене товариство є правонаступником Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (а.с. 8 т.1).

На підставі ст. 118 ЖК України, с лужбові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ОСОБА_7 народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 902 від 24.11.2004 р. квартирі за адресою: АДРЕСА_6 було надано статус службової. (а.с.248 т.1).

Згідно вимог ст. 121 ЖК України порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства ОСОБА_10 РСР. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

У відповідності до ст. 122 ЖК України, на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ОСОБА_7 народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Судом встановлено, що 30 листопада 2004 року виконавчим комітетом Новомосковської міської ради депутатів ОСОБА_6 був виданий ордер на жиле приміщення № 67 серія А на право зайняття службового жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_6. (а.с.10 т.1).

Статтею 123 ЖК України встановлено, що до користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73-76, 79-83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103-106 цього Кодексу.

В зв’язку з наведеним, до спірних правовідносин суд застосовує вимоги ст.ст. 61, 65 ЖК України.

У відповідності до ст. 61 ЖК України, договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Враховуючи наведене, у відповідності до вимог статей 61, 123 ЖК України, ОСОБА_6 повинен був укласти договір найму спірного жилого приміщення з відповідним наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією.

Згідно довідки Комунального підприємства «Трубник», зазначене підприємство було визначене надавачем житлово-комунальних послуг будинку за адресою: АДРЕСА_6. Згідно особового рахунку № 4-2622, ОСОБА_6 значився власником квартири, він та ОСОБА_2 (член сім’ї) своєчасно проводили оплату житлово-комунальних послуг, але договір найму з ОСОБА_6 не укладався. Після утворення Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Родина -2016» у 2017 року, будинок обслуговується зазначеним об’єднанням. (а.с.241 т.1).

В той же час, факт відсутності договору найму не свідчить про те, що громадянин не набув права користування жилим приміщенням.

Так, враховуючи наявність ордеру на житлове приміщення, проживання ОСОБА_6 в спірному житлі, наявність у житлово-експлуатаційній організації особового рахунку на ім’я ОСОБА_6, оплату останнім житлово-комунальних послуг, суд приходить до висновку що між ОСОБА_6 і житлово-експлуатаційною організацією фактично виконувався договір найму спірного жилого приміщення, в зв’язку з чим, після вселення, ОСОБА_6 набув статус наймача квартири.

Статтею 65 ЖК України визначено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Також, у відповідності до п. 27 ОСОБА_7 Міністрів УРCР від 04 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення», наймачі службового житлового приміщення вправі проживати в ньому разом з членами своїх сімей. Наймач вправі з письмового дозволу всіх членів сім'ї, проживаючими з ним, вселити в займане ним службове приміщення супруга, дітей, батьків, а також інших осіб.

Судом встановлено, що 15 червня 2010 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6, що підтверджується відмітною у паспорті громадянина України (а.с.36 т.1).

Згідно відмітки у паспорті громадянина України, 16.10.2010 року ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5. (а.с.37 т.1).

Оскільки законодавством не передбачено надання згоди власника житла на вселення до наймача членів його сім’ї, ОСОБА_2 вселилася в службове жиле приміщення як член сім’ї (дружина) наймача ОСОБА_6, посилання позивача - Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Дніпропетровськгаз» на самовільне вселення ОСОБА_2 в квартиру оскільки була відсутня згода власника житла є безпідставними.

На обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство по газифікації та газопостачанню «Дніпропетровськгаз» посилалося також на те, що у товариства відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_2 була зареєстрована в квартирі.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог

Публічним акціонерним товариством по газифікації та газопостачанню «Дніпропетровськгаз» не надано суду доказів того, що була відсутня згода наймача ОСОБА_6 на вселення в квартиру дружини – ОСОБА_2.

Статтею 65 ЖК України визначено, що особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Оскільки неправомірність вселення ОСОБА_2 в квартиру не доведена позивачем, враховуючи обставини та факти, які судом встановлені вище, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 набула право користування спірним жилим приміщенням.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 88 від 25.02.2014 р., квартира за адресою: АДРЕСА_6, в якій зареєстрований ОСОБА_6 була виключена з числа службових. (а.с.53 т.1).

У відповідності до ст. 4 ЖК України, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території ОСОБА_10 РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає, крім іншого, жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

Незважаючи на те, що жиле приміщення виділялося ОСОБА_6, як службове, після виключення квартири з числа службових, останній залишився наймачем спірного житла.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 помер 02 січня 2015 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Згідно довідки Комунального підприємства «Трубник» від 16.04.2015 року ОСОБА_6 знятий з реєстраційного обліку в спірній квартирі 05.02.2015 р. в зв’язку із смертю), в квартирі зареєстрована дружина – ОСОБА_2. (а.с.12 т.1).

Як зазначалося вище, Публічне акціонерне товариство по газифікації та газопостачанню «Дніпропетровськгаз» в позовній заяві просило суд усунути перешкоди в користування спірною квартирою, в зв’язку з чим, суд приходить до наступного.

Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

На підстав статті 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.

У відповідності до вимог статті 391 ЦК України, власник має права вимагати усунення перешкод його права, хоч вони і не поєднані з позбавленням володіння.

В той же час, у відповідності до приписів ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо нерухомого майна.

Статтею 402 ЦК України визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Незважаючи на те, що Публічне акціонерне товариство по газифікації та газопостачанню «Дніпропетровськгаз» є власником квартири, у ОСОБА_2 на підставі наведених судом вище норм Житлового кодексу виникло право користування спірним жилим приміщенням, в зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що у виниклих правовідносинах права Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Дніпропетровськгаз», як власника нерухомого майна, не були порушені.

Як зазначалося вище, на обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство по газифікації та газопостачанню «Дніпропетровськгаз» посилалося на те, що ОСОБА_2 самостійно зайняла жиле приміщення, просило застосувати приписи ч.3 ст. 116 ЖК України, висилити відповідача та зняти з реєстраційного обліку, в зв’язку з чим, суд приходить до наступного.

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У відповідності до статті 1 ЖК України, відповідно до Конституції СРСР і Конституції ОСОБА_10 РСР громадяни ОСОБА_10 РСР мають право на житло.

Вимогами ст. 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом.

Частиною 3 статті 116 ЖК України визначено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

В той же час, оскільки судом встановлена правомірність вселення ОСОБА_2 до квартири, та враховуючи висновки суду про те, що ОСОБА_2 набула право користування спірним житлом, суд приходить до висновків, що відсутні підстави для застосування норм ч.3 ст. 116 ЖК України.

В зв’язку з наведеним, в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Дніпропетровськгаз» належить відмовити.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, суд приходить до наступного.

Статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом прийшов до висновків, що ОСОБА_2 набула права користування спірним жилим приміщенням, в той же час, Публічним акціонерним товариством по газифікації та газопостачанню «Дніпропетровськгаз» не визнаються зазначені права ОСОБА_2

На підставі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, в тому числі – визнання права.

Оскільки Публічним акціонерним товариством по газифікації та газопостачанню «Дніпропетровськгаз» не визнаються права ОСОБА_2 на користування житловим приміщенням, суд приходить до висновку про необхідність захисту прав останньої, шляхом визнання за ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням – квартирою, розташованою за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ. АДРЕСА_7, в зв’язку з чим. зустрічні позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 133 ЦПК України, 1. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. 2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. 3. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати. В тому числі на професійну правничу допомогу.

На підставі статті 137 ЦПК України, 1. Витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 понесені витрати на сплату судового збору в сумі 640,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.141 т.1)

Крім того, у відповідності до договору № 17 від 28.02.2017 року, та договору № 17-к від 14.05.2018 року, інтереси ОСОБА_2 представляв адвокат ОСОБА_3, у відповідності до договору № 17-к від 14.05.2018 року, ОСОБА_2 сплачено адвокату за надання професійної правничої допомоги у справі 12 500,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

На підставі ст. 141 ЦПК України 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки судом задоволені вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом, на її користь з Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Дніпропетровськгаз» належить стягнути понесені судові витрати: суми судового збору – 640,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу – 12 500,00 грн., а всього - 13 140,00 грн.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Дніпропетровськгаз» до ОСОБА_2, виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, третя особа – Комунальне підприємство «Трубник» про усунення перешкод у користування нерухомим майном, виселення з жилого приміщення, скасування реєстрації в жилому приміщенні - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_1, 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ. АДРЕСА_7) до Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Дніпропетровськгаз» (ЄДРПОУ 24607913, 49044, м. Дніпро, вул. Шевченко, 2), третя особа – Комунальне підприємство «Трубник» про визнання права користування жилим приміщенням – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_1 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ. АДРЕСА_7) право користування жилим приміщенням – квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_6, яка належить на праві власності Публічному акціонерному товариству по газифікації та газопостачанню «Дніпропетровськгаз» (ЄДРПОУ 24607913, 49044, м. Дніпро, вул. Шевченко, 2).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Дніпропетровськгаз» (ЄДРПОУ 24607913, 49044, м. Дніпро, вул. Шевченко, 2) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_1, 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ. АДРЕСА_7) судові витрати в сумі 13 140,00 грн. (тринадцять тисяч сто сорок грн. 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 18 травня 2018 року.

Суддя Д.І. Городецький