Постанова № 74098522, 15.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2747/17

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

15 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,

секретар судового засідання: Черняк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року (ухвалене 06 лютого 2018 року, повний текст якого виготовлено 12 лютого 2018 року) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0019211306 від 06.07.2017.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Зокрема, відповідачем вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем витрат, адже позивачем не доведено зв'язку витрат на окремі товарно-матеріальні цінності та на паливно-мастильні матеріали із господарської діяльністю позивача.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення ним порядку формування витрат спростовані постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.09.2017 по справі №822/2258/17, яка залишена в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2017.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками Головного управління ДФС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 рр.

За результатами перевірки складено акт № 0329/22-01-13-02/НОМЕР_1 від 10.04.2017.

В ході перевірки виявлені та зафіксовані в акті порушення позивачем зокрема вимог ч.4, п.1, ст.4, п. 1 статті 7, п.11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що полягало в заниженні об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб в сумі 34095,15 грн., відповідно і єдиного соціального внеску в сумі 9566,15 грн.

Встановлено, що висновок відповідача про завищення позивачем витрат в сумі 34905,15 грн ґрунтується на тому, що на думку відповідача, позивач включив до складу витрат, витрати придбання на товарно-матеріальних цінностей в сумі 14331,76 грн та паливно-мастильних матеріалів в сумі 19763,39 грн, які не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем сформована та надіслана позивачеві оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.07.2017 №Ф-00019211306 на суму 9566,15 грн, а також прийняті рішення №0019221306 від 06.07.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1520,89 грн, податкові повідомлення-рішення від 12.05.2017: №0002421306/125, №0002441306/122 та №0002461306/123.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.09.2017 по справі №822/2258/17, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2017, задоволено адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0002421306/125, №0002441306/122, №0002461306/123 від 12.05.2017 року та рішення про застосування штрафних санкцій №0019221306 від 06.07.2017.

Позивач також не погодився із вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 06.07.2017 року № Ф-0019211306 та оскаржив її в рамках даної справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням суду у справі №822/2258/17, яке набрало законної сили, встановлені обставини щодо відсутності порушень, які зафіксовані акті перевірки від 10.04.2017, а саме щодо витрат підприємцем дизельного пального та придбання ним товарно-матеріальних цінностей протягом 2015-2016 років, висновки щодо чого стали підставою для винесення відповідачем оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.07.2017 за №Ф-0019211306.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Відповідно до п.п. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України №2464-VI від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до п.1 ч.4 ст.4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі, ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частинами 2-3 ст. 9 Закону №2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Встановлено, що підставою надсилання позивачеві вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.07.2017 №Ф-00019211306 на суму 9566,15 грн, слугував висновок податкового органу про завищення позивачем витрат при визначенні суми чистого оподатковуваного доходу за 2015-2016 роки, а отже й заниження суми ЄСВ, що підлягає сплаті позивачем до відповідного бюджету.

Водночас, вказані висновки відповідача були визнані необґрунтованими постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.09.2017 по справі №822/2258/17, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2017. За змістом даних судових рішень, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 при визначені суми чистого оподатковуваного доходу за 2015-2016 роки правильно і ґрунтовно обраховував суму своїх документально підтверджених витрат, на яку зменшував загальний оподатковуваний дохід, а відтак, вірно визначав і свій чистий оподатковуваний дохід.

Колегія суддів також враховує, що судами при розгляді справи №822/2258/17 надано правову оцінку обставинам, якими відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу по даній справі. Так, було встановлено правомірність включення позивачем до складу витрат, які враховуються при визначенні суми чистого оподатковуваного доходу за 2015-2016 роки, а отже і бази для обрахування сум ЄСВ, витрат придбання на товарно-матеріальних цінностей в сумі 14331,76 грн та паливно-мастильних матеріалів в сумі 19763,39 грн.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на наведені обставини, колегія суддів вважає протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.07.2017 №Ф-00019211306.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 17 травня 2018 року.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.