Постанова № 74098521, 15.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2604/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

15 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,

секретар судового засідання: Черняк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року (ухвалене 08 лютого 2018 року, повний текст якого виготовлено 13 лютого 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області в якому просив суд: визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги протиправними; зобов'язати ГУ ДФС у Вінницькій області повторно прийняти заяву з пакетом необхідних документів та надіслати до Державної фіскальної служби України висновок щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про міліцію», а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності III групи, тобто 13 вересня 2017 року, що становить 252 600,00 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області щодо ненарахування та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги. Зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", в редакції, чинній станом на момент звернення із заявою про здійснення виплати одноразової грошової допомоги. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, адже в даних правовідносинах не може бути застосовано положення Закону України «Про міліцію», оскільки позивач звернувся із заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги, в зв'язку із встановлення йому інвалідності, після втрати чинності Закону України «Про міліцію» (після 07.11.2015 року).

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції та безпідставність апеляційної скарги. Позивач вважає, що відноситься до категорії осіб яким передбачена виплата одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію».

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 10 серпня 2017 року наказом Державної фіскальної служби України №1929-о від 09 серпня 2017 року ОСОБА_2 був звільнений з посади заступника начальника управління - начальника першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Вінницькій області та зі служби в податковій міліції у запас Збройних сил України за пунктом 64 підпунктом «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 4 та пункту 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 236 від 21.05.2014.

13 вересня 2017 року ОСОБА_2 була встановлена інвалідність III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №598125 від 13 вересня 2017 року, довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія 12 ААА №099792 та свідоцтвом про хворобу №В(г)-27 від 21 липня 2017 року.

19 вересня 2017 року позивач звернувся з заявою до Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності III групи, що настала в наслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в податковій міліції.

Листом №1499/Г/02-32~04-0 від 27.09.2017 в.о. начальника Головного управління ДФС у Вінницькій області Мартинюк О.Ф. повідомив, що ГУ ДФС у Вінницькій області на даний час відсутні законні підстави для оформлення та проведення даної виплати, оскільки відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» 07 листопада 2015 року втратив чинність Закон України «Про Міліцію».

На думку позивача вказана відмова є протиправною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства та такою що порушує його законні інтереси та права і з метою їх захисту звернувся до суду із даним позовом.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що правове регулювання призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, як працівнику, звільненого із займаної посади та з органів податкової міліції в запас Збройних Сил України, здійснюється відповідно до пункту 15 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», із врахуванням частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію». Отже, відповідачем безпідставно відмовлено у задоволенні зверненні позивача щодо призначення грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, з посиланням на втрату чинності Закону України «Про міліцію».

Разом з тим, суд першої інстанції зазначає про відсутність підстав щодо стягнення конкретної суми одноразової грошової допомоги, оскільки повноваження щодо нарахування і виплати вказаної допомоги покладені саме на відповідача, відтак, суд не вправі перебирати на себе повноваження щодо обчислення її розміру.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з п.356.1 ст.356.1 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Закон України "Про міліцію" втратив чинність 07 листопада 2015 року у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII.

При цьому у пункті 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ч.6 ст.23 Закону України "Про міліцію" № 565-XII від 20.12.1990 року встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги в спірних правовідносинах визначені саме нормами Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року (далі - Порядок № 850).

В пункті 1 Порядку № 850 визначено, що цей Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 Порядку № 850 від 21.10.2015 року днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 передбачено, що розмір грошової допомоги у разі встановлення інвалідності III групи складає 150-кратний прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що оскільки позивачу встановлено інвалідність протягом трьох місяців після звільнення зі служби внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби, за ним зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію". Отже, відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні позивачу грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, з посиланням на втрату чинності Закону України «Про міліцію».

Крім того, колегія суддів погоджується із обраним судом першої інстанції способом захисту порушеного права позивача на призначення вказаної допомоги.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 17 травня 2018 року.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.