Постанова № 74098362, 15.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 766/4598/16-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Майдан С.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Запорожана Д.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на судове рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року представник ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся з адміністративним позовом до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області, в якому з урахуванням уточнень та збільшень просив:

- визнати незаконною і протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні щодо відмови у поновленні, перерахунку, нарахуванні та виплаті компенсації за невчасно виплачені суми пенсії ОСОБА_2;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні поновити, перерахувати, провести індексацію, нарахувати і виплатити пенсію за віком ОСОБА_2 з 07.10.2009 р. по 29.03.2013 р. включно, із застосуванням при розрахунку усіх чинних на кожен місяць вказаного періоду норм щодо мінімального розміру пенсії, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, перерахунку, індексації, надбавок, підвищень, тощо, як і громадянам, що проживають на території України в повному обсязі, зокрема надбавки (підвищення) дітям війни, відповідно до Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 р., підвищень, відповідно до ч.2 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і Постанови КМУ №341 від 11.05.2005 р., доплати, відповідно до Постанови КМУ №327 від 23.04.2012 р.;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні виплатити ОСОБА_2 компенсацію, розраховану за нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за невчасно отримані суми відповідним чином перерахованої пенсії з 07.10.2009р. по 29.03.2013р. включно;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні перерахувати пенсію за віком ОСОБА_2 та провести її індексацію з 30.03.2013 р. із застосуванням при розрахунку усіх чинних на кожен місяць вказаного періоду норм щодо мінімального розміру пенсії, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, перерахунку, індексації, надбавок, тощо, як і громадянам України, що проживають на її території, в повному обсязі, зокрема надбавки (підвищення) дітям війни, відповідно до Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 р., підвищень, відповідно до ч.2 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і Постанови КМУ №341 від 11.05.2005 р., доплати, відповідно до Постанови КМУ №327 від 23.04.2012 р. - з урахуванням виплачених сум до наступної зміни мінімального розміру пенсії, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, норм перерахунку, індексації, надбавок, підвищень, тощо - та перераховувати в подальшому в разі настання таких змін;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні здійснити виплату ОСОБА_2 сум пенсії, сум компенсації, сум перерахунку, з урахуванням виплачених сум, шляхом перерахунку за реквізитами банківського рахунку для виплати поточної пенсії ОСОБА_2;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні перерахувати основний розмір пенсії і доплату до прожиткового мінімуму ОСОБА_2 з 27.02.2017 р. із додаванням трудового стажу за період з 26.11.1993р. по 21.11.1994 р.;

- стягнути з Управління ПФУ в м. Херсоні за рахунок бюджетних асигнувань 5000 гривень відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_2 зазначила, що у зв'язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 вона набула право на поновлення, перерахунок, нарахування та виплату пенсії з 07.10.2009 року.

Судовим рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 02 січня 2018 року адміністративний задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області звернулося до суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зазначило, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2018 року було замінено Херсонське об'єднане УПФУ Херсонської області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, яка постійно проживає в країні Ізраїль.

Відповідно до листів УПФУ в м. Херсоні №310/Т-25, №309/Т-25 від 27.11.2015 року позивачу відмовлено в поновлені пенсії за віком відповідно до ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутністю встановленого положенням документа, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) на території України.

Не погоджуючись з вищевказаним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Статтею 51 вищенаведеного Закону було передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року положення пункту 2 частини 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнані неконституційними, а, отже, втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Колегія суддів апеляційного суду не заперечує права позивача на поновлення виплати пенсії, оскільки, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 таке право поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права, які не можуть бути обмежені за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).

Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.

Колегія суддів звертає увагу, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009, тобто з 07 жовтня 2009 року виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої зупинена на підставі положень зазначеного Закону № 1058-ІV. З цього часу відповідач зобов'язаний відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Проте наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності дотримання встановлених законом строків звернення до суду, у разі звернення до суду за захистом свого права. Отже, після прийняття та опублікування Рішення № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року та невідновлення виплати пенсії, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак і розпочався відлік строку звернення до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Проте на думку суду апеляційної інстанції, вказані висновки суду першої інстанції є передчасними, оскільки зроблені без належного дослідження фактичних обставин та системного аналізу норм процесуального права відносно правових підстав для поновлення позивачу строку для звернення з позовом.

Колегія суддів зазначає, що до вказаних правовідносин належить застосувати положення ст. 99, 100 КАС України. Вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 08 грудня 2015 року (справа № 21-5653а15), від 08 червня 2016 року (справа № 505/2135/14-а), від 06 лютого 2018 року ( справа № 723/2676/14-а), від 24 квітня 2018 року (справа № 127/15035/17)

Відповідно до ч.1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду адміністративного позову, поданий після закінчення строків, установлених законом, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивні вимоги про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні поновити, перерахувати, провести індексацію, нарахувати і виплатити пенсію за віком ОСОБА_2 з 07.10.2009 р. по 29.03.2013 р. включно не підлягають задоволенню, оскільки позивачем порушено строк звернення до суду.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що 25.09.2013 року ОСОБА_2 зверталася з позовом до суду, в якому просила визнати незаконною бездіяльність Управління щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком та зобов'язати Управління нараховувати та поновити виплату пенсії за віком з 07.10.2009 року.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 року по справі №667/8316/13-а, яка набрала законної сили, зобов'язано Управління поновити, нараховувати та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_2 в межах строку звернення до адміністративного суду, а саме з 30.03.2013 року.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що позивні вимоги в частині визнання незаконною і протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні щодо відмови у поновленні, перерахунку, нарахуванні та виплаті компенсації за невчасно виплачені суми пенсії ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки вже були предметом розгляду по справі №667/8316/13-а.

Також колегія суддів розглядаючи питання стосовно компенсації за невчасно отримані суми ОСОБА_2 відповідним чином перерахованої пенсії з 07.10.2009р. по 29.03.2013р. включно зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії не отримані з вини органу, який призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

В цьому випадку пенсія не нараховувалась, оскільки була припинена у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до іншої країни.

Статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що компенсація здійснюється у разі порушення строків виплати доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно нормами чинного законодавства.

Терміни виплати нарахованих сум пенсії Управлінням не порушені, а тому підстав для задоволення позивної вимоги про нарахування та виплати компенсації за невчасно отримані суми ОСОБА_2 немає.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що позивна вимога про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні перерахувати пенсію за віком ОСОБА_2 та провести її індексацію з 30.03.2013 р. із застосуванням при розрахунку усіх чинних на кожен місяць вказаного періоду норм щодо мінімального розміру пенсії, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, перерахунку, індексації, надбавок, тощо, як і громадянам України, що проживають на її території, в повному обсязі, зокрема надбавки (підвищення) дітям війни, відповідно до Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 р., підвищень, відповідно до ч.2 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і Постанови КМУ №341 від 11.05.2005 р., доплати, відповідно до Постанови КМУ №327 від 23.04.2012 р. - з урахуванням виплачених сум до наступної зміни мінімального розміру пенсії, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, норм перерахунку, індексації, надбавок, підвищень, тощо - та перераховувати в подальшому в разі настання таких змін не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" дітям війни з 01 січня 2012 року підвищення до пенсії встановлено у розмірі 7 відсотків прожиткового мінімуму, визначеного законом, для осіб, які втратили працездатність.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, з 1 січня 2013 у розмірі 894,00 гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення") встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", провадиться у розмірі 66,43 гривні.

Тож надбавка дітям війни нарахована у розмірах:

з 30.03.2013 - 62,58 грн (894,00 грн х 7%).

з 01.12.2013 - 66,43 грн (фіксований розмір).

Доплату у сумі 3560,46 грн. за період з 30.03.2013 по 30.09.2017 року ОСОБА_2 було виплачено.

Що стосується вимоги позивача про перерахунок основного розміру пенсії і доплати до прожиткового мінімуму ОСОБА_2 з 27.02.2017 року з додаванням трудового стажу за період з 26.11.1993 по 21.11.1994 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції від 07.07.2014, далі - Порядок) також передбачено, що заява (за встановленою формою) про перерахунок пенсії подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Днем звернення за перерахунком вважається день приймання органом, що призначає (перераховує) пенсію, заяви про перерахунок пенсії з усіма необхідними документами (п 1.7 Порядку).

Особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) вік (пункт 2.9 Порядку).

При цьому, документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах (пункт 2.23 Порядку).

Разом з тим, при звернені представника ОСОБА_2 до Управління не було дотримано вищевказаних вимог.

Також колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідним зазначити, що в даному випадку позовна вимога про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні здійснити виплату ОСОБА_2 сум пенсії, сум компенсації, сум перерахунку, з урахуванням виплачених сум, шляхом перерахунку за реквізитами банківського рахунку для виплати поточної пенсії ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вищевказаних позивних вимог, які на думку колегії суддів є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно відшкодувати Управлінням моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 1167 Цивільного кодексу моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка завдала:

- якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

- якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

- в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, вбачаться що ОСОБА_2 не підпадає під дію норми цієї статті, отже не має підстав для відшкодування Управлінням моральної шкоди.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

За правилами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до п. З постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму від 25 травня 2001 р. № 5, від 27 лютого 2009 р. № 1), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів прийшла до висновку щодо необхідності обґрунтування позивачем наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди ОСОБА_2 зазначає лише, що протиправною бездіяльністю Управління як суб'єкта владних повноважень порушено її права.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому або членам його сім'ї душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Сама по собі наявність практики Європейського Суду з прав людини щодо стягнення з держави на користь особи, що звертається до суду, моральної шкоди у розумінні ст.23 ЦК України, не є підставою для стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000 грн., оскільки позивачем доводиться, а судом оцінюється наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань 5000 гривень є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Пунктом 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні даного позову.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задовольнити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 січня 2018 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Танасогло Т.М.Судді Запорожан Д.В. Яковлєв О.В.