Постанова № 74097509, 15.05.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 806/3778/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"15" травня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Кузьменко Л.В.

Франовської К.С.,

за участю секретаря Черемісової С.О.,

представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Москаленка А., представника третьої особи Гуртового Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "29" січня 2018 р. (судове рішення ухвалене суддею Нагірняком М.Ф. в м. Житомирі, Житомирської області), у справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування п.3 рішення від 06.10.2017 року №105, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу , -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2017 року позивач ОСОБА_5 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа Житомирський обласний військовий комісаріат в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати пункт 3 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок травми, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з врахуванням раніше виплачених сум, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.10.2017 року №105.

- зобов'язати Міністерства оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу, як особі звільненій з військової служби - інваліду 2 групи з 24.04.2017 року, внаслідок травми, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року встановлення йому інвалідності, а саме 01.01.2017 року, відповідно до ст. 16-16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що в період з 04.08.1986 по 31.05.1988 проходив строкову військову службу на території Республіки Афганістан та приймав участь в бойових діях, під час яких отримав травму. 10.02.2010 Житомирською МСЕК-2 йому була встановлена третя група інвалідності, а з 26.04.2017 - 2-а група інвалідності внаслідок травми, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Вважає, що як інвалід другої групи з 26.04.2017 набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму. Рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності вважає незаконним.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 в задоволенні позову ОСОБА_5 до Міністерства оборони України відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В апеляційній скарзі зазначив про незаконність рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням в 2017 році 2-ї групи інвалідності, оскільки ним була отримана травма під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що при вирішені справи, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги позивача.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача та представник третьої особи вважають судове рішення законним та просять відхилити апеляційну скаргу відповідача.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач у період з 10.08.1986 року по 31.05.1988 проходив військову службу на території Республіки Афганістан, де в той час велись бойові дії та приймав участь у бойових діях, під час яких отримав травму.

Даний факт підтверджується військовим квитком позивача серії НОМЕР_1 від 10.04.1986, довідкою в/ч п/п 99427 від 01.11.1987 (а.с.17-19, 23 ).

16.03.2010 Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 позивачу з 10.02.2010 була встановлена третя група інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с.24).

03.05.2017 Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 позивачу з 26.04.2017 року була встановлена друга група інвалідності, яка настала внаслідок травм і захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с.25).

Відповідно до Витягу із протоколу №129 від 19.11.2009року засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, трав, каліцтва, травма позивача, як колишнього військовослужбовця, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с.22).

Позивач 28.08.2017, через Житомирський ОМВК, звернувся до відповідача з заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2-групи інвалідності, внаслідок травм і захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с.26).

За результатами розгляду заяви позивача рішенням відповідача в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсацій (протокол №105 від 06.10.2017 року) було повідомлено про відмову в призначенні вказаної допомоги. Вказане рішення мотивоване встановленням позивачу інвалідності понад трьохмісячний термін після звільнення з строкової військової служби, а також тим, що зміна групи інвалідності відбулася після двох років після первинного встановлення інвалідності (а.с.27).

Не погоджуючись з таки рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про поновлення порушеного права.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. При цьому суд вважав, що позивачу як військовослужбовцю строкової військової служби, інвалідність була встановлена 26.04.2017, тобто значно пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, хоча і внаслідок травми, що мала місце в період проходження строкової військової служби. По цій причині у позивача відсутнє право на отримання зазначеної одноразової грошової допомоги відповідно до вимог п.6 частини другої ст.16 Закону N2011-XII.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Згідно ст. 17 Конституції України передбачено забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до статті 41 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом.

Спірні правовідносини між сторонами у даній справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон N 2011-XII), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону N 2011-XII).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 2 статті 16 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності 3 групи з 10 лютого 2010 року) визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок № 499).

Пунктом 2 постанови КМУ № 499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Суд встановив, що позивач після встановлення йому в 2010 році 3-ї групи інвалідності, внаслідок травми і захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, одноразової грошової допомоги від МО України не отримував.

В подальшому, на час встановлення позивачу 2 групи інвалідності з 26 квітня 2017 року, нормативними актами, якими врегульовано право позивача на отримання одноразової грошової допомоги є: Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону № 5040-VI від 04.07.2012 року (набрав чинності з 01.01.2014 року) та Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Механізм розгляду таких звернень та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначався правовими нормами Постанови КМ України від 25 грудня 2013 р. N 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (надалі - Порядок N 975).

Відповідно до частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.6 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі зокрема:

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Частиною 2 п.3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Встановлено, що позивачу 2-га група інвалідності встановлена саме з 26.04.2017.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок травми, отриманої ним під час виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії понад 3-х місяців після звільнення з військової служби, то він не має права на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975.

Суд також вважає, що безпідставним є твердження відповідача про те, що так як позивач був військовослужбовцем строкової служби, то не має права після перебігу тримісячного строку на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки з аналізу вищенаведених норм Закону №2011-XII вбачається, що застосування статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в тому числі й частини шостої, пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, в тому числі й строкової, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок травм, захворювання, що мало місце в період виконання обов'язків військової служби , незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом України та Верховним Судом, зокрема, в постанові від 22 березня 2018 року справа № 288/349/17 (адміністративне провадження №К/9901/2190/17).

Щодо посилання відповідача у протоколі №105 від 06.10.2017 року (а.с. 27) на ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо група інвалідності відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, судова колегія зазначає, що вказана норма не може бути застосована до позивача, оскільки вона стосується військовослужбовців, військовозобов'язаних або резервістів, натомість, матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується, що позивач є особою, звільненою з військової служби.

Також встановлено, що позивач звернувся до Житомирського ОМВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому саме 2 групи інвалідності у визначений Законом трирічний термін.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішення Міністерства оборони про відмову у призначенні позивачу грошової допомоги, що оформлене протоколом засідання комісії МОУ від 06.10.2017 року №105 є законним.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають матеріалам справи та оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає необхідним з метою повного захисту прав позивача, за умови використання відповідачем своїх дискреційних повноважень щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "29" січня 2018 р. скасувати та прийняти нове рішення.

Позов ОСОБА_5 задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати пункт 3 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок травми, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з врахуванням раніше виплачених сум, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.10.2017 року №105.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_5 одноразову грошову допомогу, як особі звільненій з військової служби - інваліду 2 групи з 24.04.2017 року, внаслідок травми, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року встановлення йому інвалідності, а саме 01.01.2017 року, відповідно до ст. 16-16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.В. Кузьменко

К.С. Франовська

Повне судове рішення складено "19" травня 2018 р.