Постанова № 74097495, 15.05.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 806/3138/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"15" травня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Кузьменко Л.В.

Франовської К.С.,

за участю секретаря Черемісової С.О.,

представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "10" січня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірними бездіяльності та дій, скасування рішення , -

суддя в 1-й інстанції - Панкеєва В.А.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Житомир,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив:

- визнати неправомірною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України в частині невиконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду по справі № 806/1458/16;

- визнати неправомірними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частини винесення неправомірного рішення у формі постанови від 31.10.2017 про скасування процесуального документа;

- скасувати рішення заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевської І.І. від 31.10.2017, як неправомірне та безпідставне.

В обґрунтування позову (з урахуванням заяви про додаткові обґрунтування адміністративного позову за вхідним № 18144/17 від 24.11.2017) зазначав, що відповідачем неправомірно винесено постанову про скасування процесуального документу: постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.01.2017 з підстав передбачених п.10 ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому відповідачем не враховані вимоги ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до якої він, як ліквідатор від наслідків ЧАЕС має право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби та ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до якої у відповідача не було жодної підстави для повернення виконавчого документу.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.01.2018 позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, Київ 1, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевської І.І. від 31.10.2017 року про скасування процесуального документа.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі зазначив, що відповідач скасовуючи постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Пироговською-Харітоновою Я.О. про відкриття виконавчого провадження від 04.01.2017, діяв відповідно до вимог закону та наданих повноважень. Зокрема зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена державним виконавцем з порушенням вимог ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки боржник Головне управління поліції в Житомирській області реалізує свої повноваження на території саме Житомирської області, відповідно виконавчий лист мав бути пред'явлений до виконання відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області. Посадова особа відповідача відповідно до вимог передбачених ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" скасувала постанову про відкриття виконавчого провадження, як таку, що суперечить вимогам закону.

Позивач судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржував та відзиву на апеляційну скаргу відповідача не подавав.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явились. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином.

За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу без участі позивача та його представника.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 у справі № 806/1458/16 визнано неправомірними дії Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_2 у наданні публічної інформації, а саме в частині ненадання копії декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік співробітника поліції ОСОБА_6; зобов'язано Головне управління Національної поліції в Житомирській області надати ОСОБА_2 копію декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік працівника Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Управління МВС України в Житомирській області) ОСОБА_6, за виключенням відомостей щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, місця проживання та реєстрації декларанта, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об'єктів, які наводяться в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру.

Судове рішення набрало законної сили 16.11.2016.

09.12.2016 Житомирським окружним адміністративним судом у справі № 806/1458/16 видано виконавчий лист (а.с.36-37) з яким останній у цей же день звернувся до відповідача із заявою про примусове виконання (а.с.38).

04.01.2017 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 806/1458/16, виданого 09.12.2016 Житомирським окружним адміністративним судом (а.с.40-41).

Постановою заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевської І.І. від 31.10.2017 про скасування процесуального документу, скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.01.2017 (а.с.52-53).

31 жовтня 2017 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. виніс повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (а.с.54-55).

Вважаючи, що відповідачем постанова від 31.10.2017 про скасування процесуального документу, якою скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження, прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково. Суд вважав, що статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений вичерпний перелік причин повернення виконавчого документа стягувачу вже після прийняття виконавчого документу до виконання, а тому жодних підстав для повернення виконавчого документа немає.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Приписами ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Мінюсту від 02.04.2012, № 512/5 (далі - Інструкція).

Приписами п.1 ч.1 ст.3 Закону, визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (пункт 5 розділу ІІІ Інструкції).

Згідно пункту 19 розділу ІІІ Інструкції повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону.

Статтею 37 Закону визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Змістом даної статті передбачений вичерпний перелік причин повернення виконавчого документа стягувачу вже після прийняття виконавчого документу до виконання.

Судом встановлено, що відповідно до поданої позивачем заяви та надання виконавчого листа державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 04.01.2017 відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 806/1458/16, виданого 09.12.2016 Житомирським окружним адміністративним судом та розпочато виконавчі дії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стаття 37 Закону містить вичерпний перелік причин повернення виконавчого документа стягувачу та стосується підстав повернення такого документу вже після прийняття виконавчого документу до виконання.

При цьому колегія вважає необхідним зазначити, що стаття 37 Закону передбачає наявність виконавчого документу на виконанні та винесення постанови про повернення виконавчого документу.

Разом із тим колегією суддів встановлено, що постановою заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевської І.І. від 31.10.2017 була скасована постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.01.2017 з підстав передбачених п.10 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" з тих мотивів, що його пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (а.с.52-53), що стало підставою для винесення 31.10.2017 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком С.В. повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначені вимоги до виконавчого документу, недотримання яких тягне за собою відповідні наслідки.

Так, відповідно до п.10 ч.4 ст. 4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо його пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Частиною 3 статті 24 Закону передбачено, що виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Стаття 25 Закону передбачає особливості підвідомчості виконавчих проваджень органам державної виконавчої служби та утворення виконавчих груп, зокрема підстави та процедуру передачі виконавчого провадження від одного органу державної виконавчої служби до іншого та передачі виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого.

Згідно приписів п.4 Інструкції рішення, за якими боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи, сума зобов'язання становить від шести до двадцяти мільйонів гривень - підвідомчі Відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

З матеріалів справи вбачається, що боржником у виконавчому провадженні є Головне управління Національної поліції в Житомирській області.

Позивач в свою чергу не надав відповідачу та суду доказів наявності відкритих виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника в різних органах державної виконавчої служби, або що боржник перебуває на території адміністративно-територіальних одиниць, віднесених до підвідомчості різних органів державної виконавчої служби, тощо.

А тому, рішення, за яким боржником є Головне управління Національної поліції в Житомирській області підвідомче саме відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Житомирській області.

Встановлено, що зазначене порушення вимог закону, а саме відкриття виконавчого провадження без врахування, що виконавчий лист пред'явлено не за місцем виконання, було виявлене заступником директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевською І.І.

Відповідно до абз. 2 ч.3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевська І.І. відповідно до вимог закону та наданих їй повноважень, правомірно своєю постановою від 31.10.2017 скасувала постанову старшого державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 04.01.2017 та зобов'язала державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином скасування постанови про відкриття виконавчого провадження стало підставою для вирішення питання щодо його прийняття до виконання з дотриманням вимог передбачених ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Встановлено, що на цій стадії 31.10.2017 було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Колегія суддів за таких обставин вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування постанови заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевської І.І. від 31.10.2017 року про скасування процесуального документа.

За наведених обставин оскаржуване рішення в частині задоволення позову підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають матеріалам справи та оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, тому його правомірність в цій частині судовою колегією не переглядається.

Понесені відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, судові витрати у вигляді судового збору, відповідно до ст. 139 КАС України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "10" січня 2018 р. в частині задоволення позовних вимог скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.В. Кузьменко

К.С. Франовська

Повне судове рішення складено "18" травня 2018 р.