Постанова № 74097129, 15.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/11058/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" до Управління Держпраці у Тернопільській області про скасування постанов про накладення штрафу,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Шульгач М.П.,

час ухвалення рішення: 12:52:52,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення - не вказано,

ВСТАНОВИВ:

Приватне агропромислове товариство «Агропродсервіс» звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області про скасування постанов про накладення штрафу: № ТЕ137/1/19-16-40/368 від 06.09.2017 року про накладення штрафу на суму 9600,00 грн. у зв'язку із порушенням ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», № ТЕ137/2/19-16-40/368 від 06.09.2017 року про накладення штрафу на суму 3200,00 грн. у зв'язку із порушення ст. 96 КЗпП України, № ТЕ137/19-16-40/368 від 06.09.2017 р. про накладення штрафу на суму 96000,00 грн. у зв'язку із порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати абзац другий резолютивної частини оскаржуваної постанови та прийняти нову, якою визнати постанови про накладення штрафу законними.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що договір підряду між підприємством-позивачем і громадянином ОСОБА_2 містять ознаки строкового трудового договору, так як він виконував не індивідуально-визначену роботу, а трудову функцію в діяльності підприємства. Щодо несвоєчасності оплати праці (порушення вимог ст.115 КЗпП України та ст.24 ЗУ «Про оплату праці») зазначає, що відсутність коштів на рахунку підприємства за продану продукцію не звільняє від відповідальності щодо дотримання строків виплати заробітної плати найманим працівникам.

Позивач подав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін. Вказує, що ОСОБА_2 був виконавцем робіт та не підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, наказ про прийом його на роботу не видавався, трудова книжка ним не подавалась та запис про період праці не заносився. Також звертає увагу на те, що Постановою слідчого СВ Тернопільського РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області кримінальне провадження (по факту смерті ОСОБА_2) закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Щодо затримки в оплаті праці зазначає, що підприємством було вжито усіх заходів для забезпечення першочергової виплати заробітної плати та сплати податків, а така затримка виникла з вини контрагента.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Управлінням Держпраці у Тернопільській області проведено позапланову перевірку ПАП «Агропродсервіс», с. Настасів, Тернопільського району на додержання законодавства про працю та законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Висновки перевірки зазначені в акті перевірки №19-16-40/368 від 15.08.2017 року.

На підставі даного акту відповідачем прийнято постанови: № ТЕ137/1/19-16-40/368 від 06.09.2017 року про накладення штрафу на суму 9600,00 грн. у зв'язку із порушенням ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», № ТЕ137/2/19-16-40/368 від 06.09.2017 року про накладення штрафу на суму 3200,00 грн. у зв'язку із порушення ст. 96 КЗпП України, № ТЕ137/19-16-40/368 від 06.09.2017 р. про накладення штрафу на суму 96000,00 грн. у зв'язку із порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Винесення постанови № ТЕ137/2/19-16-40/368 від 06.09.2017 року про накладення штрафу на суму 3200,00 грн. у зв'язку із тим, що під час проведення перевірки не надано штатного розпису (схеми щодо посадових окладів, тарифної сітки) підприємства (порушення ст. 96 КЗпП України) в апеляційному порядку ніким не оскаржується, а представник позивача в судовому засіданні суду першої інстанції факт порушення визнав. Виходячи з цього суд апеляційної інстанції не досліджує таку постанову на предмет законності, керуючись нормами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює межі перегляду судом апеляційної інстанції.

Щодо постанови № ТЕ137/1/19-16-40/368 від 06.09.2017 року про накладення штрафу на суму 9600,00 грн у зв'язку із тим, що заробітна плата на підприємстві виплачувалась пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, зокрема плата за другу половину червня 2017 р. виплачена 10.07.2017 р., а за другу половину липня - 09.08.2017 р. (порушення ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці») то апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність вказаного порушення.

Суд першої інстанції встановив, що дані затримки відбулися у зв'язку з тим, що на підприємстві не було коштів в момент виплати заробітної плати. Проте заборгованість була погашена одразу після надходження коштів на рахунки підприємства. На даний момент заборгованості по виплаті заробітної плати немає, та скарг від працівників не надходило.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що затримка виплати заробітної плати відбулася з поважних причин, оскільки контрагенти, які придбали продукцію в ПАП «Агропродсервіс», не провели вчасно оплату за поставлену продукцію.

Враховуючи відсутність вини підприємства в невиплаті заробітної плати через відсутність, з незалежних від підприємства причин, коштів для виплати заробітної плати, незначну затримку у виплаті такої та відсутність заборгованості по виплаті заробітної плати на даний момент, суд вважає за можливе скасування постанови Управління Держпраці у Тернопільській області № ТЕ137/1/19-16-40/368 від 06.09.2017 року.

Також за наслідками проведеної перевірки було прийнято постанову № ТЕ137/19-16-40/368 від 06.09.2017 р. про накладення штрафу на суму 96000,00 грн у зв'язку із тим, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 24 КЗпП України директор ПАП «Агропродсервіс» Баран А. С. 01.06.2017 року уклав окремий договір підряду із громадянином ОСОБА_2 на виконання певної роботи, а саме на охорону об'єкту і 1 червня 2017 року ОСОБА_2 приступив до виконання роботи, вказаної в договорі. Трудовий договір (оформлений наказом) із ОСОБА_2 не укладався і повідомлення Тернопільської ОДПІ не проводилось.

Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовий договір - це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівнику за таким договором гарантується певна заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо, до трудової книжки вноситься відповідний запис.

Натомість статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В даному випадку підрядник виконував покладену на нього роботу на свій ризик, жодних гарантій для нього не встановлювалось, запис до трудової книжки внесений не був, заробітна плата не виплачувалась, натомість він виконав зазначену договором підряду роботу, за яку йому була чітко встановлена оплата після виконання.

Також суд вважає, що при укладенні цивільно-правового договіру замовника цікавить отримання певного матеріального результату, а не те, коли працівник з'явився на роботу та о котрій годині вийшов на обід, відповідно підставою для оплати за цивільно-правовим договором є факт надання послуг та акт приймання-передачі виконаних робіт, тоді як підставою для оплати праці за трудовим договором є час роботи, який зафіксовано в табелях обліку робочого часу.

В даному випадку відповідачем не доведено, що ОСОБА_2 підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку.

Щодо посилання відповідача на відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 зареєстрованого як підприємця, що надає послуги з охорони, суд зазначає, що цивільним законодавством не встановлено спеціальних вимог щодо того, ким може бути підрядник, тому така реєстрація не є обов'язковою.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що цивільно-правовий договір, зокрема договір підряду, повинен бути неодноразово переукладений між сторонами для того, щоб визначені ним цивільно-правові відносини могли бути перекваліфіковані у трудові, проте в даному випадку договір укладався одноразово терміном на місяць і немає можливості встановити чи планувалось його укладати повторно, так як 14.06.2017 року (до закінчення строку, на який укладався договір) підрядник загинув, що підтверджено матеріалами кримінального провадження, наявними в матеріалах справи.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що укладення окремого договору на виконання певної роботи, тобто укладення цивільно-правової угоди, що регламентуються главою 16 Цивільного кодексу України не суперечить діючому законодавству, так як в даному випадку законодавець наділяє керівника (власника) підприємства правом вибору на укладення трудового договору з працівником відповідно до Кодексу Законів про працю України чи укладення цивільно-правової угоди на виконання певної роботи відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України.

Таким чином укладення окремої цивільно-правової угоди з громадянином ОСОБА_2 зокрема договору підряду не суперечить діючому законодавству і є правомірним.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі № 819/1508/17 за адміністративним позовом Приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" до Управління Держпраці у Тернопільській області про скасування постанов про накладення штрафу - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Н. В. Ільчишин Л. Я. Гудим Повне судове рішення складено 21.05.2018 р.