Постанова № 74097036, 15.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/139/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2018, суддя Шляхова О.М., м. Харків, повний текст складено 26.02.18 по справі № 820/139/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 30.06.2017р. № 15795-13, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами з об'єктів житлової нерухомості за 2016 рік у сумі 28218,32 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 30.06.2017р. № 15795-13, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами з об'єктів житлової нерухомості за 2016 рік в частині нарахування податку у розмірі 1609,16 грн. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, не погодившись з рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову , подало апеляційну скаргу , вважає , що оподаткування власників оподатковуваного майна відбувається у наступному році за звітним, таким чином оподаткування позивача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2016 році відбулось у 2017 р. відповідно до ставок визначених на 2016 рік. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 р. по справі № 820/139/18 в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до отриманих ГУ ДФС у Харківській області даних у власності позивача перебуває житловий будинок загальною площею 587,1 кв. м.

30 червня 2017 року Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та у відповідності до пункту 226.7 статті 266 ПК України прийняте податкове повідомлення- рішення № 15795-13, яким ОСОБА_1 донараховано податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплаченого фізичним особами з об'єктів житлової нерухомості за 2016 рік у сумі 28218,32 гривень.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2017 р. №15795-13, вважаючи його безпідставним та прийнятим з порушенням вимог Податкового кодексу України, ОСОБА_1 14.08.2017 року оскаржив зазначене рішення контролюючого органу в адміністративному порядку, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України до Державної фіскальної служби України. Рішенням № 11298 /Я/99-99-11-02-01-14 від 19.10.2018 року про результати розгляду скарги, яке було направлене на адресу позивача та вручено, податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ФО ОСОБА_1 - без задоволення.

Задовольняючи частково позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що рішення № 3 від 20.01.2017 року Черкасько - Лозівської сільської ради "Про внесення змін до рішень Черкасько- Лозівської сільської ради з питань оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області" створила інший порядок розрахунків величини податку на нерухоме майна, відмінне від земельної ділянки держава, в особі контролюючого органу, має право обмежувати права та інтереси громадянина лише тоді, коли це дійсно необхідно, і тільки в такому обсязі, в якому її заходи будуть розмірними до переслідуваної мети, тому , при здійсненні розрахунку грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно за 2016р. була використана не вірна ставка податку, враховуючи те, що рішенням сільської ради у 2017 році було зменшено ставку податку з 0,5% до 0,25 % за 1 квадратний метр бази оподаткування, тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування податкового повідомлення-рішення № 15795-13 від 30 червня 2017 року, про донарахування податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплаченого фізичним особами з об'єктів житлової нерухомості за 2016 рік у сумі 28218,32 гривень, підлягає скасуванню в частині нарахування податку у розмірі 1609,16 грн.

Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову , входячи з наступного.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України ).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об'єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до цього підпункту.

Пунктом «в» підпункту 266.4.1. пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток) - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Так , рішенням Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області №3 від 20.01.2016 року для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб встановлено ставку 0,5% від мінімальної заробітної плати на 1 січня 2016 року та затверджено Положення про порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області.

Вказаним Положенням в п. 6.1. визначалося, що ставка податку для об'єктів житлової нерухомості(крім підвалів, вбудованих та прибудованих гаражів), що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з пунктом 8.1. вказаного положення за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300' квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку). Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

У 2016 році мінімальна заробітна плата становила 1378 грн.

Отже, за розрахунком відповідача, ставка податку становить 1378*0,5=6,89 грн.

Пунктом 266.4 статті 266 ПК України, встановлена пільга зі сплати податку, так база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується, зокрема для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Окрім того, абз. "г" п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 встановлено, що за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Отже, враховуючи вищевикладене, суми які увійшли до оскаржуваного податкового повідомлення - рішень розраховані наступним чином: оскільки площа будинку складає 587,1 кв.м. -120 кв.м. (пільга), то базою оподаткування є 467,1 кв.м. Розрахунок податку відбувався наступним чином: 25000 грн. - збільшення суми податку та 467,1*6,89=3218,31 грн. Таким чином, загальна сума нарахованих податкових зобов'язань ОСОБА_1 за 2016 рік за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням склала: 28218,31 грн. (3218,31 + 25 000 (збільшення суми податку)).

Колегія суддів звертає увагу на те , що при здійсненні розрахунку грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно за 2016р. у податкового органу відсутні підстави для застосування ставок податку згідно рішення сільської ради № 3 від 20.01.2017 року, оскільки цим рішення було зменшено ставку податку з 0,5% до 0,25 % за 1 квадратний метр бази оподаткування саме на 2017р. і таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік) , тобто за 2017р., що помилково не враховано судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи наведені положення, колегія суддів вважає, що податковий орган при визначенні позивачу податкового зобов'язання діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, тому наявні підстави для нарахування позивачу, як власнику житлового будинку, що є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, грошового зобов'язання за 2016 рік на загальну суму 28218,32 грн.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені також у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі № 825/1403/17, яка в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховуються судом при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову, в іншій частині постанову слід залишити без змін відповідно до вимог ст. 316 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 310, 315, 316, 317, 321 , 323, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 по справі № 820/139/18 скасувати в частині задоволення позову та скасування податкове поводомлення - рішення ГУ ДФС у Харковськой області від 30.06.2017р. № 15795-13, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами з об'єктів житлової нерухомості за 2016 рік в частині нарахування податку у розмірі 1609,16 грн.

В цій частині прийняти нову постанову , якою в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) Л.В. Тацій А.М. Григоров Повний текст постанови складено 21.05.2018.