Постанова № 74096939, 15.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 554/9767/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Сіренко О.І.

суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 05.02.2018, суддя Микитенко В.М., вул. Навроцького, 5, м. Полтава, Полтавська, 36002, по справі № 554/9767/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Полтавській області, у якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності ІІ групи;

- зобов'язати відповідача скласти висновок про призначення йому одноразової допомоги, у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов'язків, передбаченої ст.ст. 97, 99 Закону України «Про Національну поліцію», Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 11.01.2016 року №4;

- зобов'язати відповідача прийняти рішення та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов'язків, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;

- зобов'язати відповідача подати протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення;

- стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні у зв'язку з тим, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, є недоведеними.

05 лютого 2018 року рішенням Октябрського районного суду м. Полтави задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 Визнано протиправними дії та рішення комісії ГУНП в Полтавській області, оформлене протоколом № 6 від 08.09.2017 року про відмову в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обовязків, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області подати до суду протягом одного місяця з дня набрання даним рішенням законної сили звіт про його виконання. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що подані ОСОБА_1 документи для виплати одноразової грошової допомоги не відповідають вимогам Порядку затвердженого наказом МВС України №4 від 11.01.2016р. Відповідач вказує, що діагнози захворювання позивача у довідках ВЛК та МСЕК не співпадають.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що має право на отримання спірної грошової допомоги.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі частини 4 статті 229 цього ж Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку із неявкою сторін.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 з 25 січня 2000 року по 6 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України та з 7 листопада 2015 року по 13 травня 2016 року проходив службу в Національній поліції України, звідки був звільнений згідно наказу № 134 о/с від 13 травня 2016 року на підставі п. 2 ч. 1ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" через хворобу (а. с. 7-13, 20).

8 червня 2016 року Полтавською обласною медико-соціальна експертною комісією йому була встановлена ІІ група інвалідності, пов'язана із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Згідно виписки з акта огляду МСЕК до довідки серії АВ № 0554324 позивачу повторно встановлено ІІ групу інвалідності з 30.08.2016. Встановлено, що причина інвалідності пов'язана з виконанням службових обов'язків.

Постановою військово-лікарської комісії № 33/37-25 від 30 серпня 2016 року було змінено причину інвалідності та визначено, що травма колишнього співробітника ОВС - забій попереково-крижового відділу хребта пов'язана з виконанням службових обов'язків (а.с.15).

За заявою позивача із доданими в установленому порядку документами про виплату одноразової грошової допомоги листом ГУ НП в Полтавській області від 21.07.2016 № 29/К-262 відмовлено у зв'язку з неузгодженістю норм законодавства, що регулює питання виплати одноразової грошової допомоги поліцейським, які отримали захворювання, яке пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 04.04.2017 року з урахуванням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 року ГУНП в Полтавській області було зобов'язано повторно розглянути питання про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 року №4, за заявою ОСОБА_1 від 12.10.2016 року, з урахуванням висновків суду.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 року, зокрема було встановлено, що відмова ГУНП в Полтавській області в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги через неспівпадіння діагнозів є неправомірною (а.с. 21-30).

Матеріали на виплату одноразової грошової допомоги позивачу були повторно розглянуті комісією ГУНП з питань затвердження одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського. Однак, за результатами повторного розгляду матеріалів ОСОБА_1 прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з невідповідністю діагнозів у свідоцтві про хворобу №72-С від 28.04.2016 року, постанові ВЛК №33/37-25 від 30.08.2016 року та зазначених у виписці із акту огляду обласної МСЕК (довідка серія АВ №0554324 від 30.08.2016 року), про що складено відповідний висновок та повідомлено позивачу листом від 18.09.2017 року вих. №1232/115/29/01-17 (а.с. 32-34).

Не погодившись з такою відповіддю та з метою відновлення порушених прав, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова ГУ НП в Полтавській області в призначенні одноразової грошової допомоги через неспівпадіння діагнозів є неправомірною. Оскільки надані позивачем докази підтверджують відповідність діагнозів, встановлених постановою військово-лікарської комісії № 33/37-25 від 30 серпня 2016 року, та вказаним у виписці з акту огляду обласною МСЕК м. Полтави, а саме те, що під травмою тулубу згідно медичної документації розуміється також травма хребта.

Колегія суддів суду погоджується з висновком першої інстанції та зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» №580-VІІІ від 02 липня 2015 року, який набрав чинності з 07.11.2015.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Відповідно до частини другої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейським встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно з частиною першої статті 99 Закону України «Про Національну поліцію» І розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату: визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності: II групи - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

На момент виникнення спірних правовідносин, з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі /смерті/ чи втрати працездатності поліцейського, наказом МВС України № 4 від 11.01.2016 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі /смерті/ чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4).

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

У підпункті 4 п. 5 Розділу 1 Порядку № 4 визначено випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі, зокрема, втрати працездатності поліцейського, а саме: пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми чи каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Таким чином, проходження поліцейським служби та отримання у зв'язку з цим травми, що в подальшому призвело до встановлення інвалідності, слід розцінювати в якості підстави для виплати особі одноразової грошової допомоги.

Відповідно до матеріалів справи, постановою військово-лікарської комісії № 33/37-25 від 30 серпня 2016 року позивачу було змінено причину інвалідності та визначено, що травма колишнього співробітника ОВС - забій попереково-крижового відділу хребта, ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків (а. с. 15).

Актом огляду МСЕК до довідки серії АВ № 0554324 позивачу повторно встановлено ІІ групу інвалідності з 30.08.2016. Причина інвалідності пов 'язана з виконанням службових обов'язків. Діагноз МСЕК Т 91.0.

Відмовляючи в призначенні одноразової грошової допомоги, відповідач виходив з того, що діагноз, вказаний у виписці з акту огляду обласною МСЕК м. Полтави, а саме Т 91.0, не співпадає з діагнозом, встановленим постановою військово-лікарської комісії у свідоцтві про хворобу №72-С від 28.04.2016 - стійка вертеброгенна радикулопатія L 5 - S1 корінців ліворуч на тлі остеохондрозу попереково-крижового відділу хребта.

Колегія суддів зазначає, що згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (офіційне видання за довіреністю ВООЗ - МХК-10) під діагнозом Т 91.0 значиться "віддалені наслідки поверхневої травми та відкритої рани шиї та тулуба". В свою чергу, тулуб - це центральна в анатомічному відношенні, частина тіла, яка складається з 4 частин: груди, живіт, спина та таз. Спина - це задня сторона тулуба, яка утворюється хребтом, задніми фрагментами ребер та м'якими тканинами.

Таким чином, враховуючи надані позивачем докази, що підтверджують відповідність діагнозів, встановленим постановою військово-лікарської комісії № 33/37-25 від 30 серпня 2016 року, та діагнозом, встановленим постановою військово-лікарської комісії у свідоцтві про хворобу №72-С від 28.04.2016, а саме те, що під травмою тулубу згідно медичої документації розуміється також травма хребта, колегія суддів дійшла висновку, що відмова ГУ НП в Полтавській області в призначенні одноразової грошової допомоги через неспівпадіння діагнозів є неправомірною.

Пунктом 2 розділу І Порядку № 4 встановлено, що діяльність Національної поліції у частині оформлення документів для виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського спрямована на забезпечення гарантованого державою соціального захисту поліцейського.

Згідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п.29 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Гарнага проти України" зазначено, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 6 вересня 2005 року у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення у справі "Кудла проти Польщі" (<…>) [ВП], заява № 30210/96, п. 158, ECHR 2000-ХІ).

Суд, приймаючи постанову про задоволення позовних вимог, повинен не лише вирішити позовні вимоги у відповідності до принципів верховенства права та законності, а й обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права.

Колегія суддів зазначає, що особа, яка втратила працездатність у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ, однак, продовжувала проходити публічну службу в органах Національної поліції, не повинна позбавлятися права на отримання одноразової грошової допомоги та ставитися у менш вигідне становище порівняно з працівниками міліції, які змогли реалізувати своє право після звільнення з органів внутрішніх справ, або поліцейськими, які втратили працездатність під час проходження служби в поліції.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо втручання судом у дискреційні повноваження Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Зважаючи на те, що пункт 3 частини 3 статті 2 КАС України передбачає, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, то суди в наведеній категорії справ мають право і зобов'язані перевіряти обґрунтованість оскаржуваного рішення (висновку) атестаційної комісії.

Це узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів, встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті. За загальним правилом, суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак, все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно п.1 ч.1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За таких обставин, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з приписами норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 05.02.2018 по справі № 554/9767/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя О.І. СіренкоСудді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складений та підписаний 21.05.2018.