Постанова № 74096656, 15.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2292/17

Категорія: 8.3.13 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача-головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом про скасування прийнятого 30.06.2017 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) податкового повідомлення-рішення № 1307200-1302 про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати в сумі 46 956,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що при визначенні суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю відповідач використав дані щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, які не могли бути застосовані.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року у задоволенні позву ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54009, ідентифікаційний код 39394277) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017 № 1307200-1302 відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що 18.02.2011 позивач і ОСОБА_3 уклали з Миколаївською міською радою договір оренди землі № 8180, відповідно до якого ОСОБА_2 і ОСОБА_3 прийняли в оренду на 15 років земельну ділянку загальною площею 1730 кв.м для обслуговування майнового комплексу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 (надалі - земельна ділянка).

Згідно з пунктами 4.2, 4.3, 4.4 договору, річна орендна плата за землю встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки (у 2011 році складала 511 907 грн.); розмір нормативної грошової оцінки не є сталим та змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору; річна орендна плата за землю вноситься орендарями в рівних долях з 01.01.2011 за поточний рік протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, але не пізніше першого вересня поточного року; у разі неотримання податкового повідомлення-рішення до першого липня поточного року орендар повинен звернутися до податкового органу за місцем розташування земельної ділянки для уточнення суми орендної плати та отримання податкового повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2017 № 1307200-1302 податковий орган, з посиланням на підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункт 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, визначило суму грошового зобов'язання позивача з орендної плати за земельну ділянку за 2017 рік - 46 956,97 грн..

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.02.2012 № 571-05, складеного Управлінням Держкомзему у місті Миколаїв, нормативна грошова оцінка (НГО) земельної ділянки - 1 650 039,40 грн.

Податковий орган визначив суму грошового зобов'язання позивача шляхом ділення НГО на 2 (оскільки земельною ділянкою користуються дві особи), кумулятивного застосування індексації та множення на 3% (як передбачено договором).

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні суми грошового зобов'язання податковий орган діяв відповідно до норм Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1); платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2); розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди (пункт 288.4); податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього Кодексу (пункт 288.7).

На підставі пункту 285.1 статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України).

За правилами пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно пунктів 289.1 та 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = І:100, де І - індекс споживчих цін на попередній рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Отже, при визначенні суми грошового зобов'язання податковий орган діяв відповідно до норм Податкового кодексу України, тому підстави для скасування податкового повідомлення-рішення відсутні.

Незгода позивача з нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, за умови, що внесені до неї (після укладення договору) зміни не були в подальшому скасовані або визнані в установленому порядку нечинними, не є підставою для невиконання зобов'язань платника податків, встановлених договором та Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року у справі № 814/2292/17 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 18 травня 2018 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І.Судді Потапчук В.О. Семенюк Г.В.