Ухвала суду № 74096110, 18.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14615/17

У Х В А Л А

18 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Літвіної Н.М., Федотова І.В., розглянувши клопотання Головного управління Держгеокадастру у Київській області про поновлення строку апеляційного оскарження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року позов задоволено частково. Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, разом з якою подано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

З матеріалів справи вбачається, що повний текст оскаржуваного рішення складено 20.02.2018, а тому граничним строком його оскарження є 20.03.2018. При цьому, повний текст вказаного судового рішення отримано скаржником 21.03.2018. Однак. апеляційну скаргу подано лише 05.05.2018, тобто з пропуском встановленого КАС тридцятиденного строку. При цьому, першу апеляційну скаргу відповідача було повернуто ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2018 у зв'язку із неусуненням її недоліків.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Обґрунтовуючи наявність поважних причин пропуску строку оскарження відповідач посилається на обмежене фінансування, що не дано змоги сплатити судовий збір. Також скаржник зазначає, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2018 необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Надаючи оцінку зазначеним обставинам, суд виходить із такого.

Скаржник не позбавлений можливості оскаржити ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2018 у касаційному поряду. Суд апеляційної інстанції не вправі надавати їй правову оцінку при повторній подачі апеляційної скарги.

Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 у справі № 823/440/16 висловив позицію, що невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Аналіз рішень Верховного Суду у справах №№ 804/2863/16, 8226/2220/16, 507/1436/16-а, 823/440/16 та ін. дає підстави для висновку, що скаржник має надати суду достовірні та переконливі докази, що підтвердять існування об'єктивно існуючих та непереборних обставин, які унеможливили звернення суду протягом встановленого законом строку (здійснення активних регулярних заходів щодо сплати судового збору чи щодо намагання отримання отримати відповідне фінансування, результати цих заходів тощо).

Проте, з наведених відповідачем доводів та наданих доказів, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що майновий стан відповідача починаючи з 20.03.2018 (станом на час подання апеляційної скарги - більш як два місяці) не дозволяв йому сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.

Окрім того, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

У пункті 40 та у пункті 41 справи «Пономарьов проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «… якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та з підстав, які видаються непереконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду… Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків».

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року по справі № 804/2979/17.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання скаржника про поновлення строку апеляційного оскарження.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями. 34, 121, 243, 295 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Київській області про поновлення строку апеляційного оскарження.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов