Ухвала суду № 7409563, 10.12.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2009 року №5936/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Онишкевича Т.В., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання: Ткач О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 січня 2009 року по адміністративній справі за позовом Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в м.Ужгороді (далі Ужгородська МДПІ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Вектор» (далі ТзОВ «ВКФ«Вектор»), приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Авангард» (далі ПП «ВКФ «Авангард») про визнання угоди недійсною,-

В С Т А Н О В И Л А:

12.05.2008 року Ужгородська МДПІ звернулась в окружний суду з адміністративним позовом до ТзОВ «ВКФ«Вектор», ПП «ВКФ «Авангард» визнання угоди недійсною. Посилались на те, що між ТзОВ «ВКФ«Вектор» та ПП «ВКФ «Авангард»1 квітня 2005 року укладенно договір про надання послуг сепарації( очищення від сірки та парафіну дизельного палива). Даний договір є фіктивним- укладенним без наміру створення правових наслідків, оскільки ТзОВ «ВКФ«Вектор» не надало доказів необхідності проведення сепарації дизельного палива, а ПП «ВКФ «Авангард» не мав можливості здійснити сепарацію, бо послуги по проведенню сепарації не є їхнім видом діяльності.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 січня 2009 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач Ужгородська МДПІ постанову суду першої інстанції оскаржила, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції повинен був встановити факт реального наданий послуг і проведення сепарації дизельного палива ПП «ВКФ «Авангард» враховуючи реальну можливість надання ним таких послуг-, а саме наявність спеціального обладнання, спеціалістів (навиків, досвіду роботи), умов (в яких надаються уакі послуги), то сам по собі факт оплати таких послуг не є безумовним свідченням того, що такі послуги надавались. Сукупність обставин і доказів у справі дозволяє дійти висновку, що договір від 01.04.2005 року був укладений з метою, яка суперечить інтересам держави, оскільки вчинений для перекручення бухгалтерської звітності з метою уникнення сплати податків і обов'язкових платежів, без наміру настання реальних юридичних наслідків. Судом було не є повній мірі досліджено та дано правову оцінку доказам, які надані Ужгородською МДПІ.

У ході апеляційного розгляду справи представник апелянта Фатула М.М. вимоги апеляційної скарги підтримала, надала пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу скасувавши оскаржуване рішення.

Представник відповідача Мелеш Я.М. у ході апеляційного розгляду справи апеляційну скаргу не визнала та просить відмовити в її задоволенні.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково.

Відповідно до ст.203 КАС України п останова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами 30.04.2005 року підписано акт приймання-передачі послуг згідно Договору про надання послуг з сепарації від 01.04.2005 р. згідно якого ПП «ВКФ «Авангард» в період з 01.04.2005 року по 30.04.2005 року здійснив сепарацію дизельного палива у загальній кількості 1309.725 тисяч літрів на загальну суму 137521.13 грн. (в тому числі ПДВ 22920.19 грн.). Пунктом 4 даного Акту сторони підтвердили, що надані послуги з сепарації відповідають умовам оспорюваного Договору та вони не мають претензій один до одного.

ТзОВ «ВКФ«Вектор» оплатив ПП «ВКФ «Авангард» вартість наданих послуг згідно Договору про надання послуг з сепарації від 01.04.2005 року, що підтверджується копією платіжного доручення УЗ-0463 від 16.05.2005 року та УЗ-0480 від 18.05.2005 року на загальну суму 137521.13 грн..

Позивачем не доведено фіктивності оспорюваного договору, оскільки сторонами підписано Акт приймання-передачі послуг, оплачено вартість виконаних послуг, оскільки оспорюваний договір відповідає вимогам ст..205 ЦК України, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, та такі дійсно настали.

Водночас, відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції не врахував того, що вимоги про визнання угод недійсними, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову.

Позови податкових органів про визнання угод недійсними судовому розгляду не підлягають.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що Ужгородською МДПІ у Закарпатській області проведено планову документальну перевірку у відповідача ТзОВ «ВКФ«Вектор», за результатами якої складено акт №42/23-0/20430808 від 27.06.2006 року, яким встановлено, що сума витрат ТзОВ «ВКФ«Вектор» на сепарацію дизельного палива за перевірений період (01.10.2004 рік-31.12.2005 рік) складає 114600.94 гривень, ПДВ складає 22920.19 гривень.

Згідно ст..157 КАС України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у справі.

Колегія суддів доходить висновку про наявність таких підстав для закриття провадження у справі.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому являються суттєвими і дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись статтями 157, 160 ч. 3, 195, 196, 198 п. 4, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 січня 2009 року по адміністративній справі №2-а-80/08/0770 скасувати та прийняти ухвалу, якою провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений 15.12.2009 року.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді Т.В.Онишкевич

В.В.Ніколін