Рішення № 74095379, 18.05.2018, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2-а/130/39/2018

130/1072/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2018 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі : головуючого судді Верніка В.М.

при секретарі - Маліщук Н.А.

із участю : - представника позивача Порхун Л.М.,

- відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка в порядку спрощеного позовного провадження адмыныстративну справу за позовом Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області до громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 про примусове видворення іноземця за межі території України,

ВСТАНОВИВ:

Управління ДМС України у Вінницькій області 03.05.2018 року (згідно дати поштового відправлення) звернулося з цим позовом до Жмеринського міськрайонного суду із вимогами примусово видворити з території України громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. У позовній заяві зазначено, що в ході проведення заходів, спрямованих на протидію нелегальній міграції, співробітниками Жмеринського РС УДМС України у Вінницькій області у взаємодії з Жмеринським ВП ГУНП у Вінницькій області при перевірці виконання рішень про примусове повернення з України в м.Жмеринка по АДРЕСА_1, виявлено громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Подальшою перевіркою правомірності перебування на території України та згідно з інформацією, наданою ОСОБА_2, встановлено, що востннє він прибув до України 14.07.2003 року з приватною метою. Натомість після прибуття в Україну у 2003 році у приватних справах, відповідач до 2007 року проживав в м.Києві та підробляв різноробочим. У вересні 2007 року приїхав до смт.Браїлів, Жмеринського району, де теж не мав постійного місця проживання та виживав за рахунок тимчасових заробітків. У грудні 2016 року ОСОБА_2 втратив свій національний паспорт НОМЕР_1, який виданий 28.05.2002 року Слонімським МР ВВС Гродненської області, Республіка Білорусь у грудні 2016 року. Відповідач оселився за адресою: АДРЕСА_1, в м.Жмеринка у будинку своєї знайомої громадянки України ОСОБА_6, де й продовжує проживати. Однак, для продовження строку перебування на території України громадянин Білорусії ОСОБА_2 до територіальних підрозділів Управління ДМС України у Вінницькій області, не звертався, також відповідач не звертався до підрозділу згідно вимог ч.2 ст.25 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а саме як той іноземець, який не має законних підстав для перебування в Україні, або який не може виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа, відповідні особи можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій. За порушення встановлених правил перебування громадянин Білорусії ОСОБА_2 Жмеринським РС УДМС України у Вінницькій області був притягнутий до адміністративної відповідальності, а саме 02.03.2018 року щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.203 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення - штраф у розмірі 510 гривень, однак штраф відповідач не сплатив. Постанова про накладання адміністративного стягнення на громадянина Білорусії ОСОБА_2 16.03.2018 року була направлена до Жмеринського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області. З метою забезпечення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, відповідно до ст.26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" керівником Жмеринського РС УДМС України у Вінницькій області 22.03.2018 року затверджено рішення про примусове повернення з України громадянина Білорусії ОСОБА_2, відповідне рішення відповідач отримав 22.03.2018 року згідно його розписки. Вказаним рішенням відповідача було зобов'язано покинути територію України у 29-денний термін, тобто до 20.04.2018 року, однак громадянин Білорусії ОСОБА_2 у визначений термін добровільно не виїхав за межі території України, саме рішення про примусове повернення з України відповідач не оскаржив, продовжує злісно порушувати законодавство України. Громадянин Білорусії ОСОБА_2 законних джерел доходу не має, приймаюча сторона в Україні - відсутня, він проживає на території України без засобів на належне існування, достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов'язаних з подальшим перебуванням в Україні, - не має. Підстав для тимчасового проживання, встановлених ч.4-12 ст.4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", не виявлено, також не виявлено підстав, які б забороняли примусово видворити з України до країни громадянської належності чи у третю країну, передбачених ст.31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" громадянина Білорусії ОСОБА_2 Те, що відповідач був притягнутий до відповідальності за порушення встановлених правил перебування іноземців на території України, не виконав рішення про примусове повернення його в країну походження, та проживає без документів на право проживання в Україні своїми діями грубо порушує вимоги ст.9,16 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дає обґрунтовані підстави вважати, що він буде ухилятись від виїзду з України. Тому просили відповідача - громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 примусово видворити з території України (а.с.1-6).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 07.05.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (а.с.29).

В судовому засіданні представник позивача Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області - Порхун Л.М. позов підтримала з підстав, викладених у ньому, просила суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення. Пояснив, що він має постійне місце проживання на території Республіки Білорусь, хоча без будь-яких особливих потреб з 2003 року проживає на території України, не маючи дозволу на постійне проживання в Україні. Невиконання рішення щодо примусового його повернення з України пояснив відсутністю необхідної суми коштів, володіючи наразі лише третиною від їх потреби для виїзду. Очікує надходження грошей від своєї сестри, яка проживає в Республіці Білорусь, а також наразі самостійно намагається заробити кошти.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, оцінивши надані матеріали за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, прийшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 22.03.2018 року т.в.о. завідувача Жмеринського РС УДМС України у Вінницькій області затверджено рішення №3 про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у термін до 20.04.2018 року (а.с.7), яке відповідно до копії розписки останній отримав 22.03.2018 року (а.с.8).

Згідно копії протоколу про адміністративне правопорушення від 02.03.2018 року (а.с.10) зафіксовано порушення ОСОБА_2 правил перебування в Україні для іноземців - проживання без паспортного документа з 2007 року та документів на право проживання в Україні, що є порушенням вимог п.11 постанови Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року №150 та ст.4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковно відповідно до ч.1 ст.203 КУпАП.

Згідно постанови т.в.о. завідувача Жмеринського РС УДМС України у Вінницькій області від 02.03.2018 року (а.с.11) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

За результатами пошуку осіб, які перетнули кордон України, за умовами: в проміжок часу з 10.06.2017 року до 27.04.2018 року, за ім'ям ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, чоловічої статі, - відповідних відомостей за даними інформаційної симтеми "Аркан ЦП" не знайдено (а.с.24).

Відповідно п.15 ст.4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Згідно ст.9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов'язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до положень ч.2,3 ст.25 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.

Згідно вимог ч.1,5 ст.26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

За змістом ст.31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" встановлено вичерпний перелік підстав, за яких забороняється примусове повернення чи примусове видворення або видача чи передача іноземця та особи без громадянства до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Відповідно до роз'яснень за змістом п.26 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 року №1 "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні" примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Під час вирішення питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства судам варто враховувати, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн.

З урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин стосовно того, що громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_2 на територію України прибув у 2003 році з приватною метою, проживає на території України до теперішнього часу без дозволу на постійне проживання понад встановлений строк, він не звертався до міграційної служби із заявою про подовження в установленому порядку строку перебування в Україні чи про добровільне повернення, а також самостійно не виконав рішення органу міграційної служби про його примусове повернення з України, відповідач не належить до категорії осіб, які переслідуються з політичних переконань або в порядку кримінального провадження в країні, громадянином якої є, не має статусу біженця, визначених законом обмежень, за яких забороняється примусове видворення іноземця, щодо нього не встановлено, що визнано самим відповідачем із зауваженням про відсутність у нього наразі необхідної суми коштів для самостійного залишення території України, відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виїзду з території України в добровільному порядку, про що свідчить допущені ним системні та тривалі порушення чинного законодавства України, відсутність документа на право перебування в Україні та коштів, на підставі яких він може самостійно покинути територію України, а тому заявлені позовні вимоги стосовно примусового видворення з території України громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 підлягають задоволенню судом.

У відповідності до п.3 ч.2 ст.371 КАС України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи, або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення, зокрема, про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства, підстави для чого вбачаються у даному конретному випадку з огляду на незадовільний майновий стан відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.4, 9, 21, 25, 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", п.26 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 року №1 "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні", ст.6, 8, 9-11, 72, 79, 268, 271, 288, 371 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задоволити.

Примусово видворити за межі України громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 (ОСОБА_2) ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1.

Рішення суду звернути до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків його оскарження, якщо не було подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, Вінницькому апеляційному адміністративному суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області.

Суддя