Ухвала суду № 74095295, 17.05.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа 127/11797/18

Провадження 1-кс/127/6016/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді Ковбаси Ю.П.,

секретаря Предан А.В.,

за участю прокурора Ковтуна А.Ю.,

підозрюваного ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділення Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, в межах кримінального провадження № 12018020020001198 внесеного до ЄРДР 26.03.2018, про зміну запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, українець, народився в с. Рудницьке Піщанського району Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_2, тимчасово безробітного, не одружений, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2018 слідчий Коломійчук І.І. звернувся до суду із клопотанням, яке погоджене з прокурором, про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1.

Клопотання мотивоване тим, що в провадженні органу досудового розслідування перебувають матеріали кримінального провадження № 12018020020001198 від 26.03.2018, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187КК України, в ході розслідування якого у слідства виникла необхідність у зміні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобіжного заходу.

В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що ОСОБА_1, маючи незняту і непогашену судимість за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 08.02.2016 (засуджений до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком тривалістю 2 роки, в подальшому ухвалою цього ж суду від 27.12.2017 звільнений від відбування покарання на підставі ЗУ «Про амністію»), належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та вчинив новий особливо тяжкий умисний корисливий злочин.

Так, 25 березня 2018 року близько 19:00 години ОСОБА_1, маючи умисел на проникнення до житла з метою незаконного заволодінням чужим майном, розуміючи протиправність своїх дій, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, через незачинені двері проник до квартири № 5, розташованої у будинку № 14, що по вул. Замостянській в м. Вінниці, в якій проживає ОСОБА_4.

Перебуваючи в одній із житлових кімнат зазначеної квартири, де спав ОСОБА_4, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи, що в помешканні ОСОБА_4 знаходяться матеріальні цінності, несподівано почав наносити удари руками та ногами по голові та тулубу ОСОБА_4, після чого ОСОБА_1 відламав від наявного у помешканні стільця дерев’яну ніжку та наніс нею декілька ударів по голові ОСОБА_4, тим самим подавивши волю останнього до опору.

Після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, ОСОБА_1, усвідомлюючи, що потерпілий знаходиться у психологічно-пригніченому стані, діючи з єдиними злочинним умислом, відкрито заволодів речами останнього загальною вартістю 3665,60 грн., а саме: мобільним телефоном марки «Samsung SM G-361 H/DS», вартістю 915,60 грн., планшетом марки «Lenovo A3300-GV», вартістю 1300 грн., шумовим (стартовим) пістолетом марки «BruniMod 92» вартістю 1150 грн. та машинкою для стрижки марки «Philips OC5010» вартістю 300 грн. Вартість вказаних речей визначена висновком експерта Вінницького відділення КНДІСЕ № 2467-2471/18-21, № 2632/18-21 від 10.05.2018.

Після того, як ОСОБА_1 заволодів усіма зазначеними речами, які належать ОСОБА_4, він склав їх до пакету, після чого підійшов до потерпілого та наніс йому ще декілька ударів по голові руками.

Своїми протиправними діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження, небезпечні для життя та здоров’я останнього, у виді закритої черепно-мозкової травми – струсу головного мозку, забійної рани тім’яної ділянки голови зліва, які відповідно до висновку експерта Вінницького ОБ СМЕ № 466/473 від 10.05.2018 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (більше 6, але менше 21 дня) розлад здоров’я.

У подальшому ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник, а здобутим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_4 матеріального збитку на загальну на суму 3665,60 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло.

Таким чином, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, українець, уродженець,с. Рудницьке Піщанського р-н. Вінницької обл., ІНФОРМАЦІЯ_5, тимчасово безробітній, не одружений, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6., с. Рудницьке, вул. Леніна 12 та фактично проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимий: 03.08.2011 Бершадським РС Вінницької обл. за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців; 08.02.2016 Піщанським РС Вінницької обл. за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

«___».ОСОБА_5 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України своєї вини не визнав.

Вина підозрюваного ОСОБА_1 підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме:

Показаннями потерпілого ОСОБА_4;

показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

протоколами проведення впізнання за фотознімками за участю свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_4;

протоколом огляду місця події від 25.03.2018 та 28.03.2018;

висновком експерта Вінницького ОБ СМЕ № 466/473 від 10.05.2018;

висновком експерта Вінницького відділення КНДІСЕ № 2467-2471/18-21, № 2632/18-21 від 10.05.2018

іншими матеріалами кримінального провадження;

ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.

У вказаному кримінальному провадженні існують ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:

переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_1 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні. Окрім цього, ОСОБА_1одразу після вчинення кримінального правопорушення зник з місця події та свідомо переховувався від працівників поліції.

незаконного впливу підозрюваного на потерпілого чи свідків, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі ОСОБА_1 матиме можливість на незаконного впливу на свідків (які є його знайомими) та потерпілого з метою створення сприятливих для себе умов.

вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 будучи раніше судимим за скоєння умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний корисливий злочин, а також систематично зловживає спиртними напоями.

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний не має постійного місця роботи, а наявні соціальні зв’язки, зокрема дружина та малолітня дитина не стали для нього перешкодою щодо вчинення умисного тяжкого злочину.

Застосування до підозрюваного іншого більш м’якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:

особисте зобов’язання, є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрюваного, його репутацію та соціальні зв’язки;

особиста порука, оскільки в ОСОБА_1 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу;

застава, оскільки у ОСОБА_1 відсутнє постійне місце роботи та необхідні кошти, а також те, що на підставі того, що відповідно п. 1, ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

домашній арешт, оскільки ОСОБА_1 зможе переховуватися від органів досудового розслідування суду, а також враховуючи складність контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов’язків під час такого запобіжного заходу;

Всі вищевказані обставини, у своїх сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м’якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_1 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду від 02.04.2018 відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Вінницької області від 13.04.2018 скасовано ухвалу слідчого судді про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано відносно останнього цілодобовий домашній арешт.

У той же час, станом на момент обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу його дії було кваліфіковано за ч.2 ст. 186 КК України (що є згідно ч.4 ст. 12 КК України тяжким злочину), та не було проведено СМЕ по характеру тілесних ушкоджень, які отримав потерпілий внаслідок протиправних дій підозрюваного (відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я).

В зв’язку із вищезазначеним, встановлено нові обставини у даному кримінальному провадженні, що вказують на необхідність у зміні раніше обраного відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись вимогами КПК України, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого за обставин викладених у ньому.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти клопотання слідчого, пояснили суду, що обраний запобіжний захід не порушується, тому просили суд в задоволенні клопотання відмовити.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що являється сусідом підозрюваного ОСОБА_1 та може вказати, що останній 12.05.2018 перебував за місцем проживання та жодним чином не порушував обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Слідчий суддя вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов’язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доках показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Стаття 183 КПК України, передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

13.04.2018 ухвалою Апеляційного суду Вінницької області відносно підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який закінчує свою дію 12.06.2017.

16.05.2018 орган досудового розслідування звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою. Підставою ініціювання такого клопотання, на думку слідства, стало порушення з боку підозрюваного ОСОБА_1 обраного запобіжного заходу та перекваліфікація підозри останнього.

В судовому засіданні та з матеріалів клопотання встановлено, що органом досудового розслідування належним чином не встановлено фактів порушення ОСОБА_1 обраного відносно нього запобіжного заходу.

Вищевказані обставини свідчать, що підстави на які посилається орган досудового розслідування не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.

Крім того, слідчий суддя під час розгляду клопотання враховує низку обставин, які характеризують особу підозрюваного, зокрема те, що він є учасником АТО, під час якого отримав поранення та потребує періодичного лікування, перебуває у цивільному шлюбі та утримує малолітню дитину, має постійне місце проживання.

Під час розгляду клопотання було встановлено, що за весь час досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_1 жодним чином не ухилявся від слідства та з’являвся на всі виклики слідчого.

З огляду на вищенаведене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого слідчого відділення Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, в межах кримінального провадження № 12018020020001198 внесеного до ЄРДР 26.03.2018, про зміну запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 400 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого слідчого відділення Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, в межах кримінального провадження № 12018020020001198 внесеного до ЄРДР 26.03.2018, про зміну запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя