Постанова № 74094538, 15.05.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2018 року м.Дніпро Справа № 912/3594/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача – ОСОБА_1, довіреність № 161 від 23.04.2018, адвокат;

від відповідача – не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз", м. Черкаси на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.02.2018 року, ухвалене суддею Кабаковою В.Г., повний текст якого складений 14.02.2018 року, у справі № 912/3594/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз", м. Черкаси

до Комунального підприємства "Теплоенергетик", м. Кропивницький

про стягнення 251 685,31 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Філії управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" (далі Позивач) про стягнення з Комунального підприємства "Теплоенергетик" (далі Відповідач) заборгованості за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у лютому - березні 2017 на суму 373 816,61 грн., пені в сумі 156 714,28 грн., 3% річних - 18 110,56 грн., інфляційних втрат в сумі - 63 696,72 грн., всього 612 338,17 грн., з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

04.01.2018 позивач подав заяву від 29.12.2017 № 2301вих-17-1439 про зменшення розміру позовних вимог, додавши уточнений їх розрахунок, враховуючи отримані від відповідача платежі по 20.12.2017 року включно, та просив суд стягнути з відповідача 156 714,28 грн. пені, 18 110,56 грн. 3% річних та 76 860,47 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовує несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1604000033/02-8214/16о щодо своєчасної оплати вартості наданих послуг.

04.01.2018 Відповідач подав до суду клопотання № 11/03 від 04.01.2018 про зменшення розміру штрафних санкцій до 1 000,00 грн., посилаючись на збитковість підприємства та можливе погіршення господарської діяльності в разі стягнення неустойки в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 05.02.2018 у справі № 912/3594/17 позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенергетик" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" пеню в сумі - 78 357,14 грн., 3% річних - 18 110,56 грн., інфляційні втрати в сумі 76 860,47 грн., а також судовий збір в розмірі 3 775,28 грн.

Не погодившись з даним рішенням Господарського суду Кіровоградської області Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Філії управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині зменшення розміру пені на 50 %, та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Філії управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" посилається на наступне:

- нарахована Позивачем пеня в розмірі 156 714,28 грн. за порушення Відповідачем умов Договору є правомірно заявленою та не є значно чи надмірно великою, виходячи із вартості порушеного зобов’язання (3 088 224,15 грн.) та часу прострочення Відповідачем строків оплати за отримані послуги (364 календарних дні), що у відсотковому співвідношенні становить лише 5,1 % від суми прострочення;

- суд першої інстанції без правових підстав зазначив про безпідставне збагачення Позивача за рахунок Відповідача та не врахував інтересів Позивача у виконанні функцій Держави, надав перевагу Відповідачу;

- суд першої інстанції допустив неправильне застосування положень ч. 3 ст. 549 ЦК України із посиланням на здійснення нарахування 3% річних, оскільки пеня - є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань, і її самостійне стягнення не може залежати від обсягу стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань;

- місцевий господарський суд в порушення ст.ст. 7, 74, 86 ГПК України залишив поза увагою обставини, зазначені Позивачем в запереченнях на клопотання відповідача про зменшення пені, у зв’язку з чим порушено баланс інтересів сторін, а саме, що ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" є підприємством трубопровідного транспорту державного сектору економіки; за 9 місяців 2017 року Позивач несе суттєві збитки в розмірі 10 251 397 тис, грн.; діяльність Відповідача не є винятковою по відношенню до діяльності Позивача.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Комунальне підприємство "Теплоенергетик" у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Вважає, що при розгляді клопотання Відповідача про зменшення розміру нарахованої пені місцевий господарський суд правильно прийняв до уваги інтереси Позивача, який так само як і Відповідач є економічно важливим підприємством за сучасних умов та має передбачене договором право на стягнення неустойки. Одночасно місцевим господарським судом вірно зазначено, що з урахуванням встановлених судом обставин, а також враховуючи майновий стан сторін, а саме, збиткову діяльність Відповідача та відсутність документально підтверджених відомостей про понесення Позивачем збитків внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань, наявні підстави для частково задоволення клопотання Відповідача та зменшення суми належної до стягнення пені на 50 % до 78 357,14 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 року апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2018 року відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 15.05.2018 року.

В судовому засіданні 15.05.2018 року Дніпропетровським апеляційним господарським

судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

31.03.2016 між ПАТ "Укртрансгаз" в особі заступника директора з виробництва філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" (Газотранспортне підприємство) та КП "Теплоенергетик" (Замовник) укладено типовий договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000033/02-8214/16о (далі - Договір, а.с.23-25, т.1) згідно якого, Газотранспортне підприємство зобов'язалось надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а Замовник зобов'язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору. Річний плановий обсяг транспортування природного газу Замовника складає 13 193 тис. куб. м.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.4, 5.5 Договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Договір набирає чинності з 01.04.2016 і діє в частині надання послуг по транспортуванню газу до 31.12.2016 включно, а в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір підписано Газотранспортним підприємством та Замовником, скріплено печатками підприємств.

Позивачем - ПАТ "Укртрансгаз" надано, а КП "Теплоенергетик" прийнято послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в період:

- листопад 2016 року на суму 531 662,46 грн;

- грудень 2016 року на суму 643 626,25 грн,

- січень 2017 року на суму 809 124,23 грн,

- лютий 2017 року на суму 647 777,33 грн,

- березень 2017 року на суму 456 033,88 грн.

Проте, як зазначає позивач, КП "Теплоенергетик" за надані послуги з транспортування природного газу розрахувався не повністю та несвоєчасно, що стало підставою для пред'явлення позовної вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла за послуги, надані в лютому та березні 2017 року, а також для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок порушення терміну розрахунку за послуги, які надано у період з листопада 2016 року по березень 2017 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що Відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за вищевказаним договором, тому є правомірним нарахування Позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення порядку і строків здійснення розрахунків за послуги, отримані відповідачем в період з листопада 2016 року по березень 2017 року. В той же час, судом враховано, що Відповідач є комунальним підприємством та неприбутковою організацією, самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, у тому числі послуг за транспортування природного газу, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів. Врахувавши майновий стан Відповідача та Позивача, суд зменшив розмір стягуваної пені на 50%.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

За змістом частини першої ст. 901, частини першої ст. 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачеві надано послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за Договором в період: листопад 2016 року на суму 531 662,46 грн; грудень 2016 року на суму 643 626,25 грн, січень 2017 року на суму 809 124,23 грн, лютий 2017 року на суму 647 777,33 грн, березень 2017 року на суму 456 033,88 грн.

Надання зазначених послуг оформлено відповідними актами наданих послуг, копії яких долучено до матеріалів справи. Надання зазначених послуг визнається відповідачем (а.с. 26 - 30).

В силу положень ст. ст. 193, 202 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач зобов'язаний провести кінцевий розрахунок за отримані послуги в установлений Договором строк.

Між тим, з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що відповідач за надані в період з листопада 2016 року по березень 2017 року послуги розрахувався з порушенням встановленого строку та, окрім того, не провів кінцевий розрахунок за послуги надані в лютому та березні 2017 року, внаслідок чого станом на день подачі позову виникла заборгованість в сумі 373 816,61 грн., яка погашена 19.12.2017 року.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Однією з умов належного виконання зобов’язання є його виконання в установлений строк, недотримання якого призводить до порушення зобов'язання.

Так, за ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідні положення Господарського кодексу України також передбачають, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню). Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання. (ст. 230).

За частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3 Договору сторони передбачили, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору (вартість послуг), із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Також з огляду на юридичну природу правовідносин сторін за Договором, як грошових зобов'язань, так як у Замовника існує обов'язок оплатити надані йому послуги, наявні підстави для застосування частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Позивач просив стягнути пеню та 3% річних (транспортування газу для промисловості) з урахуванням здійснених проплат:

- за послуги отримані у грудні 2016 року за період з 21.01.2017 по 14.02.2017, що складає 2160,47 грн. пені та 230,88 грн. 3% річних;

- за послуги отримані у січні 2017 року за період 21.02.2017 по 22.03.2017, що складає 2309,79 грн. пені та 246,84 грн. 3% річних;

- за послуги отримані у лютому 2017 року за період з 21.03.2017 по 27.04.2017, що складає 3166,25 грн. пені та 342,22 грн. 3% річних;

- за послуги отримані у березні 2017 року за період з 21.04.2017 по 20.10.2017, що складає 9000,08 грн. пені та 1069,15 грн. 3% річних.

Позивач просив стягнути інфляційне збільшення в розмірі 3520,26 грн., нараховане за послуги надані у березні 2017 року за період з травня по вересень місяці 2017 року на суму 69242,17 грн.

Позивач просить стягнути пеню та 3% річних (транспортування газу теплових мереж для населення) з урахуванням здійснених проплат:

- за послуги отримані у листопаді 2016 року за період з 21.12.2016 по 03.01.2017 на суму 1270,81 грн. пені та 136,16 грн. 3% річних;

- за послуги отримані у грудні 2016 року за період з 21.01.2017 по 06.03.2017 на суму 5475,51 грн. пені та 585,15 грн. 3% річних;

- за послуги отримані у січні 2017 року за період з 21.02.2017 по 20.08.2017 на суму 32796,95 грн. пені та 3663,76 грн. 3% річних;

- за послуги отримані у лютому 2017 року за період з 21.03.2017 по 20.09.2017 на суму 58448,53 грн. пені та 6832,21 грн. 3% річних;

- за послуги отримані у березні 2017 року за період з 21.04.2017 по 20.10.2017 на суму 42085,89 грн. пені та 5004,19 грн. 3% річних.

Позивач просив стягнути інфляційне збільшення від суми основної заборгованості за послуги:

- надані у грудні 2016 року за період лютий 2017 року, що складає 648,97 грн.;

- надані у січні 2017 року за період з березня 2017 року по вересень 2017 року, що в сумі складає 15251,65 грн.;

- надані у лютому 2017 року за період квітень - жовтень 2017 року, що складає 33078,87 грн.;

- надані у березні 2017 року за період травень - листопад 2017 року, що складає 24360,72 грн.

Всього позивач просив стягнути 156 714,28 грн. пені, 18 110,56 грн. 3% річних; 76 860,47 грн. інфляційних втрат.

Відповідач наведений позивачем розрахунок не заперечив.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати відповідачем суми боргу, положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних у сумі 18 110,56 грн. та збитки від інфляції у сумі 76 860,47 грн., нараховані у відповідності із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки порушення виконання грошового зобов’язання мало місце.

Також, колегія суддів погоджується з розрахованим Позивачем та господарським судом розміром пені у сумі 156 714,28 грн., яка підлягала стягненню з Відповідача.

Щодо доводів апеляційної скарги ПАТ "Укртрансгаз" в особі Філії управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" про необґрунтоване та незаконне зменшення місцевим господарським судом належної до стягнення пені на 50%, колегія суддів з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів встановила наступне.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Отже, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Колегія суддів враховує, що КП "Теплоенергетик" є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання на території м. Кропивницький та селища Нового, а отже, основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання.

Нормами ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 17 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.

Відповідно до вказаного Порядку уповноважений банк здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки, з урахуванням вимог пунктів 14 - 26 цього Порядку.

Згідно п. 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15 - 26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості, зокрема, послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи.

Таким чином, КП "Теплоенергетик" самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, у тому числі послуг з транспортування природного газу, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.

Господарським судом правомірно враховано, що згідно наданої відповідачем інформації, грошові кошти, що надходять від споживачів теплової енергії на спеціальні рахунки відкриті в АТ "Ощадбанк" для зарахування коштів, автоматично перераховуються на користь НАК "Нафтогаз України" згідно алгоритму розподілу коштів, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Окрім того, господарським судом прийнято до уваги той факт, що відповідачу потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг, тоді як згідно Звіту про фінансові результати за 9 місяців 2017 року відповідач має непокритий збиток в розмірі 18 869 тис. грн.

На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, надані Відповідачем до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції вищезазначені докази, ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором, причини несвоєчасного виконання зобов’язання, значимість підприємства відповідача для населення та держави, постачання відповідачем теплової енергії - містять об'єктивні відомості, які підтверджують висновок місцевого господарського суду про винятковість даного випадку, що надає право суду для зменшення неустойки та спростовує доводи апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Укртрансгаз" в особі Філії управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз", колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано належних у розумінні статей 74, 76, 79 Господарського процесуального кодексу України доказів отримання збитків/понесених ним втрат в результаті несвоєчасної оплати відповідачем вартості наданих послуг.

А саме, з наданого скаржником звіту про фінансові результати за 9 місяців 2017 року не вбачається, що чистий фінансовий результат: збиток ПАТ "Укртрансгаз" у сумі 10 251 397 тис. грн. (рядок 2465) - є наслідком саме несвоєчасного виконання грошового зобов’язання Відповідачем та за фактичних обставин, викладених у позовній заяві (а.с. 178-179).

Будь-яких інших доказів на підтвердження своєї позиції позивачем не надано.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції без правових підстав зазначив про безпідставне збагачення Позивача за рахунок Відповідача, оскільки у тексті оскаржуваного рішення відсутні відповідні висновки чи аргументи господарського суду.

Також, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування положень ч. 3 ст. 549 ЦК України із посиланням на здійснення нарахування 3% річних, оскільки господарським судом лише констатовано факт стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків від інфляції та 3% річних, однак стягнення вищезазначених сум не було підставою для зменшення розміру стягуваної пені.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, який вважав, що даний випадок можна визнати винятковим, а також беручи до уваги:

- поважні причини несвоєчасного виконання відповідачем зобов’язання (Відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання);

- ту обставину, що Відповідач є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання, а отже основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання від споживачів, серед яких є населення та бюджетні організації;

- поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення порушення та його наслідків;

- ступінь виконання зобов'язань відповідачем по Договору дорівнює 100 %;

- дотримання балансу інтересів обох сторін,

вважає, що є законні підстави для зменшення розміру стягнення з відповідача пені на 50% від належної до стягнення суми, а відтак, господарський суд підставно прийшов до висновку про можливість зменшенні пені на 50% з 156 714,28 грн. до 78 357,14 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про порушення господарським судом приписів ст. 233 ГПК України. Не знайшли свого підтвердження й доводи скаржника про недотримання судом вимог ст. ст. 7, 74, 86 ГПК України, так як висновки господарського суду про майновий стан Відповідача базуються на доказах, наявних в матеріалах справи.

Судом також було враховано інтереси Позивача, прийнято до уваги, що діяльність ПАТ "Укртрансгаз" має важливе значення щодо надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи та беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, господарський суд лише частково задовольнив клопотання Відповідача, який просив зменшити розмір пені до 1 000,00 грн., та зменшив розмір заявлених штрафних санкцій лише на 50%, чим забезпечив дотримання балансу інтересів обох сторін.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір пені є незначним для його зменшення у порівнянні з основним грошовим зобов’язанням, не спростовують самого факту існування обставин, які згідно до чинного законодавства є достатньою підставою для зменшення пені.

Колегія суддів зауважує, що зменшення розміру пені є правом суду. При цьому, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів.

Крім того, відповідно до ст. 207 ГПК України суд не лише мав право, а й зобов’язаний був розглянути по суті клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи до уваги викладене, доводи ПАТ "Укртрансгаз" в особі Філії управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" про незаконність прийнятого судового рішення в частині зменшення місцевим господарським судом належної до стягнення пені на 50% слід визнати необґрунтованими, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду, відсутні, тому апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281, 282-284, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз", м. Черкаси - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.02.2018 у справі №912/3594/17 - залишити без змін.

Судові витрати Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.05.2018 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін