Рішення № 74094460, 18.05.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/1370/18

РІШЕННЯ

іменем України

18 травня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.

за участі:секретаря судового засідання Нетичай Ю.В. представника позивача: Кондратюка О.В., представника відповідача: Кундиловської М.М., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління ДФС у Хмельницькій області, оформлену листом від 22.02.2018 року за №5013/8/22-01-1207-17 щодо неможливості застосування Товариством з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського спрощеної системи оподаткування як платника єдиного податку четвертої групи у 2018 році;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Хмельницькій області включити Товариство з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського до реєстру платників єдиного податку четвертої групи у 2018 році, про що видати відповідну довідку.

В обґрунтування своїх позовних вимог в позовній заяві позивач зазначив про незгоду із висновком відповідача про неможливість застосування спрощеної системи оподаткування позивача як платника єдиного податку четвертої групи у 2018 році та, відповідно, із рішенням-відмовою, викладеним у формі листа від 22.02.2018 року за №5013/8/22-01-1207-17. Вказав, що дане рішення є протиправним, оскільки правила пп. 291.5-1.3. п. 291.5-1 статті 291 ПК України стосуються порядку самостійного переходу суб'єкта господарювання на спрощену систему оподаткування, а тому вимоги пп. 291.5-1.3. п. 291.5-1 статті 291 ПК України щодо відмови в такій реєстрації на послідуючий податковий період за наявності податкового боргу до спірних правовідносин не застосовуються.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що суб'єкти господарювання, які перебували на обліку у контролюючих органах як платники єдиного податку четвертої групи, можуть застосовувати спрощену систему оподаткування за умови відсутності податкового боргу станом на 1 січня базового (звітного) року. Так, як станом на 01.01.2018 року по TOB ім. Черняховського (код ЄДРОПУ 30906275) рахувався податковий борг по орендній платі за землю в розмірі 52,50 грн., рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області про не підтвердження TOB ім. Черняховського статусу платника єдиного податку четвертої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності є правомірним та відповідає вимогам Податкового кодексу України. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до висновків, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського (код ЄДРПОУ - 30906275) зареєстроване юридичною особою, перебуває на обліку в Ізяславському відділенні Славутської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області.

Товариство з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського з 01.01.2015 року є платником єдиного податку IV групи. З метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку IV групи, у лютому 2018 року позивач, у відповідності до пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України, подав до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку IV групи, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва та відомості про наявність земельних ділянок.

Проте, Головне управління ДФС у Хмельницькій області повідомило позивача про неможливість застосування спрощеної системи оподаткування як платника єдиного податку ІV групи на 2018 рік, у зв'язку з наявністю у останнього станом на 01.01.2018 року податкового боргу з податкового зобов'язання з орендної плати за землю (код платежу 18010600) в сумі 52,50 грн., про що позивачу було повідомлено листом від 22.02.2018 року №5013/8/22-01-1207-17.

Позивач не погодився із рішенням, оформленим листом Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 22.02.2018 року №5013/8/22-01-1207-17, звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Спірні правовідносини сторін стосуються права позивача застосування спрощеної системи оподаткування.

Главою І розділу XIV "Спеціальні податкові режими" Податкового кодексу України встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються відповідно до пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України на групи платників єдиного податку, зокрема, четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що Товариство з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського з 01.01.2015 року є платником єдиного податку IV групи.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 298.8.1. пункту 298.8. статті 298 Податкового кодексу України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

На виконання зазначеного, позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2018 рік від 18.02.2018, у якій, зокрема зазначено категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, площа кожної земельної ділянки, нормативна грошова оцінка одиниці площі кожної земельної ділянки, ставка податку, річна сума податку, нарахованого на 2018 рік за кожну земельну ділянку; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2017 рік від 19.02.2018; відомості про наявність земельних ділянок.

Як встановлено судом, Головне управління ДФС у Хмельницькій області листом від 22.02.2018 року №5013/8/22-01-1207-17 повідомило позивача про неможливість застосування спрощеної системи оподаткування як платника єдиного податку ІV групи на 2018 рік у зв'язку з наявністю у останнього станом на 01.01.2018 року податкового боргу з податкового зобов'язання з орендної плати за землю (код платежу 18010600) в сумі 52,50 грн.

Однак, суд вважає необґрунтованою підставу для відмови позивачеві у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи з огляду на наступне.

Так, згідно з пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України четверту групу платників єдиного податку запроваджено для сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до пп. 291.5-1.3. п. 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України не може бути платником єдиного податку четвертої групи суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, TOB ім. Черняховського нараховано узгоджене податкове зобов'язання з орендної плати за землю за листопад 2017 року в сумі 15072,21 грн., згідно поданих платником податкових декларацій з плати за землю на 2017 рік.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, та враховано судом, що податкове зобов'язання з орендної плати за землю по терміну сплати до 30.12.2017 року сплачено 29.12.2017 року грошовими коштами в сумі 14553,41 грн., та погашено за рахунок переплати, яка станом на 29.12.2017 року становила 466,30 гривень. Всього сплачено нараховану суму податкових зобов'язань по терміну сплати 30.12.2017 року (з врахуванням переплати) в сумі 15019,71 гривень. Податковий борг по орендній платі за землю (код платежу 18010600) в сумі 52,50 грн. сплачено позивачем 23.01.2018 року.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 299 Податкового кодексу України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Пунктом 299.6 статті 299 Податкового кодексу України встановлено, що підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу; 2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4. пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 299.10. статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу.

Згідно з пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу ІІ цього Кодексу. Такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач лише під час проведення документальної перевірки позивача, встановивши обставини, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), повинен прийняти рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Проте відповідачем не проводилась документальна перевірка позивача, а також не приймалося рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Щодо твердження контролюючого органу про те, що згідно з пп. 291.5-1.3. п. 291.5-1 ст. 291 ПК України, не може бути платником єдиного податку четвертої групи суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), суд зазначає, що правила цієї статті стосуються порядку самостійного переходу суб'єкта господарювання на спрощену систему оподаткування, які відповідач помилково ототожнив з правилами автоматичного переходу.

Таким чином, оскільки з 01.01.2015 року позивач автоматично набув статусу платника єдиного податку четвертої групи, контролюючий орган був зобов'язаний внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку та інформаційних мереж, а також на вимогу позивача надати підтвердження його статусу.

Відтак, враховуючи те, що позивач з 01.01.2015 року став платником єдиного податку четвертої групи, вимоги пп. 291.5-1.3. п. 291.5-1 ст. 291 ПК України щодо відмови в такій реєстрації (неможливості застосування спрощеної системи оподаткування) за наявності податкового боргу до спірних правовідносин не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 06.02.2018 року по справі № К/9901/2404/17.

На підставі вищевказаного, суд вважає позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 22.02.2018 року №5013/8/22-01-1207-17 щодо неможливості застосування Товариством з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського спрощеної системи оподаткування як платника єдиного податку четвертої групи у 2018 році, та зобов'язання Головного управління ДФС у Хмельницькій області включити Товариство з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського до реєстру платників єдиного податку четвертої групи у 2018 році, про що видати відповідну довідку обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

У свою чергу, у відповідності до пункту 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача, при цьому, представником відповідача не доведено, що відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законом.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 3524,00 грн. В зв'язку з задоволенням позовних вимог, на користь позивача необхідно присудити 3524,00 грн. судових витрат.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 22.02.2018 року за №5013/8/22-01-1207-17 щодо неможливості перебування у 2018 році Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського на спрощеній системі оподаткування.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Хмельницькій області відновити статус Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського як платника податку на спрощеній системі оподаткування 4 групи з 01.01.2018 року, про що надати відповідну довідку.

Присудити на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області судовий збір в сумі 3524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири грн.).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського (вул. Леніна, буд. 68, с. Нове Село, Ізяславський район, Хмельницька область, 30374, код ЄДРПОУ - 30906275).

Відповідач: Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ - 39492190).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 21 травня 2018 року

Головуючий суддя П.М. Майстер