
Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
18 травня 2018 р. №820/2204/18
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Панченко О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,61085, код ЄДРПОУНОМЕР_1)
до Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ08166355) , Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6,м. Київ,03168, код ЄДРПОУ00034022)
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати п.18 протоколу №122 від 24.11.2017р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум в частині визначення розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1;
- зобов'язати Харківський Обласний Військовий Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) з урахуванням раніше виплаченої сумми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст.16-2 Закону від 20.12.1991 №2011-ХІІ (в редакції Закону №2004-VIII від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року;
- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст.16-2 Закону від 20.12.1991 №2011-ХІІ (в редакції Закону №2004-VIII від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року, з урахуванням раніше виплаченої суми;
- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат відповідно до ст.382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення;
- зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст.382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Міністерство оборони України приймаючи рішення на "Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум" про призначення позивачу одноразової грошової допомоги 24.11.2017р. п.18 протоколу №122 не дотрималось вимог ст. пп. б) п.1 ст.16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року) та п.1 та п. 2 прикінцевих положень Закону від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII, у зв'язку з чим представник позивача провив суд позов задовольнити .
На виконання ухвали суду від 29.03.2018р. відповідачем 10.04.2018 року надано відзив, в якому останній просив суд відмовити у задоволені позову, оскільки Міністерством оборони України було чітко виконано норми діючого законодавства, виконано рішення суду по справі № 642/2360/17, у зв'язку з чим підстав для повторного подання документів для виплати допомоги у розмірах, який діяв станом на дату винесення рішення суду немає.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Суд, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:
Судом встановлено, що Міністерством оборони України було призначено позивачу одноразову грошову допомогу на підставі довідки МСЕК від 01.03.2016р. згідно якої позивач визнаний інвалідом ІІІ групи з причин: поранення, ЗЧМТ та контузія пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Підставою для призначення та нарахування позивачу одноразової грошової допомоги є пп.4 п.2 ст. 16 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII, оскільки інвалідність позивачу встановлено після звільнення з військової служби з причини поранення, ЗЧМТ та контузія пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Вищевказані обставини також встановлені Постановою Ленінського районного суду м. Харкова та Ухвалою Харківського апеляційного Адміністративного Суду по справі №642/2360/17 та згідно ч. 1 ст. 72 КАС України є встановленими і не підлягають доказуванню в даному процесі.
З матеріалів справи вбачається, що протоколом від 24.11.2017 року №122 п.18 прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги молодшому сержанту в запасі ОСОБА_1, якого 17.02.1982 звільнено зі строкової військової служби, та 01.03.2016 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові ді,ї в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності в сумі 206700 грн.
Судом встановлено, що на момент винесення оскаржуваного рішення Міністерства оборони України, а саме 24.11.2017 р. Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі по тексту - Закон від 20.12.1991 № 2011-XII ), діяв вже в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей № 2004-VIII 6 квітня 2017 року (далі по тексту - Закон 2004-VIII 6 квітня 2017 року).
Згідно з п. 2 прикінцевих положень Закону від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.
Судом встановлено, що стосовно позивача до набрання чинності Закону від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII не було прийнято рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги.
А від так суд приходить до висновку, що дія Закону від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII розповсюджується на позивача.
Підпунктом б) п.1 ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року) визначено, що на момент винесення оскаржуваного рішення передбачено розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IІI групи (пп 4 п. 2 статті 16 цього Закону) у 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум від 24.11.2017р. протокол №122 п. 18, відповідно до якого комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум прийнято рішення призначити позивачу одноразову грошову допомогу, з підстав встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії в розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності в сумі 206700 (двісті шість тисяч сімсот) грн. 00 коп.
Пунктом 2 прикінцевих положень Закону від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII визначено коло осіб на яких не розповсюджується дія даного Закону, а саме, щодо тих осіб, щодо яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги.
Згідно з приписів ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 15.10.2009 року по справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод").
В остаточному рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Полторацький проти України" від 29.04.2003 (заява № 38812/97) зазначається, що державні органи повинні діяти відповідно до закону, що означає те, що діяльність державних органів повинна бути передбачувана для особи, тобто особа повинна бути здатна передбачити наслідки діяльності державних органів для себе. Аналогічні висновки Європейського суду з прав людини зроблені в пункті 27 Остаточного рішення у справі "Крюслін проти Франції" від 24.04.1990 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ювіг проти Франції".
Враховуючи що редакція Закону від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII набрала чинності 07.05.2017р., а оскаржуване рішення винесене 24.11.2017р. та те, що до набрання чинності Закону від 06.04.2017 року №2004-VIII відносно позивача не було прийнято рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги, суд приходить до висновку Міністерство Оборони України згідно приписів ст. 19 Конституції України повинно було застосовувати до позивача Закон від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року).
Вищезазначене узгоджується з вищевказаною практикою Європейського суду з прав людини та приписами ст. 46 Конституції України згідно, якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Суд критично відноситься до доводів відповідача - Харківського обласного військового комісаріату, який вважає, що оскаржуване рішення Міністерства Оборони України від 24.11.2017р. є законним оскільки винесено суб'єктом владних повноважень на виконання Постанови Ленінського районного суду м. Харкова та Ухвали Харківського апеляційного Адміністративного суду по справі №642/2360/17 з огляду на наступне: предметом розгляду справи №642/2360/17 було невідповідність дій та рішення суб'єкта владних повноважень (п. 9 протоколу №29 від 31.03.2017р. комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум) вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.
Предметом розгляду даної справи є невідповідність ч.2 ст.2 КАС України дій та рішення суб'єкта владних повноважень (п. 18 протокол №122 від 24.11.2017р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум).
Тобто Міністерство оборони України в силу ст. 19 Конституції України 24.11.2017р. мав обов'язок при прийнятті оскаржуваного рішення дотримуватись вимог Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року), оскільки п. 2 прикінцевих положень Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року визначено коло осіб на яких не розповсюджуються зміни до закону та врахувати, що на позивача розповсюджуються нові зміни до Закону.
Суд зазначає, що Постановою Ленінського районного суду м. Харкова по справі №642/2360/17 не було зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги у певному розмірі, а лише зобов'язано розглянути та вирішити питання, щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", Порядку "Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги….." затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013р. та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України , який діяв на момент винесення Постанови Ленінського районного суду м. Харкова по справі №642/2360/17 завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При цьому, суд не підміняє суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.
Таким чином адміністративним судом по справі №642/2360/17 не вирішувалося питання призначення та розміру одноразової грошової допомоги, оскільки це є дискриціними повноваженнями суб'єкта владних повноважень.
Також Суд звертає увагу, що предметом даного позову є рішення суб'єкта владних повноважень від 24.11.2017р., а не виконання Постанови Ленінського районного суду м. Харкова по справі №642/2360/17.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи, що відповідачем Міністерством оборони України не надано доказів правомірності свого рішення, які полягають у не дотриманні вимог ст. 19 Конституції України та Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року), при прийнятті рішення про призначення одноразової грошової допомоги, суд приходить до висновку, що останній має право призначення одноразової грошової допомогу згідно пп. б) п.1 ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року).
За таких обставин суд приходить до висновку, що Міністерством оборони України були порушені та не визнані права позивача стосовно розміру одноразової грошової допомоги передбачені пп. б) п.1 ст. 16-2 Законом від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року).
Враховуючи наведені вище положення чинного законодавства України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування п.18 протоколу №122 від 24.11.2017 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум.
Розглядаючи позовні вимоги в частині зобов'язання Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) з урахуванням раніше виплаченої сум та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.
Суд зазначає, що оскільки рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги можливо прийняти на підставі наданих позивачем документів та висновку Харківського обласного військового комісаріату згідно приписів п. 13. Порядку 975, тому суд приходить до висновку щодо наявності підстав для зобов'язання Харківського Обласного Військового Комісаріату подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.
В частині позовних вимог щодо зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року, з урахуванням раніше виплаченої сум, позов також підлягає задоволенню.
Прохання позивача в частині зобов'язання відповідачів подати звіт про виконання судового рішення не є позовною вимогою і обов'язком суду, враховуючи положення ст. 382 КАС України.
Суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідачів подати звіт про виконання судового рішення.
Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.257,258,262, 246, 255,295 КАС України, суд -
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріата, Міністерства оборони України, про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати п. 18 протоколу №122 від 24.11.2017р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум в частині визначення розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1.
Зобов'язати Харківський Обласний Військовий Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) з урахуванням раніше виплаченої сумми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст.16-2 Закону від 20.12.1991 №2011-ХІІ (в редакції Закону №2004-VIII від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.
Зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст.16-2 Закону від 20.12.1991 №2011-ХІІ (в редакції Закону №2004-VIII від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення у відповідності до ст. 295 цього Кодексу. Або в порядку, передбаченому п.15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Панченко
Судове рішення № 74094143, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 18.05.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 820/2204/18. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: