Рішення № 74094115, 10.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 травня 2018 р. № 820/483/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Білової О.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбаряна А.А.,

за участю представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача - Пономаренка В.І.,

розглянувши в місті Харкові у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУНОМЕР_1) до Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків,61052, код ЄДРПОУ 08166355), Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6,м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_3, з адміністративним позовом до Харківського обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п. 12 протоколу №113 від 27.10.2017 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-УІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку, затвердженому Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014;

- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-УІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку, затвердженому Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014, з урахуванням раніше виплаченої суми.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що не погоджується з рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум в частині нарахування (призначення) ОСОБА_3 в розмірі 200 -кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, яке визначено в п. 12 протоколу №113 від 27.10.2017, оскільки Міністерство оборони України, на думку представника позивача, 27.10.2017 мало обов'язок при виконанні постанови Ленінського районного суду м. Харкова та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду по справі №642/2231/17 дотримуватись вимог Закону від 20.12.1991 №2011-ХІІ (в редакції Закону від 06.04.2017 № 2004-VIII).

Від представника відповідача - Харківського обласного військового комісаріату - Пилипенко М.М. через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач діяв у відповідності до чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи, що законодавством чітко зазначено, що день встановлення групи інвалідності є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим відсутні у позивача підстави для повторного подання документів для виплати допомоги у розмірі, визначеному в редакції Закону від 06.04.2017 № 2004-VIII.

Також від представника відповідача - Міністерства оборони України - Мазур Л.Б. через канцелярію суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством та на виконання судових рішень. Також представник відповідача зазначив, що позивач отримав право на звернення до відповідача з відповідною заявою на підставі рішення суду у 2014 році, через що одноразова грошова допомога була нарахована на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, в редакції, що діяла на день встановлення позивачу інвалідності.

Представник позивача надав відповідь на відзив Харківського обласного військового комісаріату, в якому в обґрунтування позиції послався на те, що відповідачі, на думку представника позивача, при визначенні суми одноразової грошової допомоги мали застосовувати положення законодавства, чинного не на час встановлення інвалідності, а на час винесення спірного рішення.

Представник позивача надав відповідь на відзив Міністерства оборони України, в якому в обґрунтування позиції послався по постанову Ленінського районного суду м. Харкова та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду по справі №642/2231/17, вказавши, що позивач мав статус особи, звільненої з військової служби, а не був військовослужбовцем строкової служби, підставою для виплати йому допомоги є пп.4 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Від представника відповідача, Міністерства оборони України, Пономаренка В.І. - через канцелярію суду надійшли заперечення, в яких представник відповідача зазначив, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством, при призначені одноразової грошової допомоги виконував рішення суду та керувався законодавством у відповідній редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, отже, на думку представника відповідача, відповідач вірно визначив та виплатив суму одноразової грошової допомоги позивачеві, а приписи Закону України № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року не розповсюджуються на позивача. У разі з їх застосування розмір допомоги має бути меншим, ніж нарахований та виплачений позивачу за рішенням суду.

Представник позивача, ОСОБА_3 - ОСОБА_1, в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача - Міністерства оборони України - Пономаренко В.І. - в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов та запереченнях.

Представник відповідача - Харківського обласного військового комісаріату - в судове засідання не прибув, про час дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином, заяв та клопотань з приводу причин неявки суду не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_3 проходив військову службу у Збройних силах СРСР з 23.04.1985 по 05.02.1987, в тому числі у в/ч 2042 та приймав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку в складі обмеженого контингенту Радянських Військ в Демократичній Республіці Афганістан.

В період служби позивач отримав поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні (ДРА), де велись бойові дії, внаслідок, чого позивачу встановлена ІІ група інвалідності 01.07.2014 під час повторного огляду.

Згідно довідки МСЕК від 30.05.2014 позивачу була повторно встановлена II група інвалідності з 01.07.2014 до 01.07.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами звернень позивача для отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності та отриманням відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, останній звернувся до суду.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 30.05.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017, по справі №642/2231/17 позов Адміністративний позов ОСОБА_3 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства Оборони України про визнання дії, бездіяльності та рішення протиправними та зобов'язання вчинення певних дій, щодо обчислення, призначення соціальних виплат та допомоги - задоволено частково. Визнано дії Харківського обласного військового комісаріату протиправними, які полягають у внесенні до висновку від 14.11.2016р. №366/ОГД не передбаченої законом інформації до Додатку 13 затверджений Наказом Міністра оборони України №530 від 14.08.2014р. Визнано не чинним висновок від 14.11.2016р., №366/ОГД ХОВК, який направлений на адресу Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно скласти та направити висновок за формою - Додаток 13 затверджений Наказом Міністра оборони України №530 від 14.08.2014р., на адресу Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України, щодо призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму - з дотриманням вимог п. 4.7. Положення затвердженого Наказом Міністра оборони України №530 від 14.08.2014р. та внести до висновку інформацію передбачену Додатком 13 до Положення затвердженого Наказом Міністра оборони України №530 від 14.08.2014р. Визнано протиправним та скасувати п. 14 протоколу №118 від 29.12.2016р. Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум. Визнано бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не розгляді документів ОСОБА_3 після надходження у місячний строк у Порядку затвердженим Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013р., щодо призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути та вирішити питання, щодо призначення позивачу ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…..» затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013р. та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. (а.с. 13-20).

З інформації, що міститься на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що зазначена постанова суду набрала законної сили 29.09.2017.

На виконання зазначеної постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 30.05.2017 Комісією Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (п. 12 протоколу засідання комісії №113 від 27.10.2017) прийнято рішення про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (01.07.2014) в сумі 243600,00 грн.(а.с.11)

У судовому засіданні представником позивача підтверджено, що позивач отримав одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму.

У позовній заяві в обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача посилається на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей" № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року були внесені зміни до статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до яких було збільшено розміри одноразової грошової допомоги. Тому, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач повинен був керуватися Законом № 2004-VII від 06.04.2017.

Так, щодо доводів представника позивача стосовно того, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення мав керуватись положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції від 06.04.2017, відповідно до норм статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якими збільшено розміри одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 №5040-VI, який набрав чинності з 01.01.2014, статтю 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, відповідно до підпункту п.4 п.2 якої встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії: травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, чи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

На виконання прийнятих змін до положень ст.16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.12.13 №975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975), яка набрала законної сили 01.01.2014.

У абзаці 3 пункту 2 цієї постанови Кабінету Міністрів України № 975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до абз.3 п.3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, законодавством України з питань призначення, виплати, перерахунку чи доплати, одноразової грошової допомоги військовослужбовцям та звільненим з військової служби особам встановлено, що день встановлення групи інвалідності є днем виникнення права на отримання одноразової допомоги, тому застосовуванню підлягає порядок, який діяв на дату встановлення первинної відповідної групи інвалідності, в тому числі при визначенні розміру одноразової грошової допомоги.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей" від 06.04.2017 №2004-VII, були внесені зміни до статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до яких було змінено категорії осіб, які мають право на отримання допомоги, та змінено розміри одноразової грошової допомоги.

Відповідно до п.2 ст.16-2 в редакції цього Закону визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2 Прикінцевих положень цього Закону, встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Таким чином, з огляду на викладене, на позивача розповсюджується вимога про те, що допомога призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 цієї постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 (в редакції від 24.05.2017) встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до абз.3 п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико - соціальної експертної комісії.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на положення нової редакції Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, законодавцем передбачено керуватися нормами законодавства, які діяли на момент встановлення позивачу інвалідності.

З аналізу наведених норм вбачається, що п.2 Перехідних положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" врегульовано коло осіб, на яких розповсюджується дія Закону, а не розмір одноразової грошової допомоги, що потребує відшкодування.

З огляду на викладене, розмір одноразової грошової допомоги, визначений Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком №975, не застосовується до позивача, через те, що нормативно-правовими актами встановлені бланкетні норми щодо застосування тих редакцій Закону та постанови, які діяли на момент встановлення особі інвалідності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27.02.2018 по справі №806/638/16.

Щодо посилань представника позивача на застосування практики Європейського Суду з прав людини в спірних правовідносинах, суд зазначає, що позовні вимоги заявлені позивачем підпадають під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що їх можна вважати "майном" у зазначені цього положення. Питання полягає у тому, чи можуть вважатися майном у зазначенні цього положення твердження позивача про те, що він має право на певні суми виплат, і якщо так, чи є їх невиплата втручанням у право на мирне володіння майном. Водночас, суд зазначає, що друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" дозволяє позбавити майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію "законів".

Отже, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (за заявою №68385/10 та №71378/10).

Проте, в даному випадку неможливо стверджувати про наявність "законних сподівань", оскільки Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено застосування тієї редакції, що діяла на момент встановлення інвалідності.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.2 Прикінцевих положень цього Закону, в даному випадку відсутні правові підстави вважати, що у позивача виникло право на "законне сподівання", а саме: щодо отримання більшого розміру одноразової грошової допомоги, ніж він отримав раніше.

Суд зазначає, що Ленінським районним судом м. Харкова та Харківським апеляційний адміністративним судом були прийняті рішення по справі № 642/2231/17, датовані 30.05.2017 та 20.09.2017 відповідно, тобто в період дії Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей" від 06.04.2017 №2004-VII, який набрав чинності з 07.05.2017.

При цьому позивач та його представник не оскаржували ані в апеляційному ані в касаційному прийняті судами рішення.

Враховуючи принципи верховенства права та офіційного з'ясування обставин у справі, вимоги щодо законності та обґрунтованості судового рішення, якими згідно зі ст. 2, 6, 9, 242 КАС України керувалися суди при розгляді справи № 642/2231/17, позивачу визначено належну суму одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…..» затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013р. та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014, вказану у рішенні суду, яке набрало законної сили.

Крім того, представник позивача в обґрунтування позову зазначає, що позивач не належить до військовослужбовців строкової служби, а просить прирівняти його до військовослужбовців за термінологією Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням змін, внесених Законом №2004-УІІІ від 06.04.2017, яким передбачено одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму.

Суд не погоджується з зазначеним твердженням представника позивача відносно того, що дія Закону №2004-УІІІ від 06.04.2017 розповсюджується на позивача і йому одноразова грошова допомога повинна бути нарахована відповідно до п.п. б) п.1 ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 №2011-ХІІ в редакції Закону 2004-УІІІ від 06.04.2017, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, з огляду на попередні висновки суду щодо непоширення на позивача дії Закону 2004-УІІІ від 06.04.2017, а також виходячи з того, що позивач проходив саме строкову військову службу у Збройних силах СРСР та був звільнений (демобілізований) зі строкової служби у запас 05.02.1987.

Враховуючи вищевикладене вбачається, що у разі застосування до позивача Закону №2004-УІІІ від 06.04.2017, розмір одноразової грошової допомоги позивачу повинен бути встановлений у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як це передбачено підпунктом 3 п.6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975 (в редакції від 24.05.2017, яка застосовується з 01.01.2017.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування п. 12 протоколу №113 від 27.10.2017 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум є необґрунтованими. Таким чином, відсутні правові підстави щодо зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату подати висновок, з урахуванням раніше виплаченої суми, та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів та зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУНОМЕР_1) до Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ08166355), Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6,м. Київ,03168, код ЄДРПОУ00034022) про визнання протиправними та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 травня 2018 року.

Суддя Білова О.В.