Рішення № 74091450, 15.05.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/28/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2018 Справа № 908/418/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Лінчук А.В.

Представники сторін:

представник позивача – не з’явився;

представник відповідача - ОСОБА_1, довіреність № 05/01 від 02.01.2018;

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/418/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт” філія Комбінат комунальних господарств “Курорт” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Котляревського/Перлинна, буд. 12/24)

про стягнення 33070,24 грн

СУТЬ СПОРУ:

13.03.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 14/4-194 від 24.02.2018) Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт” філія Комбінат комунальних господарств “Курорт” про стягнення боргу у загальній сумі 33070,24 грн, у тому числі: пеня 24653,23 грн, 3% річних – 1559,01 грн, інфляційні втрати 6858,00 грн. У підставу позову покладений договір від 25.12.2014 № 1305/15-ТЕ-13 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2018 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/418/18 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.03.2018 позовну заяву Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.03.2018 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/418/18 за правилами спрощеного провадження, якій присвоєно номер провадження 22/28/18, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 17.04.2018.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.04.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 15.05.2018, витребувано у позивача докази.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконував вчасно зобов’язань щодо оплати за договором купівлі-продажу природного газу № 1305/15-ТЕ-13 від 25.12.2014, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у загальному розмірі 33070,24 грн, з яких 24653,23 грн – пеня, 1559,01 грн – 3 % річних та 6858,00 грн – інфляційні втрати.

В обґрунтування вимог позивач посилається на ст. ст. 20, 174, 193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України та ст. ст. 15, 16, 509, 612, 530, 549, 610, 611, 625, 655 Цивільного кодексу України.

16.04.2018 від відповідача надійшов відзив, в якому останній заперечив проти стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки таке стягнення не передбачено договором. Також відповідач поставив під сумнів розрахунок пені позивача.

10.05.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначив про правильність та відповідність чинному законодавству розрахунків заявлених до стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Витребуваних ухвалою суду від 17.04.2018 доказів оплати відповідача не надав, тому суд взяв до уваги розрахунок позивача, долучений до позовної заяви.

Представник відповідача був присутній у судовому засіданні 17.04.2018, проти задоволення позовник вимог заперечив.

В судове засідання 15.05.2018 представники сторін не з’явились, у зв’язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Представники сторін повідомлені про дату, час та місце судового засідання належним чином. Ухвала суду про відкриття провадження у справі та ухвала про оголошення перерви у справі та витребування документів від 17.04.2018 направлялась на офіційну адресу позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань.

У судовому засіданні 15.05.2018 справу розглянуто по суті, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

25.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Приватним акціонерним товариством “Приазовкурорт” філія Комбінат комунальних господарств “Курорт” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 1305/15-ТЕ-13.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Пунктом 3.3 договору закріплено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п. 6.1. договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до п. 11 договору договір набуває чинності з дат підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В період дії договору на виконання його умов позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 467952,57 грн, що підтверджується наступними актами приймання-передачі газу:

- акт від 31.01.2015 на суму 81591,96 грн;

- акт від 28.02.2015 на суму 63471,33 грн;

- акт від 31.03.2015 на суму 49710,32 грн;

- акт від 30.04.2015 на суму 29152,50 грн;

- акт від 31.10.2015 на суму 38362,97 грн;

- акт від 30.11.2015 на суму 78884,83 грн;

- акт від 31.12.2015 на суму 126778,66 грн;

Як вказує позивач, вартість послуг з постачання природного газу відповідно до актів приймання-передачі природного газу відповідач оплатив у повному обсязі, що також підтверджується виписками по рахунку позивача, що містяться в матеріалах справи, однак оплати здійснював несвоєчасно, у зв’язку з чим на суму простроченої заборгованості позивачем окремо по кожному акту нарахована пеня у загальному розмірі 24653,23 грн, 3 % річних в сумі 1559,01 грн та інфляційні втрати в сумі 6858,00 грн. Позивач витребуваних ухвалою суду від 17.04.2018 доказів оплати відповідача від 17.02.2015, 18.02.2015, 19.02.2015 та 25.02.2015 не надав, тому суд взяв до уваги розрахунок позивача, долучений до позовної заяви.

Предметом позову по даній справі є стягнення з Приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт” філія Комбінат комунальних господарств “Курорт” заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 1305/15-ТЕ-13 від 25.12.2017, що утворилась внаслідок прострочення оплати основного зобов’язання у загальному розмірі 33070,24 грн, з яких 24653,23 грн – пеня, 1559,01 грн – 3 % річних та 6858,00 грн – інфляційні втрати.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, всупереч умовам пункту 6.1 договору, оплати за поставлений газ здійснювались несвоєчасно, у зв’язку чим позивачем була нарахована пеня у загальному розмірі 24653,23 грн, а саме за актом від 31.01.2015 на суму 81591,96 грн нарахована пеня за період з 15.02.2015 по 15.03.2015 в розмірі 951,21 грн, за актом від 28.02.2015 на суму 63471,33 грн нарахована пеня за період з 15.03.2015 по 21.04.2015 в розмірі 1889,27 грн, за актом від 31.03.2015 на суму 49710,32 грн нарахована пеня за період з 15.04.2015 по 14.10.2015 в розмірі 7095,75 грн, за актом від 30.04.2015 на суму 29152,50 грн нарахована пеня за період з 15.05.2015 по 14.11.2015 в розмірі 8031,71 грн, за актом від 31.10.2015 на суму 38362,97 грн нарахована пеня за період з 15.11.2015 по 20.12.2015 в розмірі 1212,40 грн, за актом від 30.11.2015 на суму 78884,83 грн нарахована пеня за період з 15.12.2015 по11.02.2016 в розмірі 853,40 грн та за актом від 31.12.2015 на суму 126778,66 грн нарахована пеня за період з 15.01.2016 по 17.02.2016 в розмірі 4619,49 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору закріплено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суд перевірив розрахунок пені, зроблений позивачем та вважає його вірним. Так, стягненню підлягає пеня у розмірі 24653,23 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.

З огляду на вищевикладене суд відхиляє заперечення відповідача про відсутність підстав нарахування 3 % річних та інфляційних втрат через те, що таке нарахування не передбачено договором, оскільки 3 % річних та інфляційні втрати є мірою відповідальності за порушення основного грошового зобов’язання та передбачено цивільним законодавством.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних заявлено позивачем обґрунтовано. Позивачем були нараховані 3 % річних у загальному розмірі 1559,01 грн, а саме за актом від 31.01.2015 на суму 81591,96 грн нараховані 3% річних за період з 15.02.2015 по 15.03.2015 в розмірі 70,07 грн, за актом від 28.02.2015 на суму 63471,33 грн нараховані 3% річних за період з 15.03.2015 по 21.04.2015 в розмірі 94,47 грн, за актом від 31.03.2015 на суму 49710,32 грн нараховані 3% річних за період з 15.04.2015 по 09.12.2015 в розмірі 437,87 грн, за актом від 30.04.2015 на суму 29152,50 грн нараховані 3% річних за період з 15.05.2015 по 09.12.2015 в розмірі 500,78 грн, за актом від 31.10.2015 на суму 38362,97 грн нараховані 3% річних за період з 15.11.2015 по 20.12.2015 в розмірі 82,67 грн, за актом від 30.11.2015 на суму 78884,83 грн нараховані 3% річних за період з 15.12.2015 по11.02.2016 в розмірі 58,18 грн та за актом від 31.12.2015 на суму 126778,66 грн нараховані 3% річних за період з 15.01.2016 по 17.02.2016 в розмірі 314,97 грн.

Розрахунок 3 % річних, зроблений позивачем, є вірним, у зв’язку з чим стягненню підлягають 3 % річних в сумі 1559,01 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Відповідно до п. 1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат, однак ним не враховані вищенаведені положення законодавства і допущені помилки в розрахунку інфляційних втрат, у зв’язку з чим суд здійснив їх перерахунок.

Виходячи з положень законодавства про те, що найменшим періодом нарахування інфляційних втрат є місяць, а день фактичної сплати заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, інфляційні втрати не підлягають нарахуванню:

- за зобов’язаннями січня 2015 року у зв’язку з оплатами відповідача у лютому те березні;

- за зобов’язаннями лютого 2015 року у зв’язку з оплатами відповідача у березні та квітні;

- за зобов’язаннями жовтня 2015 року у зв’язку з оплатами відповідача у грудні.

За зобов’язанням квітня у зв’язку з повною сплатою відповідачем заборгованості у грудні 2015 року інфляційні втрати підлягають нарахуванню за період липень-листопад 2015 року у розмірі 333,48 грн.

За зобов’язаннями листопада 2015 року у зв’язку з повною сплатою відповідачем заборгованості у лютому 2016 року інфляційні втрати підлягають нарахуванню за період січень 2016 року у розмірі 39,93 грн. Враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог інфляційні втрати за вказаний період задовольняються у розмірі, що заявлений позивачем - 22,02 грн.

За зобов’язаннями березня 2015 року інфляційні втрати на суму 36761,69 грн нараховуються за травень 2015 року, оскільки 24.06.2015 відбулась часткова оплата на суму 21002,37 грн, а, відтак, сума заборгованості у розмірі 36761,69 грн в період червень 2015 року була відсутня в такому розмірі 36761,69 грн. Так, від суми 36761,69 грн за період травень 2015 року інфляційні втрати складають 808,76 грн. За період червень 2015 року інфляційні втрати слід нараховувати на суму 15759,32 грн. Вказана сума саме в такому розмірі з’явилась після часткової оплати відповідачем 24.06.2015, однак вона існувала на кінець травня 2015 року як складова частина суми 36761,69 грн, на яку були нараховані інфляційні втрати позивачем за період червень 2015 року. У зв’язку з оплатою відповідачем у повному обсязі заборгованості за березень 2015 року 10.12.2015 інфляційні втрати також не підлягають нарахуванню за грудень 2015 року. Тому, враховуючи заявлений позивачем період нарахування інфляційних втрат, не виходячи за межі позовних вимог, суд встановив, що за період з червня по листопад 2015 року від суми 15759,32 грн інфляційні втрати складають 244,04 грн. Всього за зобов’язаннями березня 2015 року за період з травня по листопад 2015 року стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 1052,79 грн. В задоволенні 215,86 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Відтак, інфляційні втрати підлягають стягненню у розмірі 1426,20 грн. В задоволенні 5431,80 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1472,59 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт” філія Комбінат комунальних господарств “Курорт” задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт” філія Комбінат комунальних господарств “Курорт” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Котляревського/Перлинна, буд. 12/24, код ЄДРПОУ 02647763) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 24653 (двадцять чотири тисячі шістсот п’ятдесят три) 23 коп., 3 % річних у розмірі 1559 (одна тисяча п’ятсот п’ятдесят дев’ять) грн 01 коп., інфляційні втрати у розмірі 1426 (одна тисяча чотириста двадцять шість) грн 20 коп. та 1472 (одна тисяча чотириста вісімдесят дев’ять) грн 59 коп. судового збору.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 5431 (п’ять тисяч чотириста тридцять один) грн 80 коп. - відмовити.

Повне рішення складено 21 травня 2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ярешко