Ухвала суду № 74089107, 16.05.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/23772/17

Провадження № 2/522/321/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АБ «Порто-Франко» ОСОБА_3, за участю третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк« Порто-Франко» про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів та поновлення строку звернення до суду,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 15.12.2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АБ «Порто-Франко» ОСОБА_3, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк« Порто-Франко» про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів та поновлення строку звернення до суду.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 з’явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АБ «Порто-Франко» ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, про дату та час слухання справи сповіщався належним чином, надав суду відзив, в якому вимоги, викладені в позовній заяві не визнав, просив суд у задоволені позову відмовити.

Представник третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судове засідання не з’явився, про дату та час слухання справи сповіщався належним чином, надав суду письмові пояснення, в яких вимоги, викладені в позовній заяві не визнав, просив суд відмовити у задоволені позову.

Представник третьої особи Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк« Порто-Франко» у судове засідання не з’явився, про дату та час слухання справи сповіщався належним чином, надав суду письмові пояснення, в яких вимоги, викладені в позовній заяві не визнав, просив суд відмовити у задоволені позову.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що справа за позовом ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв’язку з чим вважає за можливе провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АБ «Порто-Франко» ОСОБА_3, за участю третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк« Порто-Франко» про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів – закрити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до різних інстанцій з зазначеним позовом.

Так, ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 12.07.2016 року позовну заяву було повернуто для подання до належного суду.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.08.2016 року у відкритті провадження відмовлено, роз’яснено позивачу право на звернення до суду з вимогами в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 року позов повернуто позивачеві.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2016 року позовну заяву позивачу без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.11.2016 року позивачу відмовлено у прийнятті позовної заяви.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 року позов залишено без розгляду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 року відмовлено у відкритті провадження, роз’яснено право звернення до господарського суду в порядку господарсько-процесуального судочинства.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.07.2017 року позовну заяву позивачу повернуто без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.11.2017 року позивачу відмовлено у прийнятті позовної заяви.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АБ «Порто-Франко» ОСОБА_3, про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів, у якому просить зобов’язати ОСОБА_2 особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АБ «Порто-Франко» ОСОБА_3 включити його вимоги по Договору банківського вкладу (мовою оригіналу) «Депозит краткосрочный «Рождественский» №4903388102630014 від 20.12.2013 року, договору банківського рахунку №490338810262002 на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 20.12.2013 року, всього на загальну суму 285 836,88 гривень, до реєстру акцептованих вимог кредиторів АБ «Порто-Франко»

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 20.12.2013 року між ним та ПАТ АБ «Порто-Франко» було укладено договір банківського вкладу (мовою оригіналу) «Депозит краткосрочный «Рождественский», відповідно до якого банком було відкрито на його ім’я, як владнику, депозитний рахунок в іноземній валюті №26301113750401/49033881026330004 на суму 20 000 доларів США під 11% річних в термін до 23.06.2014 року. Крім того, 20.12.2013 року між ним та відповідачем було укладено Договір банківського рахунку №490338810262002 на здійснення розрахунково-касового обслуговування, а також відкрито картковий рахунок №26257000001931. Відповідно до постанови Правління НБ України від 30.01.2015 року №67 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ АБ «Порто-Франко» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 30.01.2015 року №19 «Про початок процедури ліквідації та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яких було розпочато процедуру ліквідації ПАТ АБ «Порто-Франко» та призначено ОСОБА_2 особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АБ «Порто-Франко» ОСОБА_4

Позивач зазначив, що при першій можливості звернувся до відповідача з заявою щодо включення його до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Проте, 29.06.2016 року йому було відмовлено у зв’язку з тим, що 27.05.2016 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про затвердження Реєстру акцептованих вимог Кредиторів ПАТ АБ «Порто-Франко», але враховуючи те, що його вимоги надійшли після спливу 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, тому заявлені вимоги не включено до затвердженого реєстру.

Далі позивач пояснив, що несвоєчасне звернення з кредиторською вимогою до відповідача обумовлено тим, що він знаходився за межами України, де тяжко захворів, тривалий час перебував в лікарнях, переніс операції, тривалий час зовсім не міг рухатися, і визнаний інвалідом 1-ої групи, потребує постійного догляду, але згодом в процесу тривалого лікування та певних зусиль над собою, позивач зміг самостійно пересуватися і вже тоді також звернувся до уповноваженої особи з відповідною заявою, проте йому відмовили.

Викладені обставини стали підставою звернення до суду та які позивач підтвердив та пояснив у судовому засіданні,зазначивши що він потребує подальшого лікування та необхідність у відновленні його стану здоров’я, йому ще потрібно робити операції , у зв’язку з чим потрібні грошові кошти, які знаходяться в банку.

Не погодившись з зазначеним позовом, представником ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АБ «Порто-Франко» до суду був наданий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволені позову.

В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначив, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між Фондом, банком, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ст.44 Закону, НБУ приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність»

Відповідно до постанови Правління НБ України від 30.01.2015 року №67 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ АБ «Порто-Франко» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 30.01.2015 року №19 «Про початок процедури ліквідації та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яких було розпочато процедуру ліквідації ПАТ АБ «Порто-Франко» та призначено ОСОБА_2 особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АБ «Порто-Франко» ОСОБА_4 строком на 1 рік з 30.01.2015 по 29.01.2016 включно.

Зазначена інформація опублікована в офіційному друкованому виданні «Голос України» №20 (6024) від 05.02.2015 року, відображена на офіційному сайті Фонду та НБУ, а також міститься в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На підставі п.2 ч.5 ст.12, ч.1 ст.35, ч.5 ст.44, ч.3 ст.48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 29.12.2015 року №248 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АБ «Порто-Франко» та делегування повноважень ліквідатора, згідно яких було продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ АБ «Порто-Франко» на 2 роки по 29.01.2018 року включно.

19.10.2017 року прийнято рішення про зміну уповноваженої особи Фонду, якій делеговано повноваження ліквідатора АБ «Порто-Франко» на ОСОБА_3 з 23.10.2017року.

Відповідач вважає, що у зв’язку з тим, оголошення про початок процедури ліквідації АБ «Порто-Франко» опубліковано 05.02.2015 року, позивачеві слід було заявити вимоги кредитора до 07.03.2015 року включно. Але позивач звернувся з відповідною заявою 29.06.2016 року, тобто після закінчення строку для подачі подібних заяв, передбаченого ч.5 ст.45 Закону. Положеннями Закону не передбачено можливості для поновлення строку для подання заяви акцептованих вимог кредиторів навіть на наявності поважних причин. Крім того, за правилами ст.49 Закону вимог кредиторів, які надійшли після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей, вважаються погашеними.

Ці самі обставини були викладені представниками третіх осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк« Порто-Франко» у письмових поясненнях.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами письмові пояснення та відзив,заслухавши позивача, прийшов до наступного.

Статтею 35 Закону №4452-УІ тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Відповідно до ст.3 Закону №4452-УІ Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об’єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Відповідно до п.1 ч.4 ст.16 цього Закону, позови, подані проти посадових осіб Фонду, вважаються поданими проти Фонду, оскільки ОСОБА_2 особа Фонду на ліквідацію ПАТ АБ «Порто-Франко» є працівником Фонду. Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України. За вказаних обставин просив закрити провадження у справі.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII. Вказаним Законом вводиться в дію нова редакція Цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно до п.9 Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У розумінні п.2 ч.1 ст.4 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконані, делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Згідно з п.1 ч.2 ст.19 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження..

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Крім того, пунктом 25 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05 2013 №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» передбачено, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-УІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.

Таким чином, з урахуванням положень ст.19 ЦПК України можна дійти висновку про неможливість розгляду в порядку цивільного судочинства справ щодо скасування рішення ОСОБА_2 особи Фонду та зобов’язання вчинити дії. А отже, виходячи з положень ст. 19 КАС України, такі справи повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.416 ЦПК України у постанові палати, об’єднаної палати, ОСОБА_5 Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об’єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об’єднаної палати, ОСОБА_5.

У відповідності до ч.1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

ОСОБА_5 Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 року по справі №820/11591/15 зазначила, що правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку – боржника і не породжують прав та обов’язків для банку. Ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладниками їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам.

ОСОБА_5 Верховного Суду постановою від 12.04.2018 року по справі №820/11591/15 дійшла висновку, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим і не є спором у зв'язку з процесом ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (п.4 ч.2 ст.4 Закону №4452-УІ).

ОСОБА_5 Верховного Суду дійшла висновку, що Закон №4452-УІ є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин і відповідно до цього Закону Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду у цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, оскільки, у справі, яка розглядається, спірні правовідносини виникли у зв’язку з порушенням права позивача на включення до реєстру вкладників, які мають право на виплату гарантованої за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суми, звертаючись до суду з указаним позовом, позивач не ставив питання про відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та стягнення на його користь відповідних сум, а оспорював виключно дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як суб’єкта владних повноважень, отже відсутні підстави для розгляду спору в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач звернувся за захистом прав, порушених суб’єктом владних повноважень, що виникли із адміністративних відносин, тому такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АБ «Порто-Франко» ОСОБА_3, за участю третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк« Порто-Франко» про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів та поновлення строку звернення до суду – закрити.

При цьому суд роз'яснює позивачу його право на звернення до суду з відповідними позовними вимогами з порядку адміністративного судочинства.

Керуючись положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст.1, 3, 4, 19, 43, 49, ч.1 ст.223, 247, 258, 260, 263,п.1 ч.1 ст.255, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АБ «Порто-Франко» ОСОБА_3, за участю третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору-Фонд гарантування вкладів фізичних осіб , Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк« Порто-Франко» про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів та поновлення строку звернення до суду – закрити.

Ухвалу суду може бути оскаржена протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси.

Повний текст ухвали суду виготовлено 18.05.2018 року.

Суддя Домусчі Л.В.