Ухвала суду № 74088585, 15.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/896/17 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 11-кп/783/286/18 Доповідач: Партика І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Львів

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючої-судді ОСОБА_1,

суддів: Головатого В.Я., Макойди З.М.,

при секретарі Проворній Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 05.02.2018р. щодо ОСОБА_3, 31.07.1992р. народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, Кам’янка-Бузького району, Львівської області, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.2 ст.301, ч.4 ст.301 КК України, у кримінальному провадженні №12016140050003185 від 14 липня 2016 року,

за участю: прокурора Яворського С.М.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 05.02.2018р. ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено: за ч.2 ст.301 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 з конфіскацією засобів виготовлення порнографічної відеопродукції - ноутбуку «Lenovo Y70-70 Touch» (с.н. MP07ET76); за ч.4 ст.301 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією засобів виготовлення та розповсюдження порнографічної відеопродукції - ноутбуку «Lenovo Y70-70 Touch» (с.н. MP07ET76).

На підставі ч.3 ст.72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні їх за сукупністю злочинів ухвалено виконувати самостійно.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання за ч.4 ст.301 КК України у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.

Згідно зі ст.76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов'язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід у даному провадженні не обирався.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 7043 гривні 20 коп.

Вирішено питання про речові докази.

За вироком суду, ОСОБА_3 у період часу з 01.02.2016р. по 28.10.2016р., перебуваючи за місцем свого проживання, а саме у квартирі за адресою м. Львів, вул. Мазепи, 22/34, за допомогою власного ноутбука «Lenovo Y70-70 Touch» (с.н. МР07ЕТ76), який реєструвався в мережі Інтернет за ІР-адресою 188.230.53.217 та на якому встановлений жорсткий диск моделі «Western Digital WD10S21X», реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на розповсюдження відеопродукції порнографічного характеру, встановив програмний продукт «еМule» та, усвідомлюючи, що користувачі мережі Інтернет мають вільний доступ, завдяки встановленому ним програмному продукту «еМule», до файлів, розміщених на його ноутбуці, розмістив на жорсткому диску 20 відеозаписів порнографічного характеру, на яких відображаються сцени статевих відносин відвертого порнографічного змісту, які відносяться до продукції порнографічного характеру, в результаті чого вони стали доступними іншим користувачам всесвітньої мережі Інтернет.

Окрім цього, ОСОБА_3 у період часу з 01.02.2016р. по 28.10.2016р., перебуваючи за місцем свого проживання, а саме у квартирі за адресою м. Львів, вул. Мазепи, 22/34, за допомогою власного ноутбука «Lenovo Y70-70 Touch» (с.н. MP07ET76), який реєструвався в мережі Інтернет за ІР-адресою 188.230.53.217 та на якому встановлений жорсткий диск моделі «Western Digital WD10S21X», реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на розповсюдження відеопродукції порнографічного характеру, встановив програмний продукт «еМule» та, усвідомлюючи, що користувачі мережі Інтернет мають вільний доступ, завдяки встановленому ним програмному продукту «еМule», до файлів, розміщених на його ноутбуці, розмістив на жорсткому диску 179 відеозаписів порнографічного характеру, на яких відображаються сцени статевих відносин відвертого порнографічного змісту, які відносяться до продукції порнографічного характеру з ознаками дитячої порнографії, в результаті чого вони стали доступними іншим користувачам всесвітньої мережі Інтернет.

Не погоджуючись із даним вироком захисник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст.301, ч.4 ст.301 КК України, та винести щодо нього виправдувальний вирок.

Свої вимоги захисник мотивує тим, що оскаржуваний вирок є незаконним та необґрунтованим, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_3, а також, не доведено, що в діях ОСОБА_3 є склад кримінального правопорушення. Зазначає, що у судовому засіданні були підстави для закриття кримінального провадження.

Покликається на неповноту судового розгляду, оскільки залишились недослідженими обставини, які можуть мати істотне значення для прийняття законного рішення. Висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема такі висновки не підтверджуються дослідженими доказами, містять істотні суперечності. Окрім цього, покликається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу.

Вказує, що орган досудового розслідування з’єднав два окремі предмети злочину, як то твори і відеопродукцію в один предмет і вмінив його ОСОБА_3 Вважає, що у діях обвинуваченого відсутній склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 301 КК України. Зазначає, що у вину ОСОБА_3 вмінено лише зберігання та розповсюдження творів порнографічного характеру, при цьому законом не передбачено відповідальність за зберігання відеопродукції порнографічного характеру, а щодо розповсюдження, то в діях обвинуваченого відсутній склад злочину за розповсюдження, оскільки згідно науково-практичного коментаря КК України під словом розповсюдження слід розуміти – безоплатну передачу іншим особам, включаючи дарування, передачу у спадок, надання у тимчасове користування.

Щодо обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 301 КК України, вважає, що немає обвинувачення передбаченого законом, а отже немає і правопорушення. Так, обвинуваченому вмінено у вину зберігання та розповсюдження як твору порнографічного характеру, так і зберігання і розповсюдження відеопродукції порнографічного характеру, що містить дитячу порнографію. При цьому, твір взагалі у матеріалах справи відсутній. Покликається на те, що сторона обвинувачення і тут з’єднала в один предмет злочину два різні предмети злочину. Зазначає, що зберігання та розповсюдження відеопродукції порнографічного характеру, що містить дитячу порнографію законодавець як злочин не визнає.

Зазначає, що обшук у квартирі обвинуваченого було проведено із порушенням вимог КПК України, а поняті у судовому засіданні не допитувались. Вважає, що протокол обшуку є недопустимим доказом. Окрім цього, вважає недопустимими доказами ноутбук, визнаний речовим доказом 30.12.2016р., висновок експерта № 51 від 23.12.2016р. Звертає увагу, що допитані у судовому засіданні експерти дали різні показання щодо порядку проведення експертного дослідження.

Покликається на те, що негласні слідчі (розшукові) дії щодо обвинуваченого проводились всупереч вимогам глави 21 КПК України, з огляду на те, що такі дії проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких та особливо тяжких злочинів.

Окрім цього, суд першої інстанції визнав ноутбук «Lenovo Y70-70 Touch» власністю обвинуваченого та конфіскував його у дохід держави, у той час коли такий не є власністю ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили таку задоволити, думку прокурора про законність і обґрунтованість оскаржуваного вироку суду та безпідставність поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку дотримані.

Вирок суду ухвалений на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом першої інстанції відповідно до ст. 94 КПК України в їх сукупності, з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. У вироку суду наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.301, ч.4 ст.301 КК України,за наведених у вироку обставинах, ґрунтується на належних та допустимих доказах, здобутих у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є правильним.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у розповсюдженні творів порнографічного характеру, вчинене щодо відеопродукції порнографічного характеру, а також у розповсюдженні творів порнографічного характеру, вчиненому щодо відеопродукції порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, підтверджується, зокрема:

- показаннями свідка ОСОБА_4, який у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що він, як старший інспектор відділу протидії кіберзлочинності ГУ НП У Л/о, за дорученням слідчого Кулика І.С, проводив обшук у квартирі ОСОБА_3 за адресою: м. Львів, вул. Мазепи, 22/34 та складав протокол обшуку. Коли підійшли до квартири, то зустріли батька ОСОБА_3, який у подальшому покликав дружину ОСОБА_5 Н,і з нею була розмова та їй оголошено ухвалу суду. Коли зайшли до квартири, то у кімнаті, де перебував ОСОБА_3 двері були зачинені з середини. 2-3 хв. ніхто не відкривав, але на їх вимогу ОСОБА_3 відкрив до кімнати двері. Коли зайшли до кімнати, то у кімнаті було два комп’ютери, один не працював, а ноутбук був працюючий. ОСОБА_3 повідомив, що це його техніка. Щоб зафіксувати ІР-адресу підключили комп’ютер до мережі Інетернет, а пароль назвав ОСОБА_3 та за допомогою сайт ресурсу підключилися до Інтернету. Пізніше було вилучено дві одиниці комп’ютерів. Складений протокол був зачитаний вголос для присутніх, які його підписали без жодних зауважень;

- показаннями свідка ОСОБА_6, який у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що він працює інспектором ВПК у Львівській області. Зазначив, що під час проведення обшуку у квартирі на вул. Мазепи, 22 у м. Львові був присутній ОСОБА_3, його мама, поняті і їх четверо, де у кімнаті обвинуваченого вилучили два комп’ютери. ОСОБА_3 добровільно дав пароль для входження у систему;

- показаннями свідка ОСОБА_7, який у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що він працює інспектором ВПК у Львівській області. Пригадує, що на вул. Мазепи у м. Львові був обшук та вилучили два комп’ютери, які він допомагав упаковувати та опечатувати. Коли він зайшов до квартири, то там вже були поняті. Обшук проводився на підставі ухвали та доручення слідчого;

- показаннями свідка ОСОБА_8, який у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що він працює інспектором відділу кіберполіції, і до відділу було направлено доручення слідчого разом з ухвалою про проведення обшуку. Він з іншими працівниками приїхали на двох автомобілях на вул. Мазепи у м. Львові. Перед дверима квартири зустріли чоловіка, який назвався батьком ОСОБА_3 та з’ясувавши причину прибуття не забажав залишитися, а пішов на роботу. Він пішов шукати понятих, а ОСОБА_4 оголосив ухвалу про обшук та за згодою мами ОСОБА_5 зайшли до квартири. Близько 5-10 хв. він прийшов разом з двома понятими. Одночасно з понятими до квартири зайшли двоє працівників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 На запитання до мами чи є дома син на початках відповідала, що немає. В подальшому коли виявили комп’ютер на запитання до мами чий комп’ютер знаходиться у кімнаті, де перебував син, остання відповіла, що комп’ютер належить синові. Для включення комп’ютера ОСОБА_3 назвав пароль за допомогою якого ввійшли в Інтернет мережу і на сайті висвітлило ІР-адресу користувача. Мама обвинуваченого повідомила, що нічого не розуміється у цьому. Після вилучення комп’ютерів інспектори Кокоць Я.В., Білінський Т.В. та він опечатували вилучені комп’ютери, які потім відвезли до Галицького ВП м. Львова. ОСОБА_4 писав протокол. Увесь цей час ОСОБА_9 був біля них у полі зору;

- показаннями свідка ОСОБА_5, яка у судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що чоловік у той день йшов на роботу та зустрів двох цивільних, у подальшому покликав її та залишив їх. Спочатку не хотіла їх впускати, хотіла викликати наряд, однак, вони все ж зайшли до квартири. Вона постукала до сина в двері, повідомила, що це кіберполіція і тоді він відчинив двері та впустив до кімнати. Через 30 хв. до них прийшли поняті, мешканці з іншого під’їзду, яких запросили працівники поліції. Повідомила, що комп’ютером користувалися син, чоловік і вона. Однак, чи був встановлений пароль на комп’ютері їй невідомо, але під час користування, син знімав пароль. Часом були його знайомі, які приходили до них до дому і також користувалися комп’ютером. Дійсно вона укладала угоду з провайдером АРБ на квартиру 34 на вул. Мазепи, 22. Комп’ютер приблизно у жовтні 2015 року купив у Польщі отець ОСОБА_2, а через кілька місяців доставляв пам'ять і такий належить їй. Під час користування комп’ютером вона не використовувала для огляду відео, яке містить порнографію. Син навчається на 5-му курсі університету за спеціальністю програміст, через інтернет познайомився з дівчиною з Росії;

- показаннями експерта ОСОБА_10, який у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що працює завідувачем відділу у сфері інформаційних технологій НДКЦ з 2013 року. Зазначив, що він проводив комп'ютерно-технічне дослідження системного блоку і ноутбука. Відшукавши файли за спеціальною програмою, передав їх на огляд іншому експерту. Ним було відшукано приблизно 200 файлів, які були розповсюджені, вивантажені у мережу Інетернет у спеціальну папку, яку можуть скачати необмежена кількість учасників. Була виявлена програма «еМule», яка встановлена тільки для обміну файлами;

- показаннями експерта ОСОБА_11Я, яка у судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що станом на 23.12.2016р. працювала старшим судовим експертом в НДКЦІ з 2017р., 9 років стажу, освіта вища мистецтвознавець. Для дослідження їй надавалися відеофайли, які вона оглядала на службовому комп'ютері. Згідно висновку 199 файлів переглянуті були впродовж 3-х днів і на них були відео, що містили сцени порнографічного характеру, у т.ч. і за участю дітей.

Окрім цього, вина обвинуваченого підтверджується наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, які судом першої інстанції були досліджені повно та об’єктивно, та вірно покладені в основу обвинувального вироку, а саме:

- даними рапорту старшого інспектора відділу протидії кіберзлочинності ГУ НП У Л/о ОСОБА_4 від 14.07.2016 року, з якого вбачається, що під час моніторингу соціальних мереж виявлено користувача, який протягом тривалого часу, шляхом встановлення програми «еМule» – з ІР-адресою 188.230.53.217, яка відповідно до інформації відкритого он-лайн сервісу http://2ір.ru/ належить провайдеру "Arrbites.net" м. Львів, здійснює закачування та розповсюдження іншим особам фото - та відеофайлів, контрольні суми яких відповідають таким, що містять ознаки сексуальної експлуатації дітей та неповнолітніх (а.с.39);

- даними рапорту інспектора відділу протидії кіберзлочинності ГУ НП У Л/о ОСОБА_6 від 09.11.2016 року, з якого вбачається, що під час проведення розшукових заходів виявлено, що за адресою АДРЕСА_1 невідома особа, використовуючи всесвітню мережу інтернет здійснює розповсюдження матеріалів понографічного характеру, зокрема файлів, що містять дитячу порнографію (а.с.40);

- даними довідки ТзОВ «ЕЙБІ Україна» про те, що за допомогою ІР-адреси 188.230.53.217 здійснювався доступ до мережі інтернет за адресою підключення: АДРЕСА_1. Договір укладений з фізичною особою ОСОБА_5 і станом на листопад 2016 року є діючим (а.с.41);

- даними протоколу обшуку від 23.11.2016 року, проведеного за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: м. Львів, вул. Мазепи Г., 22 кв.34, під час якого у житлі обвинуваченого вилученого ноутбук «Lenovo Y70-70 Touch» чорного кольору, модель 80 DU (с.н. MP07ET76), у якому зафіксова ІР-адреса 188.230.53.217 та встановлений пароль «Є» (а.с.42-45);

- даними постанови про визнання предметів речовими доказами від 30.12.2016 року, згідно якої ноутбук «Lenovo Y70-70 Touch» (с.н. МР07ЕТ76) та системний блок білого кольору визнано в якості речових доказів у кримінальному провадженні (а.с.61);

- даними висновку експертів від 23.12.2016р. № 51 судової комплексної комп’ютерно-технічної експертизи за експертною спеціальністю 10.9 (дослідження комп’ютерної техніки та програмних продуктів) та мистецтвознавчої експертизи за експертною спеціальністю 15.1 (мистецтвознавче дослідження), згідно з яким на носію на жорстких магнітних дисках «Western Digital WD10S21X», що знаходяться на ноутбуці «Lenovo Y70-70 Touch» серед викладених файлів, було виявлено 199 відео файли порнографічного характеру, серед яких 179 відеофайлів за участю дітей, які були вивантажені через програму «еМиlе» у мережу Інтернет. Інформація про які саме файли, коли та скільки разів були вивантажені, наведені у таблиці 4 (а.с.46-60);

- даними, досліджених у судовому засіданні дисків для лазерних систем зчитування формату DVD-R, з яких вбачається, що на них містяться відео файли порнографічного характеру у т.ч. і за участю неповнолітніх;

- даними довідки ЛКП «Тополя-408» № 42 від 04.01.2017р., згідно з якою житло за адресою: вул. ОСОБА_12АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_5, у ній зареєстрований та проживає ОСОБА_13 – син ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.69).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із критичною оцінкою суду першої інстанції показань обвинуваченого про відсутність у його діях складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень. При цьому, суд першої інстанції навів відповідні мотиви у своєму рішенні.

Так, судом першої інстанції обґрунтовано враховано те, що у період інкримінованих дій ОСОБА_3 навчався на 5-му курсі ЛНУ ім. Франка на факультеті електроніка. У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтвердила, що укладала договір доступу до мережі інтернет через ІР-адресу 188.230.53.217 за адресою підключення: АДРЕСА_3, і даний факт підтверджується довідкою ТзОВ «ЕЙБІ Україна» та не заперечується і самим обвинуваченим. Згідно протоколу обшуку від 23.11.2016р. в обвинуваченого вилученого ноутбук «Lenovo Y70-70 Touch» (с.н. MP07ET76), у якому зафіксова ІР-адреса 188.230.53.217, і з дослідженого висновку експертів, таблиця 4, вбачається, що 199 файли через програму «eMule» версії 0,49с у мережу Інтернет вивантажені файли починаючи з 01.02.2016 і до 28.10.2016 неодноразово, деякі з них по 58-59 разів (п.1,3 таб.4 а.с.52 на звор.), що було підтверджено у судовому засіданні експертом ОСОБА_10

Покликання захисника на те, що протокол обшуку є неналежним доказом колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, судом першої інстанції при досліджені протоколу обшуку вірно встановлено, що ухвалою слідчого судді від 10.11.2016р. було надано дозвіл слідчому на проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_3, і у відповідності до положень п.3 ч.2 ст.40 КПК України, слідчий надав письмове доручення для проведення обшуку оперативним працівникам відділу протидії кіберзлочинності ГУ НП У Львівській області (а.с.79,80).

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що згідно ч.2 ст.41 КПК України під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора, а також те, що під час проведення були залучені поняті і при ознайомленні з протоколом у присутніх не було жодних зауважень.

Колегія суддів не погоджується з апеляційними доводами захисника про відсутність у діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 301 КК України, та вважає, що суд першої інстанції у своєму рішенні вірно зазначив, що об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.301 КК України, полягає, зокрема, у діях щодо розповсюдження відеопродукції порнографічного характеру, тобто в активних діях особи, направлених на надання іншим особам можливості ознайомитися із змістом продукції порнографічного характеру. Під розповсюдженням слід розуміти безоплатну передачу іншим особам, включаючи дарування, передачу у спадок, надання у тимчасове користування вказаної продукції.

При цьому, суд першої інстанції вірно врахував, що під предметом вказаного злочину слід вважати відеопродукцію, а саме матеріальні носії, тобто кіноплівки, відеоплівки, комп'ютерні диски та цифрові носії інформації, на яких містяться фільми чи їх фрагменти відповідного змісту.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст. 301 КК України, характеризується умисною виною та метою, що полягає у розповсюдженні відеопродукції порнографічного характеру. Мета має місце тоді коли вказана продукція призначена для оплатної чи безоплатної передачі іншим особам.

Так, при розміщенні обвинуваченим на жорсткий диск веб-сторінки з відео файлами порнографічного характеру, останній відкрив загальний доступ до своєї електронної сторінки, що у свою чергу дало змогу переглядати вказану порнографічну продукцію широкому колу користувачів мережі Інтернет.

Апеляційні доводи захисника щодо обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 301 КК України, а саме те, що зберігання та розповсюдження відеопродукції порнографічного характеру, що містить дитячу порнографію законодавець як злочин не визнає, є безпідставними.

Так, кримінальна відповідальність за ч. 4 ст. 301 КК України, настає за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені щодо творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, або примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру.

Рішення суду першої інстанції про конфіскацію ноутбука «Lenovo Y70-70 Touch» (с.н. MP07ET76), який було вилучено під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 і який використовувався як засіб при виготовленні та розповсюдженні порнографічної відеопродукції шляхом відповідного її копіювання, переміщення і розміщення в мережі Інтернет, колегія суддів вважає обґрунтованим.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, судом першої інстанції не допущено.

За наведених обставин, колегія суддів визнає подану апеляційну скаргу необґрунтованою, та вважає вирок суду щодо обвинуваченого ОСОБА_3 законним та обґрунтованим, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

постановила:

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 05.02.2018р. щодо ОСОБА_3 – без змін.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_14 ОСОБА_15