Постанова № 74085603, 15.05.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 140/2507/17

Провадження № 22-ц/772/952/2018

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С. М.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 рокуСправа № 140/2507/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого Якименко М.М.,

суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С.,

за участю секретаря Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2018 року, постановлене суддею Немирівського районного суду Вінницької області Науменком С.М.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Ситковецької селищної ради Немирівського району Вінницької області про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається з: земельного паю, грошових вкладів, житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 тощо. Позивачка ОСОБА_3, як єдиний спадкоємець першої черги за законом, звернулась до Немирівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, проте нотаріусом було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відносно видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний вище житловий будинок, оскільки будинок належав колгоспному двору, а тому виділити частки з житлового будинку не є можливим. Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду ОСОБА_3, яка просила визнати за нею право власності, в порядку спадкування, на житловий будинок з господарськими будівлями.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням позивачка ОСОБА_3 не погодилась та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає рішення суду постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати, ухвалити нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до п.8 ч.1 Перехідних положень ЦПК України Апеляційний суд Вінницької області здійснює повноваження до утворення апеляційних судів в апеляційних округах.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги .

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, пояснення позивача, її представника, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду за наявними в справі доказами в межах доводів апеляційної скарги та в межах її вимог, прийшов до наступного висновку.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду не відповідає.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що жилий будинок АДРЕСА_1 від 20.01.2016 року, було перейменовано у Центральну) належав колгоспному двору, головою якого була ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом на право особистої власності на жилий будинок НОМЕР_1 від 30.06.1982 року (а.с.15).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні.

Згідно з ст.120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Таким чином, на момент введення в дію ЗУ «Про власність» 15.04.1991 року, ОСОБА_5 була членом колгоспного двору, а тому набула право власності на майно колгоспного двору.

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.10) вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив із того, що позивачка ОСОБА_3 не довела факт прийняття спадщини її чоловіком ОСОБА_4, після смерті ОСОБА_5, проте суд апеляційної з таким висновком погодитись не може, у зв'язку з наступним.

Зі свідоцтва про народження ОСОБА_4 вбачається, що він є сином ОСОБА_5 (а.с.11).

З довідки виконкому Ситковецької селищної ради №1738 від 21.12.2001 року вбачається, що спадкоємцем на майно ОСОБА_5 є її син ОСОБА_4 (а.с.46).

Відповідно до ст.549 ЦК УРСР, в редакції від 30.10.1999 року, яка діяла на момент смерті ОСОБА_5, спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину у разі, якщо він впродовж шести місяців з дня смерті спадкодавця фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття.

Факт прийняття ОСОБА_4 спадщини, після смерті ОСОБА_5, доводиться тим, що на момент відкриття спадщини він постійно проживав разом із спадкодавцем та вступив в фактичне в управління будинком, що підтверджується довідкою №0227.1640 від 27.07.2017 року, виданою Ситковецькою селищною радою Немирівського району Вінницької області (а.с.9), а також постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №857/02-31 від 30.06.2017 року, в якій нотаріус Немирівської державної нотаріальної контори зазначає, що ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину після смерті матері, проте за життя не встиг оформити свої юридичні права на неї.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув і не дав цьому належної правової оцінки, хоча це має суттєве значення для правильного вирішення питання.

Згідно з абз.1 ст.1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Частиною 3 ст.1296 ЦК України встановлено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.8) ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Статтею ч.1 ст.1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.1, 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 05.12.2014 року встановлено факт того, що позивачка ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю, як чоловік і жінка з 1990 року по день смерті останнього, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З наведеного вбачається, що позивачка ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 звернулась до Немирівської державної нотаріальної контори Вінницької області з заявою про прийняття спадщини за законом, на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1.

Постановою нотаріуса Немирівської державної нотаріальної контори Вінницької області №857/02-31 від 30.06.2017 року ОСОБА_3 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з неможливістю виділення частки в житловому будинку, який є власністю колгоспного двору у зв'язку зі смертю членів колгоспного двору.

Відповідно до положень ст.392 ЦК України, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами. Тобто передумовою для застосування ст.392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

З огляду на вищезазначені обставини, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню, оскільки житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 відносився до категорії колгоспного двору, головую якого була ОСОБА_5 та який, після смерті останньої, успадкував її син ОСОБА_4, після смерті якого позивачка ОСОБА_3 успадкувала право на прийняття належної йому спадщини.

Позасудового способу вирішення даного спору позивачка немає, а тому задоволення позову не суперечить вимогам та законним інтересам сторін та відповідає чинному законодавству України, не порушує прав та інтересів третіх осіб і є , крім іншого справедливим.

Отже, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги з подальшим скасуванням рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.120, 549 ЦК УРСР, ст.328, 392, 1218, 1276, 1296 ЦК України, ст.367, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 до Ситковецької селищної ради Немирівського району Вінницької області про визнання права власності на майно в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який складається з: житлового будинку «А» загальною площею 66 кв.м., житловою площею 39,1 кв.м.; ганку «а»; літньої кухні «Б», які знаходяться по АДРЕСА_1.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий М.М. Якименко

Судді: О.В. Ковальчук

О.С. Панасюк