Постанова № 74083326, 10.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/581/18Головуючий по 1 інстанції Категорія: на ухвалу - Пироженко В.Д. Доповідач в апеляційній інстанції - Василенко Л.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.І.

суддів: Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В.

секретаря Анкудінова О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2016 року, постановлену під головуванням судді Пироженко В.Д., у справі за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_3 за кордон,:

в с т а н о в и в :

26 лютого 2016 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Яжук С.С. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_3 за межу України.

Обґрунтовуючи подання зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебуває виконавче провадження № 47606164 з виконання виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси № 2/712/109/15 від 28.04.2015 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «АКБ Київ» заборгованості в сумі 4 477 129 грн. 90 коп., судового збору в сумі 3 654 грн., а всього 4 480 783 грн. 90 коп.

У ході виконання рішення суду державним виконавцем було накладено арешт на рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_3

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 серпня 2015 року замінено сторону виконавчого провадження, а саме: стягувача ПАТ «АКБ Київ» на правонаступника ПАТ «АК Укргазбанк».

Проте перевірити майновий стан боржника ОСОБА_3 не вдалося у зв'язку з не наданням доступу до домоволодіння по АДРЕСА_1, про що свідчать акти державного виконавця від 10.09.2015 року та 22.01.2016 року.

Станом на 18 лютого 2016 року боржником ОСОБА_3 рішення суду не виконано, виклики та вимоги державного виконавця ігноруються.

З таких підстав головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Яжук С.С. просив суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 до виконання ним своїх зобов'язань згідно рішення суду.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2016 року подання головного державного виконавця задоволено.

Тимчасово обмежено ОСОБА_3 право виїзду за межу України до моменту виконання ним зобов'язань по виконавчому провадженні.

Виконання вказаної ухвали покладено на Державну прикордонну службу України.

В апеляційній скарзі, поданій 21 лютого 2018 року, представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4, посилаючись на незаконність ухвали суду, внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову якою у задоволенні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Яжука С.С. відмовити.

При цьому зазначив, що ОСОБА_3 не ухилявся від виконання рішення суду, оскільки з 06.05.2016 року був знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_1. в матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.05.2015 року та викликів і вимог державного виконавця. Також не може вважатись ухиленням від виконання рішення суду перетинання боржником 12 раз кордону України, оскільки перетин здійснювався з метою заробітку.

Також зазначив, що ОСОБА_3 немає можливості виконати рішення суду, так як не працює через неможливість знайти роботу в Україні, у нього відсутні кошти та майно, а тому з метою погашення боргу бажає поїхати працювати в Європу.

Відсутність роботи пов'язана з тим, що ОСОБА_3 з 01.07.2016 року до 13.11.2016 року утримувався під вартою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників: ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 та ГТУЮ у Черкаській області - Вельган О.В., перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення із наступних підстав.

Задовольняючи подання головного державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межу України суд першої інстанції виходив із того, що боржник добровільно не вчиняє дії по виконанню рішення суду, а саме не погашає заборгованість, умисно ухиляється від виконання зобов'язання по сплаті боргу.

Так, відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377' ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду звернення з поданням), зокрема у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Пунктом 2 ст. 6 цього Закону визначено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або забезпечення заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Згідно п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній на час постановлення ухвали, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 377' ЦПК України (в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали) питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Законодавством передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за сам факт наявності невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

Під поняттям ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Обов'язок доказування факту ухилення боржника від виконання ним своїх зобов'язань покладений на державного виконавця, що подає таке подання.

Так, як вбачається з матеріалів справи рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2015 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «АКБ «Київ» заборгованість в розмірі 4 477 129 грн. 90 коп., судовий збір в сумі 3 654 грн., а всього 4 480 783 грн. 90 коп., яке вступило в законну силу 03 березня 2015 року.

28 квітня 2015 року Соснівським районним судом м. Черкаси у справі № 712/7811/14-ц номер провадження 2/712/109/15 було видано виконавчий лист, який зокрема містить відмітку про строк його пред'явлення до виконання - 04.03.2016 року. У даному виконавчому листі в якості адреси боржника ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначено АДРЕСА_1. Дана адреса співпадає з адресою зазначеною, в якості адреси відповідача, у позовній заяві.

Постановою від 20 травня 2015 року державним виконавцем ВПВР ДВС ГТУЮ у Черкаській області було відкрито виконавче провадження № 47606164 по виконанню рішення суду від 19 лютого 2015 року.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.08.2015 року замінено сторону виконавчого провадження з стягувача ПАТ «АКБ «Київ» на правонаступника ПАТ «АБ Укргазбанк».

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.01.2016 року було замінено стягувача ПАТ «АБ Укргазбанк» на ПП «Арсенал Послуг».

З метою проведення виконавчих дій, щодо виявлення та арешту майна боржника ОСОБА_3 державний виконавець виїжджав за адресою зазначеною у виконавчому листі в якості адреси боржника - АДРЕСА_1, проте двері воріт домоволодіння ніхто не відчинив, про що були складені відповідні акти від 10.09.2015 року та 22.01.2016 року, долучені державним виконавцем до подання при зверненні до суду.

З долученого до пояснення представника АА «Арсенал Послуг», наданого суду першої інстанції, рішення апеляційного суду Черкаської області від 16 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна, яким у задоволенні позову було відмовлено, вбачається, що будинок АДРЕСА_1, який і був предметом поділу, є спільною власністю ОСОБА_3 до ОСОБА_7

Згідно до наявної в матеріалах справи довідки про місце проживання/перебування особи, ОСОБА_3 06.05.2015 року знявся з реєстрації у АДРЕСА_1.

При розгляді подання суд першої інстанції врахував позицію стягувача ПП «Арсенал Послуг» про те, що боржник умисно ухиляється від сплати боргу, зокрема і шляхом намагання відчуження майна.

Водночас державним виконавцем було надано довідку Головного центру обробки спеціальної інформації на № 1002/ДВ/4 від 17.02.2016 року; № 1001 від 18.02.2016 року, яка засвідчує, що ОСОБА_3 в період з 25.02.2013 року по 15.02.2016 року перетинав кордон 12 разів, останній виїзд через пункт пропуску Лужанка від 15.02.2016 року, що дає підстави вважати про можливість боржника виконувати рішення суду про стягнення заборгованості.

Крім того, суд врахував, що згідно відповіді Прокуратури Черкаської області від 10.03.2016 року за № 05/4-68вих-16, наданої на звернення начальника ВПВР ДВС ГТУЮ у Черкаській області, за результатами розгляду подання державного виконавця до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.08.2015 року внесено відомості про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України. Окрім того, за результатами зведеного виконавчого провадження № 48617962 про стягнення з ПП «Юпітер» на користь юридичних осіб та держави заборгованості на загальну суму 9 910,4 тис. грн. прокуратурою Черкаської області 16.02.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення службовими особами ПП «Юпітер» (директор ОСОБА_3) кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України. Досудове розслідування у вказаних кримінальних провадженнях, на час надання відповіді, триває.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 стверджує , що про вказані кримінальні провадження ОСОБА_3 нічого не відомо.

Проте приведена відповідь Прокуратури Черкаської області констатує лише дії державного виконавця та факт внесення відомостей про вчинення особою кримінального правопорушення до ЄРДР, який і був врахований судом, а наявність чи відсутність обізнаності ОСОБА_3 відносно цього не впливає на висновки суду.

За наслідками розгляду подання головного державного виконавця, суд дослідивши виконавче провадження та встановивши, що боржник ОСОБА_3 жодним чином не вживає ніяких заходів щодо добровільного погашення заборгованості, врахувавши значну суму боргу, умисне ухилення боржника від виконання судового рішення дійшов обґрунтованого висновку про його задоволення.

Колегія суддів з приведеними висновками суду першої інстанції погоджується.

В силу ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судових рішень є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналогічні вимоги містила ст. 14 ЦПК України в редакції чинній на час розгляду подання.

На час перегляду ухвали суду першої інстанції від 04.04.2016 року судом апеляційної інстанції, ОСОБА_3 рішення суду від 19.02.2015 року, тобто більше ніж три роки, взагалі не виконувалось.

Апеляційна скарга подана представником ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_4 не містить посилань та доказів того, що у виконання рішення суду від 19.02.2015 року, яке в силу приведених норм є обов'язковим, зокрема для ОСОБА_3, останнім вчинялись будь-які дії щодо його виконання.

Враховуючи викладене, суд критично ставиться до посилань, приведених в апеляційній скарзі, про те, що будь-яких доказів, які б підтверджували ухилення ОСОБА_3 від виконання рішення суду та можливості у нього виконати рішення суду державним виконавцем не надано.

При цьому колегія суддів і те, що судовим рішенням від 16.05.2015 року був констатований факт наявності у боржника на праві спільної сумісної власності нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 361,4 кв. м.

Крім того, звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_3 зазначає, як фактичну адресу проживання/перебування с. Бузово Києво-Святошинський район Київської області. Разом з тим адресу, за якою він зареєстрований після того, як знявся з реєстрації у м. Черкаси, з наданням відповідних доказів, не вказує. З даних об'єктивних підстав державний виконавець фактично позбавлений можливості повідомляти боржника про вчинення відповідних виконавчих дій.

У підтвердження факту перебування ОСОБА_3 під вартою до апеляційної скарги не долучено копії процесуальних документів, якими це стверджується, лише зазначено про те, що відомості про ухвали судів наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Щодо неотримання ОСОБА_3 постанови про відкриття виконавчого провадження, то колегія суддів враховує те, що вона направлялась за адресою зазначеною у виконавчому листі, як адреса боржника, яка одночасно являлась і адресою знаходження належного йому нерухомого майна.

Враховуючи викладене, у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: В.Г. Бородійчук

Л.В. Нерушак