Ухвала суду № 74080251, 23.02.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/1904/18

Провадження № 1-кс/201/2301/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого – слідчого судді Федоріщева С.С.

за участю:

з секретарем – Кияшко Н.В.

прокурора – Суховетрук Т.І.

слідчого – Деркач Т.І.

захисника – ОСОБА_1

підозрюваного – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро внесене під час досудового розслідування кримінального провадження №12013040650003851 від 12.07.2013 року клопотання старшого слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3, погодженого з прокурором прокуратури Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, росіянина, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 364-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, до суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2

В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що У провадженні СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження 12013040650003851 від 12.07.2013, за підозрою ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.2 ст.364-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2017 задоволено клопотання старшого слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області та надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_2 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосовування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_2, згідно наказу № 45 від 22.03.2012, призначений на посаду генерального директора ТОВ «Компанія «Приват ОСОБА_5» (код ЄДРПОУ 34885537), яке розташоване у м. Дніпропетровську по вул. Н. Перемоги, 94/67, яке здійснює господарську діяльність у вигляді оптової та роздрібної торгівлі широким асортиментом товарів, веде торгівельно-закупівельну діяльності, займається посередництвом в торгівлі товарами широкого асортименту та інше. Тобто ОСОБА_2, будучи генеральним директором вказаного підприємства, достовірно знав про стан підприємства та залишки продукції на складі, 15.06.2012 у не встановлений в ході досудового розслідування час, прибув до приміщення ТОВ «Д.А.К.С. Інтернешенел», де почув, що ТОВ «Д.А.К.С. Інтернешенел» хоче закупити велику партію паперу, та в змозі одразу оплатити за своє замовлення. Почувши про те, що ТОВ «Д.А.К.С. Інтернешенел» у особі директора ОСОБА_6 одразу готове заплатити за партію товару, ОСОБА_2, будучи генеральним директором та достовірно знаючи, що на складі ТОВ «Компанія «Приват ОСОБА_5» відсутній потрібній ТОВ «Д.А.К.С. Інтернешенел» товар – папір, почав переконувати директора вказаного підприємства ОСОБА_6 в тому, що взмозі поставити потрібну кількість товару взамін на повну оплату замовлення. ОСОБА_6, будучи переконаною, що ОСОБА_2 є генеральним директором ТОВ «Компанія «Приват ОСОБА_5», діє від його імені, та представляє його інтереси, погодилась з умовами ОСОБА_2 та уклала договір № 15/06-1 від 15.06.2012 на поставку товару з ТОВ «Компанія «Приват ОСОБА_5», згідно якого, продавець – ТОВ «Компанія «Приват ОСОБА_5» зобов’язується поставити папір у кількості, асортименті та за ціною, вказаною у рахунку - фактурі упродовж 3 днів з моменту оплати, а покупець – ТОВ «Д.А.К.С. Інтернешенел» прийняти та сплатити за товар. Загальна сума договору на момент його складання склала 307000 гривень. Підписуючи договір, ОСОБА_2 - генеральний директор ТОВ «Компанія «Приват ОСОБА_5», достовірно знав, що на складі ТОВ «Компанія «Приват ОСОБА_5» відсутня потрібна продукція – папір, та маючи шахрайський намір на заволодіння майном ТОВ «Д.А.К.С. Інтернешенел», а саме грошових коштів у розмірі 307000,00 гривень, діючи шляхом зловживання довірою, підписав вказаний договір на поставку продукції з представником ТОВ «Д.А.К.С. Інтернешенел», та переконав негайно сплатити за товар, для організації відвантаження продукції. Представник ТОВ «Д.А.К.С. Інтернешенел» ОСОБА_6, виконуючи умови договору та довіряючи ОСОБА_2, добровільно перерахувала на розрахунковий рахунок підприємства ТОВ «Компанія «Приват ОСОБА_5» № 26007001305813 грошові кошти у сумі 307000 гривень, тим самим, сплатила за замовлення.

Далі ОСОБА_2, продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на шахрайське заволодіння майном ТОВ «Д.А.К.С. Інтернешенел», будучи генеральним директором ТОВ «Компанія «ОСОБА_5», та маючи доступ до рахунків підприємства, 15.06.2013 близько 15:00 годин прибув до відділення КБ «Акта Банку», розташованого по пр. К. Маркса, 46 у м. Дніпропетровську, де реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на шахрайське заволодіння майном ТОВ «Компанія «Приват ОСОБА_5» перевів з розрахункового рахунку підприємства № 260070001305813 грошові кошти у сумі 307000 гривень, які ТОВ «Д.А.К.С. Інтернешенел» перерахувало за папір, на корпоративну банківську карту ТОВ «Компанія «Приват ОСОБА_5» № 26058000000975, після чого о 15:06 годині отримав готівкою грошові кошти у розмірі 200000 гривень з корпоративної картки № 26058000000975, що належить ТОВ «Компанія «Приват ОСОБА_5», але оскільки у відділенні закінчилась готівка, та останній не зміг довести свій злочинний намір до кінця, попрямував до відділення КБ «Акта Банку», розташованого по вул. Шевченка, 53 у м. Дніпропетровську, де о 15:15 годин з корпоративної картки ТОВ «Компанія «Приват ОСОБА_5» № 26058000000975 отримав готівкою залишок з рахунку у розмірі 105000 гривень, таким чином, отримавши майно ТОВ «Д.А.К.С. Інтернешенел» у фактичне володіння, з місця скоєння злочину зник, та розпорядився ним на власний розсуд,

Умисні дії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, вчинене у великих розмірах.

Крім того, ОСОБА_2, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, 15.06.2013 близько 15:00 годин прибув до відділення КБ «Акта Банку», розташованого по пр. К. Маркса, 46 у м. Дніпропетровську, де зловживаючи своїми повноваженнями, діючи умисно та керуючись єдиним злочинним наміром, направленим на одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб використав, всупереч інтересам юридичної особи ТОВ «Компанія «Приват сервіс», службові повноваження, а саме в порушення п.10 Статуту ТОВ «Компанія «Приват ОСОБА_5», «Порядок розподілу прибутків та збитків «Товариства» та п.4 посадових обов’язав, передбачених інструкцією, перевів з розрахункового рахунку підприємства № 260070001305813 грошові кошти у сумі 307000 гривень, які «Д.А.К.С. Інтернешенел» перерахувало за папір, на корпоративну банківську карту ТОВ «Компанія «Приват ОСОБА_5» № 26058000000975, після чого о 15:06 годин отримав готівкою грошові кошти у розмірі 200000 гривень з корпоративної картки № 26058000000975, що належить ТОВ «Компанія «Приват ОСОБА_5», після чого направився до відділення КБ «Акта Банку» по вул. Шевченка, 53 у м. Дніпропетровську, де о 15:15 годин того ж дня 15.06.2012 з корпоративної картки ТОВ «Компанія «Приват ОСОБА_5» № 26058000000975 отримав готівкою залишок з рахунку у розмірі 105000 гривень, таким чином, ОСОБА_2 отримав майно «Д.А.К.С. Інтернешенел» у фактичне володіння, після чого з місця скоєння злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд, тим самим, завдавши «Д.А.К.С. Інтернешенел» матеріального збитку на загальну суму 307000 гривень.

Дії ОСОБА_2 зловживаючи повноваженнями, тобто діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, використав всупереч інтересам юридичної особи приватного права, ТОВ «Компанія Приват ОСОБА_5», будучи службовою особою такої юридичної особи свої повноваження, перевів грошові кошти у розмірі 307000 з розрахункового рахунку підприємства №260070001305813 на корпоративну картку №26058000000975, після чого отримав вказану грошову суму готівкою, та завдав ТОВ «Д.А.К.С. Інтернешенел» майнового збитку на загальну суму 307000 гривень (що у двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та відповідно прим.4 до ст..364 КК України є тяжкими наслідками).

Умисні дії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, які виразились у зловживанні повноваженнями, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб використанню всупереч інтересам юридичної особи приватного права, незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.364-1 КК України.

24.06.2014 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

27.08.2014 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого чю.2 ст.364-1 КК України.

27.08.2014 ОСОБА_2 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про підозру про вчинення кримінальних правопорушень за сукупністю злочинів, а саме за ч.3 ст.190, ч.2 ст.364-1 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.190, ч.2 ст.364-1 КК України, зважаючи на договір № 15/06-1 від 15.06.2012, протокол № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Компанія «Приват ОСОБА_5» від 21.03.2012, наказ № 45 від 22.03.2012 про вступ до виконання обов’язків генерального директора ТОВ «Компанія «Приват ОСОБА_5», протокол № 3 загальних зборів учасників ТОВ «Компанія «Приват ОСОБА_5» від 23.04.2012, наказ № 53 від 21.06.2012 про проведення інвентаризації на підприємстві, акт інвентаризації розрахунків з покупцями, поставщиками та іншими дебіторами та кредиторами № 1 від 26.06.2012, довідку до акту інвентаризації розрахунків з покупцями, поставщиками та іншими дебіторами та кредиторами № 1 від 26.06.2012, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Компанія «Приват ОСОБА_5», виписку за рахунком № 26007001305813 КБ «Акта Банку» з 10.06.2012 по 25.05.2012, копію чеку на зняття готівкових грошових коштів в розмірі 200000 гривень у касі відділення № 21 КБ «Акта Банку» ОСОБА_2 від 15.06.2012, копію чеку на зняття готівкових грошових коштів в розмірі 200000 гривень у касі відділення № 19 КБ «Акта Банку» ОСОБА_2 від 15.06.2012, протокол допиту потерпілої ОСОБА_6 від 22.10.2013, протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 від 22.10.2013, а також інші докази в їх сукупності, які не залишають сумніву щодо вагомості здобутих органом досудового розслідування.

В клопотанні ставиться питання про застосування запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_2 тримання під вартою у зв’язку з тим, що підозрюваний вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали, на його задоволенні наполягали.

Підозрюваний та його захисник просили суд відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на його необґрунтованість, на недоведенність підозри, та просили застосувати до підозрюваного більш м’який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши відповідно до ч.4 ст.193 КПК України матеріали, що мають значення для вирішення клопотання, приходить до наступного.

Як вбачається із наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

При вирішенні даного клопотання суд виходить з того, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Ураховуючи, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, вона можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України.

Положення КПК України, зокрема ст. 132, 176, покладають на слідчого та прокурора тягар доказування необхідності застосування запобіжного заходу. Так з ч. 2 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини, при вирішенні питання щодо тримання особи під вартою діє презумпція на користь звільнення. При цьому тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою покладається саме на державу, в даному випадку слідчого та прокурора. Будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою залишається сумнів, мають тлумачитись на користь звільнення. Розподіл тягаря доведення надає судді можливість вирішити питання про звільнення обвинувачуваної або підозрюваної особи, якщо обвинувачення не надало доказів, достатніх, щоб переконати суддю у необхідності тримання під вартою. Таким чином, якщо обвинувачення не впоралося із тягарем доведення, презумпція на користь звільнення стає достатньою підставою для звільнення, яка не потребує додаткового обґрунтування.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання, в тому числі, таким спробам, як: п.1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; п.3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; п.4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; п.5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Згідно вимог ч.ч.1,2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Частиною 4 ст.194 КПК України передбачено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

У даній справі суд приходить до висновку про те, що слідчим та прокурором належними та достатніми доказами доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор. До такого висновку суд приходить з врахуванням наданих слідчим та прокурором доказів, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри, що безпосередньо підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами , а саме: копією повідомлення про підозру, копією протоколу допиту підозрюваного та інше.

Суд критично, у сукупності з іншими обставинами справи оцінює посилання підозрюваного та його захисника на недоведеність підозри, оскільки доведення винності особи є завданням наступної стадії досудового розслідування, а на даній стадії суд лише перевіряє наявність підозри, та наявність її обґрунтування без оцінки доведеності винності особи.

Оцінюючи клопотання та надані докази в частині недостатності застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні суд приходить до висновку про те, що дані обставини не були підтверджені слідчим та прокурором належними та достатніми доказами. Так судом встановлено, що підозрюваний має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв’язки (малолітню дитину на утриманні), добровільно з’явився до органу досудового розслідування та суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що також свідчить про відсутність намірів підозрюваного переховуватись від органу слідства та суду чи будь-яким іншим чином перешкоджати органу досудового розслідування.

Вищевказане у своїй сукупності свідчить про необхідність застосування до підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено неможливість застосування більш м’яких запобіжних заходів. При цьому суд враховує, що навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного.

Оцінюючи обставини, передбачені статтею 178 КПК України, у тому числі, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру, а також враховуючи, що підозрюваний має тісні соціальні зв’язки, суд вважає, що до підозрюваного слід застосувати більш м’який вид запобіжного заходу, а саме домашній арешт в нічний час доби, який буде співрозмірним та достатнім для забезпечення належного виконання ним своїх процесуальних обов’язків під час розслідування кримінального провадження.

Крім того, суд, обираючи до підозрюваного саме такий запобіжний захід, вважає необхідним покласти на нього низку процесуальних обов'язків.

На підстави викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити частково.

В задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3, погодженого з прокурором прокуратури Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 22 квітня 2018 року.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2 обов’язки:

-з’являтись до слідчого, прокурора, суду за першим викликом;

-не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без відповідного дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого мешкання;

- не залишати своє місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 без дозволу слідчого, прокурора або суду в період доби з 22-00 по 6-00 години ранку.

Строк дії даної ухвали до 22 квітня 2018 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п’яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя С.С. Федоріщев