Постанова № 74078821, 17.05.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м.Суми

Справа №587/92/18

Номер провадження 22-ц/788/768/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Біляєвої О. М. , Хвостика С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

сторони:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - Управління Державної міграційної служби України в Сумській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 12 березня 2018 року, ухваленого у складі судді Черних О.М. в приміщенні Сумського районного суду Сумської області, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

15 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в порядку окремого провадження, заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона народилась на території Української РСР та до 1993 року проживала в України. В період з 1993 року по 2008 року постійно проживала в Російській Федерації та має громадянство даної держави. 03 червня 2008 року вона отримала посвідку на постійне проживання в Україні, однак рішенням УДМС України в Сумській області скасовано виданий їй дозвіл на імміграцію в Україну. Встановлення даного факту їй необхідно для отримання громадянства України.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 12 березня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її заяву задовольнити. У своїх доводах вказує на те, що відсутність звернення до органів міграційної служби не є підставою для відмови в задоволенні заяви. Вважає, що суд відмовляючи в задоволенні заяви не взяв до уваги те, що для отримання громадянства України їй необхідно встановити факт проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що заявниця не має паспорта громадянина колишнього СРСР та є громадянином Російської Федерації, нею не надано беззаперечних доказів постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року. До уповноважених органів для вирішення питання про надання їй громадянства України заявник не зверталась.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 (до укладення шлюбу - Вольвач) народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Корчаківка Сумського району Сумської області Україна (а. с. 9).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми від 10 січня 2018 року №6-02-23, ОСОБА_1 з 08 вересня 1990 року по 23 березня 1993 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 8).

Із 1993 року ОСОБА_1 постійно проживала в РФ та має громадянство Росії. 03 червня 2008 року заявниці надано посвідку на постійне проживання в Україні безстроково (а. с. 4).

Рішенням УДМС України в Сумській області від 22 грудня 2017 року №80 скасований виданий ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію в Україні, на підставі вимог п. 1 та 6 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» (а. с. 11).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження в тому числі справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік справ про встановлення фактів, що мають значення, які розглядаються судом закріплений в ч. 1 ст. 315 ЦПК України, даний перелік не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (Ч. 2 СТ. 315 ЦПК України).

Тобто, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

ОСОБА_1 у своїй заяві вказує на те, що встановлення факту постійного проживання їй необхідне для отримання громадянства України.

Порядок та підстави набуття громадянства України врегульовано Законом України «Про громадянство України», Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 (далі - Порядок).

Статтею 3 Закону України «Про громадянство України» встановлено, що громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Відповідно до положень п. 1) ч. 1 ст. 20 Закону України «Про громадянство України» від 08 жовтня 1991 року за №1636, громадянство України втрачається, якщо громадянин України добровільно набув громадянство іншої держави.

З матеріалів справи вбачається, що на момент проголошення незалежності України ОСОБА_1 проживала на території України, однак з 1993 року вона виїхала на постійне місце проживання на територію Російської Федерації та добровільно набула громадянства даної іноземної держави. Тобто, відповідно до положень ст. 20 Закону України «Про громадянство України», ОСОБА_1 є такою, що втратила громадянство України.

Пунктами 7, 8 Порядку, встановлення належності до громадянства України стосується в тому числі громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року.

Для встановлення належності до громадянства України така особа подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Тобто зі змісту вказаних норм слідує, що встановлення в судовому порядку факту постійного поживання на території України станом на 24 серпня 1991 року є підставою для оформлення належності до громадянства України особами, які перебували в громадянстві колишнього СРСР, але не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на 24 серпня 1991 року.

ОСОБА_1 на даний час є громадянкою Російської Федерації, а не громадянкою колишнього СРСР, але як громадянин іншої держави має право набути громадянство України.

У відповідності до положень п. 2) ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», громадянство України набувається за територіальним походженням.

Особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Тобто, ОСОБА_4 не позбавлена можливості звернутись до Управління ДМС України в Сумській області із заявою про набуття громадянства України за територіальним походження, так як народилась до 24 серпня 1994 року на території, яка стала територією України.

Для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, особам які народились на території України до 24 серпня 1991 року необхідно подати копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження на даній території (п. 24 Порядку).

Таким чином, з викладеного вбачається, що встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 2018 року не тягне для ОСОБА_1 правових наслідків, вона не позбавлена можливості оформити громадянство України в позасудовому порядку та без встановлення вказаного юридичного факту. Проте таке право заявником, на час звернення до суду з даною заявою, реалізовано не було, рішень про відмову в задоволенні клопотання про оформлення набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням уповноваженою особою не приймалось.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування правильного по суті рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 Доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування правильного по суті рішення суду, а тому скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 12 березня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 травня 2018 року.

Головуючий : Т.А. Левченко

Судді: О.М. Біляєва

С.Г. Хвостик