Постанова № 74077648, 14.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №483/1998/16-ц 14.05.2018

Провадження №22-ц/784/692/18

Справа № 483/1998/ 16-ц Головуюча першої інстанції: Казанлі Л.І. Провадження №22Ц-784/692/18 Доповідач апеляційної інстанції: Галущенко О.І.

Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 травня 2018 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Лисенка П.П.

Серебрякової Т.В.

із секретарем: Тищенком Л.С.,

з участю

представників:

відповідача - ОСОБА_3

позивача - Ремешевського Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_5 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 лютого 2018 р., ухваленого суддею Казанлі Л.І. у приміщенні цього суду за

позовом

публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» ( далі - ПАТ КБ «Приватбанк», або Банк) до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за

зустрічним позовом

ОСОБА_5 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним,

встановила:

07.12.2016 р. ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 02.03.2011 р. з ОСОБА_5 було укладено договір кредиту, за умовами якого він отримав 14000 грн. кредиту, шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку (картковий рахунок).

Згідно з договором він повинен був сплачувати проценти за користування кредитним лімітом у розмірі 30% річних (2,5% на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п.1.1.2.1.7 Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, Тарифів банку ( далі - Умови, Тарифи та Правила ) позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

В разі порушення строків платежів по кожному із зобов'язань більше ніж 30 днів підлягає сплаті позичальником штраф у розмірі 500 грн. та додатково 5% від суми позову.

Пунктом 1.1.3.2.4 Умов банку надане право зміни відсоткової ставки в односторонньому порядку за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах зазначених в п.1.1.3.1.9 Умов.

Внаслідок невиконання позичальником цих зобов'язань утворилась заборгованість, розмір якої, станом на 13.11. 2016 р., складає 23405 грн. 91 коп.

Посилаючись на порушення позичальником кредитної угоди, позивач просив про стягнення боргу.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.02.2018 р. ухвалено про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь банку 23405 грн. 91 коп. боргу за кредитом та 1378 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.

В апеляційній скарзі позичальника ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову та задоволення зустрічного позову, з посиланням на необгрунтованість висновків суду щодо наявності правових підстав для стягнення боргу, безпідставність стягнення пені за межами строку позовної давності та неправильне визначення розміру боргу.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, з врахуванням застережень визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову Банку у повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що позов є належно обгрунтованим.

При цьому суд вважав, що до складу заборгованості входить залишок заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8272,65 гр., нараховані за період з 01.09.2015 р. до 13.11.2016 р. відсотки у на суму 5630,93 грн., штраф у розмірі 1590,76 грн. та пеня у розмірі 7011,57 грн.

Але з таким переліком винагород, які мають бути сплачені на користь Банку та розміром заборгованості погодитись неможливо, оскільки його визначено судом без належного з'ясування дійсних обставин справи та наданих доказів.

Відповідно до положень ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення зобов'язань, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з правилами ст..638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет, договору, умови що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір під загрозою недійсності має укладатися у письмовій формі.

Статтею 207 ЦК визначено загальні вимоги до письмової форми правочину.

Зокрема правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах та підписано сторонами договору.

Кредитний договір є консенсуальним, а тому вважається укладеним після його підписання сторонами незалежно від часу передачі грошей чи зарахування їх на рахунок позичальника.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст..1054 ЦК ).

Вирішуючи спори, які виникають у сфері споживчого кредитування суд має враховувати також вимоги законодавства, яким врегульована банківська діяльність та діяльність платіжних систем.

Статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III встановлено, що банківська діяльність це - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Частиною 6 ст. 49 Закону № 2121-III визначено, що Банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

На цій підставі Банки самостійно встановлюють правила надання банківських послуг, які відповідно до вимог ч.2 ст. 638 ЦК є публічною офертою та способом укладення договору в разі погодження особи з цими умовами та його підписання.

Кредитування з використання спеціальних платіжних засобів - платіжних карт регулюється Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001р. № 2346-III (далі-Закон №2346-III)

та Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання (затв. постановою правління НБУ № 705 від 05.11.2014 р. ( далі - Положення)

Пунктом 1.4 Статті 1 Закону № 2346-III (в редакції на час укладення договору) визначено, що держатель електронного платіжного засобу це фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу

Пунктом 8 підп. 9 Положення встановлено, що Банк зобов'язаний ідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки в банку, і користувачів електронних платіжних засобів, які здійснюють операції з їх використанням за цими рахунками, відповідно до порядку, установленого законодавством України.

Пунктом 2 розділу ІІІ Положення визначено, що залежно від умов, за якими здійснюються платіжні операції з використанням електронних платіжних засобів, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми.

Дебетова платіжна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу в межах залишку коштів, що обліковуються на його рахунку.

Дебетово-кредитна платіжна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу в межах залишку коштів, що обліковуються на його рахунку, а якщо їх недостатньо або немає, то за рахунок наданого банком кредиту.

Кредитна платіжна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит або в межах кредитної лінії.

Відповідно до ст.. 40 Закону №2346-III суди та органи досудового слідства не можуть відмовити у

прийнятті як доказу електронного документа та вимагати надання паперового документа.

Пунктом 4 розділу 7 Положення встановлено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані підчас урегулювання спірних питань.

Пунктами 1.1.2.1.7, 1.1.2.1.8, 1.1.2.1.9. Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» встановлено обов'язок позичальника погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитратою платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

У разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту й овердрафту), оплати винагороди Банку. Власник зобов'язаний стежити за витратою коштів у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Порушення зобов'язань, які виникають з договорів, тягне за собою наслідки, передбачені ст. 611 ЦК зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання однією з сторін, якщо це передбачено договором або законом; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (штрафу); відшкодування збитків.

Відповідно до вимог ст. ст.1049, 1048, 1054 ЦК України, позичальник має повернути позику (кредит) у тій самій сумі, яка була надана йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

За договором позики (кредиту) позикодавець має право на одержання процентів, розмір яких встановлюється договором.

Невиконання цих зобов'язань тягне відповідальність боржника, який має повернути суму боргу з процентами та неустойкою, передбаченими договором, згідно з правилами ст. 624 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що 02.03.2011 р. з ОСОБА_5 було укладено договір кредиту, за умовами якого він отримав 14000 грн. кредиту, шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку (картковий рахунок).

Згідно з договором він повинен був сплачувати проценти за користування кредитним лімітом у розмірі 30% річних (2,5% на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п.1.1.2.1.7 Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, Тарифів банку ( далі - Умови, Тарифи та Правила ) позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

В разі порушення строків платежів по кожному із зобов'язань більше ніж 30 днів підлягає сплаті позичальником штраф у розмірі 500 грн. та додатково 5% від суми позову.

Пунктом 1.1.3.2.4 Умов банку надане право зміни відсоткової ставки в односторонньому порядку за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах зазначених в п.1.1.3.1.9 Умов.

З наданих до суду апеляційної інстанції електронних документів в паперовій формі про рух коштів, відкриття карткових рахунків, видачу платіжних карток, переказ коштів, уточнених розрахунків заборгованості за первісною відсотковою ставкою та підвищеною, вбачається, що для доступу до карткового рахунку споживачу були видані декілька платіжних кредитних карток, в межах строку дії яких здійснювалося користування позичальником наданими кредитними коштами.

Зазначені обставини, свідчать про укладення договору та отримання кредитних коштів.

Крім того, вбачається, що в період дії кредитного договору Банк в односторонньому порядку збільшив розмір початкової процентної ставки за витратами здійсненими з 01.09.2015 р. до 42 % річних, що потягло збільшення загального розміру заборгованості як за тілом кредиту так і за відсотками.

Такі дії Банк обгрунтовує посиланням на вимоги п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, а також п. 5.5.1 Правил користування платіжною карткою згідно з якими Банк має право в односторонньому порядку з попереднім повідомленням клієнта змінювати розмір процентної ставки.

Між тим, наведенні умови договору передбачають механізм та умови попереднього повідомлення позичальника про зміну процентної ставки, дотримання яких є необхідною умовою, як легалізації нової процентної ставки так і правомірності нарахування збільшеного розміру відсотків.

Саме такого змісту висновки містяться у постановах Верховного Суду України №-82цс16 від 30.11.2016 р. та №347/1910/15 ц від 11.10.2017 р.

Доказів дотримання Банком умов попереднього повідомлення позичальника про зміну процентної ставки у письмовому вигляді матеріали справи не містять, а тому колегія суддів доходить висновку про неправомірність нарахування процентів за підвищеними процентними ставками і вважає доведеним розмір заборгованості, який розрахований за початковою процентною ставкою.

Із змісту цього розрахунку вбачається, що дійсний розмір наявної заборгованості станом на 13.11.2016 р., складає 12579 грн. 72 коп.

Зокрема, заборгованість за тілом кредиту - 12432 грн. 78 коп.; заборгованість за відсотками - 146 грн. 94 коп.

Зазначений розрахунок не містить нарахувань пені та штрафів. При цьому доказів належного повідомлення позичальника про розмір тарифів та відсотків за порушення зобов'язань матеріали справи не містять.

Оскільки суд цих обставин спору не врахував то, рішення в частині розміру заборгованості підлягає зміні, відповідно до приписів ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Також підлягає зміні рішення і в частині відшкодування судових витрат пропорційно задоволеній частині вимог та з врахуванням того факту, що відповідач, як особа з інвалідністю другої групи звільнений від сплати судового збору.

У такому випадку витрати позивача на судовий збір мають бути відшкодовані державою, відповідно до приписів ч. 6. ст.141 ЦПК України.

Що стосується висновків суду про відмову у задоволенні зустрічного позову, то їх слід визнати обгрунтованими.

Адже відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що підчас укладення кредитної угоди він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, а доводи апеляційної скарги цих висновків в частині підстав зустрічного позову, не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів:

постановила

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 лютого 2018 р. в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат -змінити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в рахунок заборгованості за кредитом 12579 грн. 72 коп.

З яких заборгованість за тілом кредиту - 12432 грн. 78 коп.; заборгованість за відсотками - 146 грн. 94 коп. Компенсувати публічному акціонерному товариству комерційного банку «Приватбанк» за рахунок держави 744 грн. 12 коп. витрат на судовий збір.

В частині вирішення зустрічного позову рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня

складення повного рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.І. Галущенко

Судді П.П. Лисенко

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складений 18 травня 2018року.