Постанова № 74073994, 14.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/18344/13-а Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

при секретарі: Кривді В.І.

за участю:

представника позивача: Губаненка Ю.П.

представника відповідача: Шлапак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» до Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» (далі - Позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Відповідач, Міжрегіональне ГУ ДФС України у місті Києві) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 08.11.2013 № 0001604210.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню, виходячи з наступного.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Міжрегіональним ГУ ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків із ПП «Сатурн-СВ», ПП «Нафтобудком», ПП «Кас-Капітал», ПП «Троян-СВ», ПП ВКФ «Украгропродукт», ТОВ «Профіль-Стиль», ТОВ «Технорес», Підприємством «Спецбуд-інвест» Світловодської міської організації інвалідів «Злагода», ПП «Дніпрогес-сервіс», ТОВ «Віста-Торг» та ТОВ «Спецпромстандарт» за період із 01.01.2009 року по 30.06.2012 року.

Так, посадовими особами контролюючого органу під час перевірки встановлено, що позивачем порушено п. 5.1 пп. 5.2.1 та п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94- ВР зі змінами та доповненнями, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 83 096, 00 грн.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 31.10.2013 №39/42-10/24249750 та прийнято податкове повідомлення-рішення №0001604210 від 08.11.2013, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 96 508, 00 грн., зокрема: 83 096, 00 грн. - основний платіж, 13 412, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (далі по тексту - оскаржуване податкове повідомлення-рішення).

Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що надані позивачем первинні документи не відображають реального руху господарських операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, а тому останнім незаконно занижено податку на прибуток.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з акта перевірки Міжрегіонального ГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 31.10.2013 №39/42-10/24249750 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» та ПП «Сатурн-СВ» за договорами купівлі-продажу від 14.09.2010 №10/0102В, від 17.09.2010 №10/0107В, від 20.09.2010 №10/0109В, між ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» та ПП «Нафтобудком» за договорами купівлі-продажу від 10.11.2010 №10/0119В-1, від 01.11.2010 №10/0115В-2, від 02.11.2010 №10/0118В-1 та за договором підряду від 04.10.2010 №0/0114В, між позивачем та приватним підприємством "Кас-Капітал" за договорами купівлі-продажу від 10.06.2011 №11/081В, від 13.06.2011 №11/083В та за договорами поставки від 07.07.2011 №0707-2, №0707-3, №0707-1, від 08.07.2011 №0807-1, №0807-2, №0807-4, №0807-3, від 20.07.2011 №2007-1, №2007-2, №2007-3, №2007-4, №2007-5, №2007-6, а також між позивачем та ПП «Троян-СВ» за договором поставки від 24.05.2012 №ДГ-008 та за договорами купівлі-продажу від 02.03.2012 №12/036В, від 06.03.2012 №12/039В.

Так, між ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» (Покупець) та ПП «Сатурн-С» (Продавець) укладено ряд типових договорів купівлі-продажу від 14.09.2010 №10/0102В, від 17.09.2010 №10/0107В, від 20.09.2010 №10/0109В, за умовами яких Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товари (надалі - Товар) в асортименті, кількості, за цінами та у строки відповідно до узгоджених Сторонами замовлень Покупця, а Покупець зобов'язаний прийняти зазначені товари та сплатити їх вартість на умовах, передбачених Договором. Найменування товару: запасні частини.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» (Покупець) та ПП «Нафтобудком» (Продавець) укладено ряд типових договорів купівлі-продажу від 10.11.2010 №10/0119В, від 01.11.2010 №10/0115В-2, від 02.11.2010 №10/0118В-1, за умовами яких Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товари (надалі - Товар) в асортименті, кількості, за цінам та у строки відповідно до узгоджених Сторонами замовлень Покупця, а Покупець зобов'язаний прийняти зазначені товари та сплатити їх вартість на умовах, передбачених Договором. Найменування товару: запасні частини до дробарки, витратні матеріали.

Також, між позивачем (Замовник) та ПП «Нафтобудком» (Підрядник) укладено договір підряду від 04.10.2010 №0/10114В, за умовами якого Підрядник зобов'язується на свій ризик і своїми засобами виконати роботи з ремонту електродвигуна Д816 175кВт.

Між ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» (Покупець) та ПП «Кас-Капітал» (Продавець) укладено два договори купівлі-продажу від 10.06.2011 №11/081В, від 13.06.2011 №11/083В, за умовами яких Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товари (надалі - Товар) в асортименті, кількості, за цінами та у строки відповідно до узгоджених Сторонами замовлень Покупця, а Покупець зобов'язаний прийняти зазначені товари та сплатити їх вартість на умовах, передбачених Договором. Найменування товару: запасні частини.

Також, між ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» (Покупець) та ПП «Кас-Капітал» (Постачальник) укладено ряд типових договір поставки від 07.07.2011 №0707-2, №0707-3, №0707-1, від 08.07.2011 №0807-1, №0807-2, №0807-4, №0807-3, від 20.07.2011 №2007-1, №2007-2, №2007-3, №2007-4, №2007-5, №2007-6, за умовами яких Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити Покупцю товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар та оплатити його. Найменування товару: бронь привода - 1 штука, замикаючий прилад - 2 штуки, колонка - 4 штуки, обойма зрівнювального блока - 1 штука, полу муфта хода редуктора ПШ - 1 штука, хомут переводних муфт - 1 штука, ось головного блоку з гайкою - 1 штука, колесо - 1 штука, ось опорного катка - 1 штука та згідно специфікації.

Між позивачем (Покупець) та ПП «Троян-СВ» укладено договір поставки від 24.05.2012 №ДГ-008, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити Продукцію, найменування, кількість та ціни якої вказуються в накладній, яка є невід'ємною частиною договору.

Також між ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» (Покупець) та ПП «Троян-СВ» (Продавець) укладено наступні договори купівлі-продажу від 02.03.2012 №12/036В та від 06.03.2012 №12/039В, за умовами яких Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товари (надалі - Товар) в асортименті, кількості, за цінами та у строки відповідно до Специфікації, а Покупець зобов'язаний прийняти зазначені товари та сплатити їх вартість на умовах, передбачених Договором. Найменування товару: запчастини до стріли.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії вказаних вище договорів, рахунків-фактур, видаткових накладних та накладних-вимог, оформлених на підставі таких договорів, актів прийому матеріалів, меню та актів виготовлення готової продукції, придбаної на підставі зазначених договорів, реєстру на виїмку документів фінансово-господарської діяльності позивача із ПП «Сатурн-СВ», платіжних доручень видаткових та податкових накладних; актів про використання матеріалів, оборотно-сальдових відомостей, специфікацій.

Судом першої інстанції зазначено, що позивачем інших доказів на підтвердження проведення господарських операцій суду не надано, зокрема в матеріалах даної справи відсутні належні та допустимі докази щодо наявності банківських виписок з рахунку позивача на підтвердження перерахування (зарахування) йому грошових коштів, а також наявності товарно-транспортних накладних на підтвердження переміщення товару.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що такі мотиви суду є необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не передбачає для формування витрат у платників податків обов'язкової наявності товарно-супровідних документів щодо перевезення товарів, тобто з метою податкового обліку така не застосовується.

Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-111 визначено, що перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування ТТН, які за своєю суттю можуть бути тільки однією з рекомендованих форм договору перевезення.

Щодо спростування реальності господарських операцій, здійснених між ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» та ПП «Сатурн-СВ», ПП «Нафтобудком», ПП «Кас-Капітал», ПП «Троян-СВ», податковим органом зазначено, що 21.05.2013 Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області винесено вирок у справі № 1601/11479/2012 по обвинуваченню ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною другою статті 205, частиною другою статті 28, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 212, частиною третьою, четвертою статті 358 Кримінального кодексу України.

Судом під час дослідження матеріалів справи встановлено, що на момент господарської діяльності між позивачем та його контрагентами, останні не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва відповідачем не надано.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право позивача на включення певних витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а в даному випадку його контрагентами.

Тобто, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Крім того, вироком у справі № 1601/11479/2012, на який посилається податковий орган, не визнано фіктивними підприємства, які були контрагентами позивача, а визнано винними ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що платник податків (покупець товарів) не має обов'язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

Єдиним передбаченим законом (ч. 1 ст. 551 Господарського кодексу України») наслідком фіктивності суб'єкта господарювання є припинення юридичної особи та визнання недійсними її установчих документів. Питання про недійсність інших юридичних дій, учинених таким суб'єктом господарювання, в законі не ставиться. Так само законом не передбачено, що діяльність суб'єкта господарювання з ознаками фіктивності, не породжує будь-яких наслідків його діяльності, а всі вчинені від імені такого суб'єкта юридичні дії - є нікчемними.

Тобто, податковим органом не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують фіктивність реєстрації контрагентів позивача, доказів узгодженості дій позивача та його контрагентів, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди.

Так, під час розгляду справи судами різних інстанції, позивачем надано первинні документи, які підтверджують виконані в повному обсязі зобов'язання по договорам, які були укладені з його контрагентами, які містяться в матеріалах справи і досліджені судом апеляційної інстанції в повній мірі.

Отже, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність доказів використання позивачем в господарській діяльності отриманих товарів (послуг) та наявності ділової мети за результатом проведення операцій позивача із його контрагентами.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Тобто, вищезазначені правові положення містять вичерпний перелік підстав, відповідно до яких, витрати не включаються до складу витрат платника податків.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідно до норм чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу позивача задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити в нове рішення.

Відповідно до пп. «б» п. 4 ч.1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, під час подання позовної заяви, апеляційних скарг та касаційної скарги ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» було сплачено судовий збір в розмірі - 6889,35 грн., що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи (Т.1 а.с.2, Т.3 а.с.93, Т. 3 а.с.169, Т.4 а.с.79).

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст. 139 КАС України).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що сплачений позивачем під час подання позовної заяви, апеляційних скарг та касаційної скарги судовий збір в розмірі 6889,35 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» - задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» до Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 0001604210 від 08 листопада 2013 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби шляхом їх безспірного списання на користь Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» сплачений при поданні позовної заяви, апеляційних скарг та касаційної скарги судовий збір в розмірі - 6 889,35 грн. (шість тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять гривень 35 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова