Постанова № 74073608, 14.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2551/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Грень Н.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 14 год 15 хв 13 лютого 2018 року, повне судове рішення складено 20 лютого 2018 року, у справі №813/3620/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

12.10.2017 Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011354001 від 13.09.2017 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 19 112 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Податковим кодексом України не передбачено норми, яка зобов'язує фізичну особу-підприємця зберігати документи, що підтверджують походження товару, у місці реалізації товарів (послуг), а тому відсутність прихідних накладних на місці реалізації товарів не свідчить про відсутність обліку товарів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на момент проведення фактичної перевірки, первинні документи (прихідні накладні) на алкогольні напої були відсутні за місцем їх реалізації, а отже походження таких алкогольних напоїв було невідомим. Таким чином, скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов до безпідставного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, позивач в судове засідання не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 01.09.2017 на підставі наказу від 31.08.2017 №3791 та направлень на перевірку №1032 від 31.08.2017 і №1033 від 31.08.2017 Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено фактичну перевірку магазину у с.Поріччя Яворівського району Львівської області, який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3

За результатами проведеної перевірки складено акт №13/ /4000/НОМЕР_1 від 01.09.2017 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, згідно з яким встановлено, що в приміщенні магазину знаходяться в реалізації (зберіганні) алкогольні напої згідно з Додатком 1 до акта перевірки, на які не представлено прихідні накладні, на загальну суму 9556 грн., чим порушено вимоги п.12 ст.3 Розділу ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, а саме не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх реалізації.

Примірник акта вручено під підпис продавцю магазину ОСОБА_4 в присутності якої проведено перевірку.

07.09.2017 Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 подав у Головне управління ДФС у Львівській області заперечення до вказаного акта, на яке листом Головного управління ДФС у Львівській області від 15.09.2017 №14314/ФОП/13-01-40-01 надано відповідь, що до завершення перевірки первинні документи не були надані до перевірки, тоді як в наданих до запереченнях копіях первинних документів (прихідних накладних) відсутній підпис особи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції, а тому порушення виявлені в акті перевірки відповідають вимогам чинного законодавства.

13.09.2017 Головне управління ДФС у Львівській області винесло податкове повідомлення-рішення №0011354001, яким до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 застосовано штрафні санкції у сумі 19112 грн. (а.с.11).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, таким, що прийняте з грубим порушенням вимог Податкового кодексу України, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України , в редакції чинній на час винесення оскаржуваного податкового-рішення, (далі - ПК України) закріплено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з положеннями ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (п.20.1.5).

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

Відповідно до п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_3 перебуває на загальній системі оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.09.2017 №0011354001 винесено на підставі акта перевірки №13/377/400/НОМЕР_1 від 01.09.2017 у зв'язку з порушенням п.12 ст.13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Так, пунктом 12 статті 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно з ст.20 Закону №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до статті 3 якого бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

До первинних документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать накладні та товарно-транспортні накладні, такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що п.12 ст.13 Закону №265/95-ВР передбачає альтернативні форми ведення обліку товарних запасів, а саме: облік товарних запасів на складах; облік товарних запасів за місцем їх реалізації; облік товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, і разом з цим, не містить імперативного припису щодо обов'язкового обліку товарних запасів виключно за місцем їх реалізації.

Відтак, фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону №265/95-ВР, може бути застосована до суб'єкта господарювання лише у тому випадку, коли такий не веде обліку товарів. Водночас, сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР.

Вказане узгоджується з правовим висновком, сформованим Верховним судом у постанові від 28.02.2018 у справі №810/3247/16.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, підставою застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штрафної санкції стала відсутність первинних документів за місцем реалізації товарів.

Водночас, в запереченнях до акта про результати фактичної перевірки №13/ /4000/НОМЕР_1 від 01.09.2017 ФОП ОСОБА_3 зазначив, що всі прихідні документи на товар, зокрема, прихідні документи на алкогольні напої зберігаються у фізичної особи-підприємця, а не у продавця в магазині, оскільки саме ФОП ОСОБА_3 зобов'язаний вести облік товарів.

На підтвердження зазначеного до заперечення долучено копії видаткових накладних, які підтверджують походження алкогольних напоїв та копії яких долучено позивачем і до матеріалів справи разом з позовною заявою (а.с.20, 24-60).

За таких обставин, враховуючи, що податковим законодавством не передбачено норми, яка зобов'язує фізичну особу-підприємця зберігати документи, які підтверджують походження товару, у місці реалізації товарів (послуг), закон допускає ведення обліку товарних запасів як на складах, так і за місцем їх реалізації та не містить чіткого та однозначного визначення місця знаходження (зберігання) первинних облікових документів на товар, а відсутність прихідних накладних на місці реалізації товарів не підтверджує відсутності обліку товарів загалом, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі №813/3620/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді М. А. Пліш Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 17.05.2018