Постанова № 74073496, 15.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6078/17 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.,

судді - Кузьменко В.А., Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного агентства автомобільних доріг України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного агентства автомобільних доріг України, Міністерства інфраструктури України про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ в.о. голови Державного агентства автомобільних доріг України від 10.04.2017 №167-к про переведення ОСОБА_2 на посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту та аналізу;

- визнати незаконним та скасувати наказ в.о. голови Державного агентства автомобільних доріг України від 19.08.2017 №358-к про звільнення ОСОБА_2 з Державного агентства автомобільних доріг України;

- поновити ОСОБА_2 на посаді директора Фінансово-економічного Департаменту в Державному агентстві автомобільних доріг України;

- стягнути з Державного агентства автомобільних доріг України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19.08.2017 до моменту фактичного поновлення на публічній службі;

- стягнути з Державного агентства автомобільних доріг України на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату у сумі 74 923, 75 грн.;

- зобов'язати Міністерство інфраструктури України відкликати погодження на звільнення ОСОБА_2 з державної служби.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства автомобільних доріг України від 10.04.2017 № 167-к про переведення ОСОБА_2 на посаду головного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту та аналізу; визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства автомобільних доріг України від 19.08.2017 №358-к про звільнення ОСОБА_2 з Державного агентства автомобільних доріг України; поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Фінансово-економічного департаменту Державного агентства автомобільних доріг України; стягнуто з Державного агентства автомобільних доріг України на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) невиплачену заробітну плату за період з 01.04.2017 по 19.08.2017 у розмірі 49 297,40 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів; стягнуто з Державного агентства автомобільних доріг України на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.08.2017 по 14.03.2018 у розмірі 73 167,72 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що постановлене із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з 09.08.2016 ОСОБА_2 працював на посаді директора Фінансово-економічного департаменту в Державному агентстві автомобільних доріг України.

Наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 10.04.2017 №167 К, ОСОБА_2 - директора Фінансово-економічного департаменту переведено 10.04.2017 на посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту та аналізу.

Наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 19.08.2017 № 358-К позивача - головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту та аналізу, звільнено з 19.08.2017 із займаної посади за вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» (прогул державного службовця, вчинений повторно протягом року).

Не погодившись з рішеннями відповідача про переведення та звільнення, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем була допущена протиправна бездіяльність під час процедури вивільнення позивача з посади директора Фінансово-економічного департаменту Державного агентства автомобільних доріг України, а також звільнення з посади в Державному агентстві автомобільних доріг України, у зв'язку із чим наказ в.о. голови Державного агентства автомобільних доріг України від 10.04.2017 №167-к про переведення ОСОБА_2 на посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту та аналізу та наказ в.о. голови Державного агентства автомобільних доріг України від 19.08.2017 №358-к про звільнення ОСОБА_2 з Державного агентства автомобільних доріг України є протиправними та підлягають скасуванню, а позивач поновленню на посаді директора Фінансово-економічного департаменту Державного агентства автомобільних доріг України із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу та невиплаченою заробітною платою. При цьому, позовна вимога про відкликання погодження на звільнення ОСОБА_2 з державної служби задоволенню не підлягає, оскільки достатнім для захисту порушених прав позивача та їх поновлення є скасування спірних наказів про переведення та про звільнення позивача.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством. Переведення позивача зумовлене скороченням штату працівників, а звільнення відбулося правомірно у зв'язку із дисциплінарним проступком ОСОБА_2, яким передбачений пунктом 12 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» (прогул державного службовця, вчинений повторно протягом року), на підставі чого у задоволенні позову слід відмовити.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну службу», державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 3 Закону України «Про державну службу» відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

За правилами встановленими ст. 41 Закону України «Про державну службу» державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу (ч. 1).

Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця (ч. 2).

У разі переведення державного службовця на іншу посаду йому виплачується заробітна плата, що відповідає посаді, на яку його переведено (ч. 4).

Переведення не повинно бути прихованим покаранням (ч. 5).

Згідно з нормами ст. 43 Закону України «Про державну службу» підставами для зміни істотних умов державної служби є:

1) ліквідація або реорганізація державного органу;

2) зменшення фонду оплати праці державного органу;

3) скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

Не вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державного органу або посади, не пов'язана із зміною функцій державного органу та основних посадових обов'язків (ч. 2).

Зміною істотних умов державної служби вважається зміна:

1) належності посади державної служби до певної категорії посад;

2) основних посадових обов'язків;

3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;

4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;

5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту) (ч. 3).

Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати (ч. 4).

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби (ч. 4).

У разі незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону (ч. 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється:

1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону);

2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону);

3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону);

4) за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону);

5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону);

6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону);

7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;

8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

Судом першої інстанції встановлено, що наказом в.о. голови Укравтодору від 29.12.2016 № 357 ОСОБА_3 введено в дію структуру та штатний розпис апарату Укравтодору з 29.12.2016.

Пунктом 2 розпорядчої частини зазначеного наказу наказано, у зв'язку зі зміною структури апарату Укравтодору, начальнику управління персоналом та соціальних питань (Вигонюк Н.О.) забезпечити виконання статей 22, 41 та 43 Закону України «Про державну службу.

Згідно штатних розписів Укравтодору на 2016 та 2017 роки вбачається, що гранична чисельність посад працівників апарату установи, в обох штатних розписах становить 108 штатних одиниць.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, змін зазнала посада директора Фінансово-економічного департаменту, яку займав ОСОБА_2

Штатним розписом Укравтодору на 2017 рік, зазначена посада та відповідний підрозділ не передбачені. При цьому створено посаду директора департаменту планово - фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Укравтодору.

Колегія суддів, проаналізувавши зміст Положення про Фінансово-економічний департамент та Положення про Департамент планово - фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності, зазначає, що фактично завдання та функції новостворений департамент виконує ті самі, що й Фінансово-економічний департамент. При цьому, склад та повноваження Фінансово-економічного департаменту та Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку і звітності, у положеннях про них є тотожними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з визновками суду першої інстанції, що фактично скорочення посади яку обіймав позивач не відбулося, а лише відбулась зміна її назви.

Як встановлено судом першої інстанції, 30.12.2016 директора Фінансово-економічного департаменту ОСОБА_2, відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України попереджено про наступне звільнення із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України 03.03.2017.

14.03.2017 позивачу надано пропозицію зайняти посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту та аналізу. Від запропонованої посади останній відмовився, про що зазначив у пропозиції з посиланням на наявність в установі вакантних рівнозначних посад.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про державну службу» переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Отже, не отримавши згоду ОСОБА_2 за умови існування службової необхідності, Державне агентство автомобільних доріг України повинно було запропонувати позивачу інші вакантні посади, та не було вправі переводити його на посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту та аналізу.

Більше того, як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції, Державне агентство автомобільних доріг України не пояснило чому позивачу не запропонували посади заступника директора - начальника відділу управління фінансами або заступника директора - начальника відділу видатків дорожнього господарства, тощо, та не пропонували інших посад в Департаменті, оскільки від запропонованої посади позивач відмовився.

Отже, оскільки позивач повідомлявся про переведення у зв'язку з виведенням його посади зі штатного розпису, та з врахуванням відмови позивача від переведення на запропоновану посаду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстав для прийняття рішення про переведення позивача на посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту та аналізу не було.

Згідно висновку за результатами службового розслідування стосовно в.о. голови Державного агентства автомобільних доріг України ОСОБА_3. з метою перевірки фактів, зазначених у скарзі державних службовців ОСОБА_2 та ОСОБА_5 від 24.04.2017 щодо порушення їх прав, визначених Законом України «Про державну службу» від 09.06.2017, запропоновано виконуючому обов'язки голови Державного агентства автомобільних доріг України скасувати попередження про наступне звільнення ОСОБА_2 з посади директора Фінансово-економічного департаменту за пунктом 1 статті 40 КЗпП України 03.03.2017 та запропоновано вжити заходів щодо недопущення в подальшому порушень вимог законодавства у сфері державної служби та неухильно дотримуватися вимог Закону України «Про державну службу» та інших нормативно - правових актів з питань державної служби.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що позивач має вищу освіту за кваліфікацією економіст та стаж роботи на посадах старшого та головного бухгалтера комерційних установ.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що звільнення позивача із займаної посади директора Фінансово-економічного департаменту Укравтодору та переведення його на посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту та аналізу, здійснено Державним агентством автомобільних доріг України без дотримання процедури переведення, визначеної Законом України «Про державну службу», з порушенням справедливого балансу між правами працівника та обов'язку щодо приведення у відповідність чинному законодавству штату органу, чим порушено гарантоване законом право на працю, а тому наказ Державного агентства автомобільних доріг України від 10.04.2017 № 167-к про переведення ОСОБА_2 на посаду головного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту та аналізу є протиправним та підлягає скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9, роз'яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові».

Згідно п. 24 вищевказаної постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 № 9, невихід працівника на роботу в зв'язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ Державного агентства автомобільних доріг України від 19.08.2017 №358-к про звільнення ОСОБА_2 з Державного агентства автомобільних доріг України також є протиправним, таким, що порушив права позивача на продовження служби, у зв'язку із чим підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Більше того, колегія суддів звертає увагу, що хоча зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників є правом власника або уповноваженого ним органу, однак це не має бути підставою для зловживання та незаконного звільнення працівників.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 824/3229/14-а.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

З урахуванням вищевикладених норм законодавства колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для відновлення порушеного права позивача необхідно поновити його на посаді з якої його незаконно переведено, а семе директора Фінансово-економічного департаменту

Також, колегія суддів зазначає про те, що вимога про стягнення з Державного агентства автомобільних доріг України на користь ОСОБА_2 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.08.2017 до моменту фактичного поновлення на публічній службі також підлягає задоволенню, оскільки є похідною від попередніх.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Державного агентства автомобільних доріг України на користь ОСОБА_2 невиплаченої заробітної плати у сумі 74 923,75 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до висновку Національного агентства з питань державної служби від 09.06.2017 за результатами службового розслідування, встановлено, що у лютому 2017 року ОСОБА_2 нараховано 16 622, 50 грн. (до виплати - 10 966, 11 грн.).

Перевіркою встановлено, що 08.02.2017 ОСОБА_2 виплачено заробітну плату за І половину лютого 2017 року на суму 3 000, 00 (платіжна відомість від 08.02.2017 № 03.039/14), 01.03.2017 проведено виплату основного розрахунку за лютий 2017 року на суму 7 966, 11 грн. (платіжна відомість від 01.03.2017 № 01.060/18), 27.04.2017 проведено виплату лікарняних на суму 1 726, 00 грн. (платіжна відомість від 27.04.2017 № 01.117/41) та 03.05.2017 проведено виплату лікарняних на загальну суму 1 035, 60 грн. (платіжна відомість від 22.05.2017 № 01.142/46).

Як зазначалося, наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 10.04.2017 №167-К, ОСОБА_2 - директора Фінансово-економічного департаменту переведено 10.04.2017 на посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту та аналізу, а наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 19.08.2017 № 358-К позивача - головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту та аналізу, звільнено з 19.08.2017 із займаної посади за вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» (прогул державного службовця, вчинений повторно протягом року).

При цьому, Державне агентство автомобільних доріг України під час розгляду справи в суді першої інстанції не надало доказів розрахунку по заробітній платі з позивачем за період часу з 01.04.2017 по 19.08.2017.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню в частині стягнення невиплаченої заробітної плати за період з 01.04.2017 по 19.08.2017 у розмірі 49 297, 40 грн. (95 * 518,92 грн.), відповідно наявної в матеріалах справи довідки розрахунку середнього заробітку від 19.04.2017 № 146, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного агентства автомобільних доріг України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 17.05.2018.