Рішення № 74073353, 18.05.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2018 року справа № 823/1566/18

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить:

- зобов’язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за списком №1 період роботи з 10.01.1982 по 07.06.1983 на посаді електрослюсаря підземного ІІІ зваду, з 08.06.1983 по 01.10.1983 учня забійника, з 02.10.1983 по 21.10.1983 на посаді забійника, з 02.01.1986 по 12.04.1988 в шахті «Ольховатська» ВО «Ордженікідзевуголь», з 25.05.1988 по 31.05.1988 на посаді гірничого в Октябирському виробничому об’єднанні по видобутку вугілля, з 25.08.1998 по 08.04.1998 на посаді підземного забійника 6 розряду в Шазхтоуправлінні «Ясинвсков», з 13.04.1989 по 30.06.1989 – на посаді гірничого очисного забою в шахтоуправлінні «Рассвет», з 20.07.1989 по 19.08.1992 на посаді гірничого очисного забою в шахті «Комсомолець», з 30.09.1992 по 14.05.1993 на посаді підземного гірничого в Шахтоуправлінні «Зуевское» робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах;

- зобов’язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 09.10.2015.

Ухвалою суду від 18.05.2018 здійснено заміну первинного відповідача управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі Черкаської області його правонаступником – Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач неправомірно відмовив йому у призначені пенсії на пільгових умовах, зазначивши що у позивача відсутній необхідний стаж, який дає право на пенсію на пільгових умовах, оскільки неможливо підтвердити відомості про стаж роботи позивача на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою. Позивач вважає дії відповідача незаконними та такими, що не відповідають діючому законодавству.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, надав суду письмовий відзив на позов у якому зазначив, що відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їхніх правонаступників. Оскільки місце роботи позивача, в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах є окупована територія, тому зарахувати періоди роботи згідно цих довідок до пільгового стажу немає підстав, оскільки відповідно до постанови КМУ від 07.11.2014 № 595 з 01.12.2014 будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, видані органами фонду або підприємствами, які непідконтрольні українській владі, вважаються недійсними та не можуть прийматися до розгляду. На підставі викладеного представник відповідача вважає оскаржуване рішення правомірним та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом із матеріалів справи встановлено, що 09.10.2015 та 09.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі Черкаської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Лисами управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі Черкаської області від 16.10.2015 №4205/03 та від 15.02.2018 №867/04 позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність підтвердження пільгового стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти, чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом “Про пенсійне забезпечення”.

На підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

Відповідно до п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов’язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого ПКМУ від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконаної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним Фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Тобто, виключно у випадку не підтвердження записами трудової книжки пільгового стажу особи виникає необхідність подання додаткових документів, та/або, у випадку необхідності пошуку свідків чи звернення до даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Суд зазначає, що трудова книжка ОСОБА_1 містить записи про те, що з 10.01.1982 по 07.06.19803 позивач працював на посаді електрослюсаря підземного ІІІ зваду, з 08.06.1983 по 01.10.1983 учня забійника, з 02.10.1983 по 21.10.1983 на посаді забійника, з 02.01.1986 по 12.04.1988 в шахті «Ольховатська» ВО «Ордженікідзевуголь», з 25.05.1988 по 31.05.1988 на посаді гірничого в Октябирському виробничому об’єднанні по видобутку вугілля, з 25.08.1998 по 08.04.1998 на посаді підземного забійника 6 розряду в Шазхтоуправлінні «Ясинвсков», з 13.04.1989 по 30.06.1989 – на посаді гірничого очисного забою в шахтоуправлінні «Рассвет», з 20.07.1989 по 19.08.1992 на посаді гірничого очисного забою в шахті «Комсомолець», з 30.09.1992 по 14.05.1993 на посаді підземного гірничого в Шахтоуправлінні «Зуевское».

Крім того, в трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумніву щодо їх достовірності.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

При цьому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала зі шкідливими і важкими умовами праці. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Таким чином, суд зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов’язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у пільговій довідці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України від 07.11.2014 №1085-р (зі змінами та доповненнями) місто Жданівка, смт. Ольховатка - включені до переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а тому відповідачем зроблено висновок, що через неможливість проведення перевірки первинної документації, на підставі якої ці довідки видані, пільговий характер роботи не підтверджено.

За приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Трудовий стаж ОСОБА_1 набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і зазначене підприємство також утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для відмови в зарахуванні спірних періодів роботи позивача, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами.

У зв’язку з тим, що трудова книжка позивача є належним чином оформленою, містить всі необхідні записи, в сукупності з наявними довідками, суд дійшов висновку про неправомірність відмови відповідача у призначені пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв всупереч законодавству в сфері пенсійного забезпечення, тому суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення оформлене протоколом від 15.02.2018 №113, оскільки воно порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.

Стосовно позовної вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача призначити йому пенсію на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду вбачається наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Частиною 2 ст. 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.

Вказане підтверджується роз’ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року «Про судове рішення». Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Так, у відповідно до ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку Головне управляння Пенсійного фонду України в Черкаській області має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії особі.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийняте без повного з’ясування обставин справи та інших документів наданих позивачем.

Таким чином, суд зазначає, що позовна заява підлягає до задоволення частково, оскільки, суд, не може задовольнити позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах, оскільки призначення пенсії відноситься до компетенції управлінь Пенсійного фонду, тому суди не можуть перебирати на себе функції призначення пенсії.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд, з метою захисту прав та інтересів позивача, з урахуванням вимог ст. 245 КАС України, а також висновків суду у даній справі щодо визнання неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області оформлене протоколом від 15.02.2018 №113 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд вважає за необхідне зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України Черкаської області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком №1.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи даний спір, суд, керуючись ч. 2 статті 2 КАС України, зобов’язаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області оформлене протоколом від 15.02.2018 №113 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України Черкаської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком №1.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш