Ухвала суду № 74073241, 18.05.2018, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 травня 2018 року СєвєродонецькСправа № 812/693/18

Луганський окружний адміністративний суд у сладі:

головуючого судді: Секірської А.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Вакуленка А.В.,

представників сторін: не прибули,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій та бездіяльності неправомірними та стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій та бездіяльності неправомірними та стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

У судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він з 10 листопада 1995 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області. В період з 01 вересня 2014 року по 07 листопада 2015 року, з 07 листопада 2017 року по 30 листопада 2017 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області, про що свідчить довідка Головного управління Національної поліції в Луганській області від 12 лютого 2018 року № А-11763.

Оскільки Національна поліція України по виконанню своїх функцій та завдань є правоохоронним органом, позивач стверджує, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” йому мала виплачуватись винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення. У період з 07 листопада 2015 року по 21 січня 2016 року позивач проходив службу, брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, у відпустці в цей період не перебував, проте винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за вказаний період відповідачем не нарахована та не виплачена.

Головне управління Національної поліції в Луганській області позов не визнає з тих підстав, що постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” та наказ Міністерства Оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” регламентували порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції міліціонерам та не поширювались на поліцейських, а тому посилання позивача на той факт, що постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 поширюється на поліцейських, за твердженням відповідача є хибною. Кабінетом Міністрів України не вносилось будь-яких змін до зазначеної постанови у зв'язку з прийняттям Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIІI “Про Національну поліцію”.

За твердженням відповідача в матеріалах справи відсутні докази, визначені у пункті 5 розділу ІІ наказу Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій”, які у сукупності мають підтверджувати безпосередню участь позивача у проведенні антитерористичної операції, за яку постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” встановлено виплату грошової винагороди.

Порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції саме поліцейським передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських” (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 38). На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 259 затверджена Інструкція про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій. Зазначений наказ набрав чинності з дня його офіційного опублікування та повинен застосовуватись з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських”. Порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції в період з 07 листопада 2015 року по 04 лютого 2016 року (дата опублікування постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 38) для поліцейських був неврегульований. Виплата поліцейським винагороди за участь в антитерористичній операції здійснюється з 04 лютого 2016 року. Тобто, заборгованість щодо виплати позивачу винагороди за участь в антитерористичній операції у відповідача відсутня. На підставі викладеного, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Також, відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем пропущений місячний строк звернення до суду. В обґрунтування клопотання зазначено, що позивач як поліцейський отримував грошове забезпечення, а не заробітну плату, внаслідок чого до спірних правовідносин не застосовується частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України. Трудові правовідносини та служба в поліції мають різну правову природу. Передбачені загальним трудовим законодавством норми про оплату праці і вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб. Винагорода за участь в антитерористичній операції не має постійного характеру, не входить до складу грошового забезпечення, яке отримував позивач під час проходження служби, а є окремою державною соціальною підтримкою. Оскільки позивачем пропущений місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п’ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, позовна заява за твердженням відповідача має бути залишена без розгляду.

Оскільки у провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувають справи №№ 812/1853/17, 812/2070/17, 812/200/18, 812/692/18, 812/852/18, 812/853/18, 812/1060/18, 812/1063/18, 812/1252/18 з аналогічними підставами, позовними вимогами (по-різному висловлені, але однакові по суті: стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року) та з посиланням на ті ж самі норми права, що регулюють спірні правовідносини, а судова практика у вирішенні аналогічних справ є неоднаковою та суперечливою, вважаю за необхідне повторно звернутись з поданням про розгляд справи № 812/693/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій та бездіяльності неправомірними та стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції Верховним Судом як зразкової.

Частинами першою, другою статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції. У поданні про розгляд справи Верховним Судом як зразкової зазначаються підстави, з яких суд, що надає подання, вважає, що справа має бути розглянута Верховним Судом як зразкова, в тому числі посилання на типові справи. До подання додаються матеріали справи.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне справу № 812/693/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій та бездіяльності неправомірними та стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, разом з поданням направити до Верховного Суду для вирішення питання про її розгляд Верховним Судом як судом першої інстанції у порядку, визначеному статтею 290 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 4, 241, 243, 248, 256, 290 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Звернутись до Верховного Суду з поданням про розгляд справи № 812/693/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій та бездіяльності неправомірними та стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції як зразкової.

Справу № 812/693/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій та бездіяльності неправомірними та стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції разом з поданням направити до Верховного Суду для вирішення питання про її розгляд Верховним Судом як судом першої інстанції у порядку, визначеному статтею 290 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя ОСОБА_2