Ухвала суду № 74073079, 15.05.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

Справа № 819/587/18

15 травня 2018 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кримець Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.18 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації, у якій позивач просить визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації щодо зупинення нарахування та ненарахування субсидій на житлово-комунальні послуги та зобов'язати нарахувати йому субсидії на опалювальний сезон на період з 16.10.2017 по 15.04.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що повідомленням від 10.01.2018 № 04-9/70 УПСЗН Гусятинської РДА повідомило позивача про неможливість провести останньому розрахунку субсидії на період з 01.05.2017 по 30.04.2018, у зв'язку з відсутністю інформації про дохід від підприємницької діяльності у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування. Внаслідок чого позивач звернувся із заявою до зазначеного Управління з метою отримання відповідних роз'яснень. Листом № П-1/42-060 від 30.01.2018 Управління повідомило, що з 01.05.2017 субсидія не призначена позивачу у зв'язку з тим, що станом на 01.05.2017 в останнього існувала заборгованість за спожитий газ у сумі 504,53 грн.

Однак, позивач вважає такі дії відповідача щодо непризначення позивачу субсидії на період з 01.05.2017 по 30.04.2018 протиправними, оскільки відповідно до квитанції № 30.08.0007 позивачем 30.08.2017 сплачено 1553,59 грн. за спожитий газ, тобто в три рази більше ніж зазначена сума заборгованості, а тому відповідно до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою КМУ від 21.10.1995 № 848 (в редакції постанови КМУ від 22.09.1997 № 1050), яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Положення № 848) нарахування субсидії відновлюється з дати закінчення попередньої субсидії.

Водночас, позивач подав до суду заяву від 27.04.2018 про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду, мотивуючи тим, що жодного повідомлення про припинення нарахування йому субсидії він не отримував, внаслідок чого протягом тривалого часу позивач не знав про припинення нарахування йому субсидії, а дізнався лише в січні 2018 р. згідно повідомлення УПСЗН Гусятинської РДА від 10.01.2018 № 04-9/70, а тому вважає, що шестимісячний строк звернення до суду пропущений з поважних причин.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив від 23.04.2018 (арк. справи 37), просив позов задовольнити. Водночас просив суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити строк звернення до суду, з підстав, викладених у заяві від 27.04.2018.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти позову, суду пояснив, що відповідач відповідно до Положення № 848 правомірно прийняв рішення про припинення надання житлової субсидії з 01.05.17 та не призначив позивачу субсидію з 16.10.2017 по 15.04.2018, оскільки протягом жовтня 2017 р. заявник не звертався до Управління із заявою про призначення субсидії та не надав документального підтвердження про сплату заборгованості, яка виникла на 01.05.2017 або укладення договору про її реструктуризацію.

З огляду на зазначене та посилаючись на відзив на позов від 17.04.2018 № 04-9/1103 (арк. справи 20 - 23) просив у задоволенні позову відмовити.

Водночас, відповідач подав до суду заперечення від 08.05.2018 № 04-9/1384 на заяву позивача щодо визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду, в якій просить залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду, з підстав, викладених у зазначеній заяві від 08.05.2018 № 04-9/1384.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що дану позовну заяву слід залишити без розгляду у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду, з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 118 та частини першої статті 120 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивач у заяві від 27.04.2018 просить поновити строк звернення до суду з даною позовною заявою, мотивуючи тим, що жодного повідомлення про припинення нарахування йому субсидії у липні 2017 р., в тому числі з 01.05.2017 він не отримував, внаслідок чого протягом тривалого часу позивач не знав про припинення нарахування йому субсидії, а дізнався лише в січні 2018 р. згідно повідомлення УПСЗН Гусятинської РДА від 10.01.2018 № 04-9/70, а тому вважає, що шестимісячний строк звернення до суду пропущений з поважних причин.

Однак, суд не погоджується із такими доводами позивача щодо поважності причини пропуску строку звернення до суду, оскільки згідно інформації ТОВ "Тернопільоблгаз" від 20.02.2018 № 54 (арк. справи 25) заборгованість у ОСОБА_3 в розмірі 295,79 грн. виникла ще станом на 01.10.2016 та протягом періоду дії субсидії з 01.10.2016 по 30.04.2017 позивач не здійснював жодних проплат за спожиті послуги.

Водночас, позивач повинен також був знати, що з 01.05.2017 субсидія не призначається, у випадку наявної простроченої понад два місяці заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки така інформація була доступною для громадян, в засобах масової інформації органів державної влади центрального та місцевого рівнів. Зокрема, УПСЗН Гусятинської райдержадміністрації через засоби масової інформації (районну газету "Вісник Надзбруччя", веб-сайт Гусятинської райдержадміністрації) в травні 2017 року, доводило до відома утримувачів субсидії, що з 01.05.2017 житлова субсидія не призначається у разі отримання інформації про прострочену понад два місяці заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, а також, що субсидія буде призначена з дати закінчення дії попередньої субсидії, якщо протягом двох місяців з дати інформування про не призначення субсидії, громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію (арк. справи 26-28).

Також, як слідує з матеріалів справи та не заперечується відповідачем у справі, що УПСЗН Гусятинської РДА повідомляла позивача про непризначення йому житлової субсидії з 01.05.2017 у зв'язку із наявністю боргів по платежах, що підтверджується повідомленням від 05.07.2017 № 04-9/1769 (арк. справи 30).

Суд не бере до уваги твердження позивача на те, що він не міг дізнатися про непризначення йому житлової субсидії з 01.05.2017, у зв'язку з тим, що не отримував повідомлення про відмову в призначенні субсидії, оскільки відповідно до пункту 13 Положення № 848 рішення про призначення (непризначення) субсидії приймається протягом десяти днів після подання заяви та отримання відомостей, передбачених абзацами 9 - 13 цього пункту, зокрема інформації про забезпеченість громадян житловою площею та комунальними послугами, в якій зазначається вартість послуг у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування комунальними послугами в опалювальний і неопалювальний період, а також сума простроченої понад два місяці заборгованості з оплати житлово - комунальних послуг, яка надається підприємствами - виробниками житлово - комунальних послуг. Після чого повідомляється заявнику про призначення (непризначення) субсидії.

Відповідно до частини другої статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Враховуючи те, що позивач не отримував повідомлення про призначення йому субсидії з 01.05.2017, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не мав законних підстав вважати, що субсидія йому була призначена.

Зі змісту п. 51 рішення Європейського Суду з прав людини від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", п. 570 рішення Європейського Суду з прав людини від 20 вересня 2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти "Росії", правової позиції викладеної Верховним Судом України у справі № 6-2469цс16 вбачається, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 1-9/2011 від 13 грудня 2011 р. № 17-рп/2011, надаючи оцінку конституційності скорочення строків на звернення до суду, серед іншого зазначено, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою, а тому у процесуальних кодексах лише скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено. Наведені зміни не унеможливлюють ефективного розгляду судових справ, тому не суперечать Конституції України.

З наведеної правової позиції Конституційного Суду України слідує, що наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи те, що позовну заяву подано з пропущенням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, а також те, що позивач не надав належні докази поважності причин його пропуску, а суд у заяві не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд дійшов висновку, що позовну заяву ОСОБА_3 слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 123, 240, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви позивача від 27.05.2018 р. про визнання підстав, для поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказаних у заяві поважними та поновлення строку, - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1) до Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації (місцезнаходження: проспект Незалежності 19, смт. Гусятин, Тернопільська область) про визнання незаконними дій Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації щодо зупинення нарахування та ненарахування субсидій на житлово-комунальні послуги та зобов'язати нарахувати йому субсидії на опалювальний сезон на період з 16.10.2017 по 15.04.2018, - залишити без розгляду.

Роз'яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 18.05.2018.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

Копія вірна

Суддя Мірінович У.А.