Ухвала суду № 74072741, 18.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження

№ 22-ц/796/4910/2018

У Х В А Л А

18 травня 2018 року місто Київ

справа № 755/16633/15-ц

Апеляційний суд міста Києва в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В., перевіривши виконання вимог ст.356 ЦПК України за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану в інтересах відповідача ОСОБА_3, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Катющенко В.П., у справі за позовом ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_6 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2, як представник відповідача ОСОБА_3 14 травня 2018 року подав апеляційну скаргу.

Проте, апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню апелянту виходячи з наступного.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року) сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною 1 ст.60 ЦПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4, 8 ст.62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:

1) довіреністю фізичної або юридичної особи;

2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або у визначених законом випадках іншою особою.

Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення.

Відповідно до п.п.11 п.16-1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції у судах апеляційної інстанції з 01 січня 2018 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

При цьому, представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» набрав чинності 30 вересня 2016 року.

Положеннями ч.4 ст.62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги вона підписана ОСОБА_2, як представником відповідача ОСОБА_3 та подана до суду 14 травня 2018 року.

Однак, ОСОБА_2 до апеляційної скарги не додано документів (довіреності та/або ордеру), які б підтверджували його повноваження діяти від імені ОСОБА_3

При цьому, в матеріалах справи міститься копія угоди (договору) про надання правової допомоги від 01 серпня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_2 (т.2 а.с.31), згідно з яким адвокат надає правову допомогу клієнту з приводу представництва та захисту його інтересів у судах.

Разом з тим, у п.6.1. даної угоди зазначено, що вона діє з моменту підписання сторонами та до 31 грудня 2017 року.

Інших документів (довіреності та/або ордеру), які б підтверджували повноваження ОСОБА_2 діяти від імені ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції, в тому числі і подавати апеляційну скаргу в інтересах відповідача матеріали справи не містять.

Згідно з п.1 ч.5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

А відтак, ОСОБА_2 не надав відповідних документів згідно з вимогами ч.4 ст.62 ЦПК України на підтвердження його повноважень подавати на підписувати апеляційну скаргу від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_3, а тому згідно з п.1 ч.5 ст.357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і підлягає поверненню.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.

Повернення апеляційної скарги не перешкоджає апелянту повторному зверненню з апеляційною скаргою за своїм підписом або подану через представника (адвоката) з одночасним поданням клопотання про поновлення строку для подачі апеляційної скарги.

У зв'язку з наведеним, повернення апеляційної скарги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних невідповідностей вимогам закону, апелянт має право повторного звернення до суду із апеляційною скаргою.

Керуючись ст.357 ЦПК України, п.8 ч.1 Розділу XIIІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч.6 ст.147, п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану в інтересах відповідача ОСОБА_3, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Катющенко В.П., у справі за позовом ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_6 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя та стягнення коштів повернути апелянту.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач БорисоваО.В.