Рішення № 74072423, 17.05.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/925/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Єренкевич О.А.

За участю сторін:

Представника позивача: ОСОБА_1

Представника відповідача: ОСОБА_2

Представник третьої особи: ОСОБА_3

Третьої особи: . ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Карга-Сервіс», третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) до товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Карга-Сервіс» про стягнення плати у сумі 18631,87 грн. за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Одеській області 01.07.2017 року на автодорозі Київ-Одеса було виявлено факт перевезення товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Карга-Сервіс» вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу виданого Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

На підставі вищезазначеного відповідачу було нараховано плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 624,51 євро, що, відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку складає 18631,87 грн. Оскільки товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Карга-Сервіс» в добровільному порядку зазначена сума сплачена не була, позивач звернувся до суду за її стягненням.

В обґрунтування підстав для звернення до суду в інтересах держави (в особі Державної служби України з безпеки на транспорті) позивач зазначив, що відповідно до норм чинного законодавства Державна служба України з безпеки на транспорті відповідно до покладених на неї завдань здійснює лише габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, нараховує плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, однак повноваження Укртрансбеспеки обмежується лише нарахуванням такої плати та не дають їй права звертатись до суду з вимогами про її примусове стягнення. Разом з тим факт несплати вищезазначених коштів тягне за собою ненадходження їх до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави.

Ухвалою суду від 12.03.2018 року було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

04.04.2018 року, 07.05.2018 року у справі були проведені підготовчі судові засідання, в яких представники позивача та відповідача, треті особи надали пояснення, у тому числі письмові (а.с. 62-67, 95-97), відзив на адміністративний позов (а.с.58-59), відповідь на відзив (а.с. 83-87), а також додаткові письмові докази (а.с. 89-94).

За письмовою згодою всіх учасників справи 07.05.2018 року судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а саме Державної служби України з безпеки на транспорті, підтримав позицію позивача в судовому засіданні.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Карга-Сервіс» не визнав позовних вимог заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в повному обсязі. Не заперечуючи проти встановленого працівниками Укртрансбезпеки факту перевищення ваговими габаритами транспортного засобу встановлених нормативів, представник відповідача зазначив, що ТОВ «Транс-Карга-Сервіс» не є власником транспортного засобу, зазначеного в документах перевірки та здійснення габаритно-вагового контролю, та не є перевізником вантажу, який перевозився зазначеним транспортним засобом з порушенням встановлених нормативів, а тому у ТОВ «Транс-Карга-Сервіс» відсутній обов’язок сплачувати до Державного бюджету плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, проти задоволення адміністративного позову заперечував та зазначив, що не погоджується з встановленим фактом перевищення габаритами транспортного засобу нормативів, оскільки таке перевищення відбулось не через перевантаження транспортного засобу, а через неналежну якість автомобільних доріг, що потягло за собою перегрупування товару у кузові транспортного засобу та збільшення навантаження на одну його вісь при наявності середньоарифметичного показника навантаження на весь транспортний засіб в межах встановлених норм.

Суд у справі встановив наступне.

01 липня 2017 року посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Одеській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на автодорозі «Київ-Одесса» (450 км. + 500 метрів) було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Під час перевірки зазначеними посадовими особами було здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки IVECO, модель 440Е43, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепу-контейнеровозу марки SCHMITZ, модель SPR 24, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія транспортного засобу ОСОБА_4, що рухався по маршруту смт. Буринь Сумської області – місто ОСОБА_5.

Під час перевірки виявлено, що вищезазначений транспортний засіб здійснював пересування в порушення вимог ст. 60 частини 1 абзацу 3 Закону України «Про автомобільний транспорт» без оформлення документів, передбачених, ст. 48 цього ж Закону, а саме за відсутності дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням великовагових параметрів або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, про що складено акт перевірки № ВН 0155068 (а.с. 27).

Крім вищезазначеного акту, за результатами проведеного габаритно-вагового контролю посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Одеській області було також складено:

- акт про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів № ВН 0151318 від 01.07.2017 року;

- довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 01.07.2017 року із зазначенням наступних параметрів транспортного засобу: вісь 1 - 6,94 т., вісь 2 – 12,12 т., вісь 3 - 6,60 т., вісь 4 – 6,74 т., вісь 5 - 7,62 т.; повна маса транспортного засобу – 40,02 тонни (а.с.30);

- розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 01.07.2017 року №0151318, відповідно до якого пройдена відстань транспортного засобу склала - 771 км, навантаження на одиничну вісь 12,12 т. - перевищено на 1,12 т. (що складає 10,18 % від нормативу), плата за проїзд за перевищення нормативних параметрів - 0,27 євро/км , що у загальній сумі становить 624,51 євро.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки IVECO, модель 440Е43, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричеп - контейнеровоз марки SCHMITZ, модель SPR 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_4 (а.с.31).

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (що буда надана водієм ОСОБА_4 перевіряючим особам), перевізником товару (молока сухого) є товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Карга-Сервіс» (а.с. 67; 93).

На підставі акту перевірки від 01.07.2017 року №0155068 управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області було винесено постанову №ВН 0157316 від 08.08.2017 року про застосування до ТОВ «Транс-Карга-Сервіс» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн. за порушення відповідачем частини 1 абзацу 3 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг з перевезень автомобільними дорогами вантажів без оформлення дозволу, який дає право на перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, або документу про внесення плати за проїзд великовагових або великогабаритних транспортних засобів, тобто документів, визначених статтею 48 цього Закону (а.с.33).

Суму штрафу товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Карга-Сервіс» сплатило до Державного бюджету 16.08.2017 року (а.с. 65).

У зв’язку з несплатою відповідачем визначеної у розрахунку плати у сумі 18631,87 грн. за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, позивач звернувся до суду.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, третіх осіб та свідків, дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Законом України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII), Законом України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року № 2862-IV (далі - Закон № 2862-IV), Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III), Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 (далі - Постанова № 198), Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила №30), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила № 1306).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 29 Закону № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ст. 33 Закону № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення – перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій – це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Згідно статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Вищезазначені положення узгоджуються з вимогами п. 16 Постанови №198, відповідно до якої перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та методика розрахунку плати за такий проїзд, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пп.4 п.2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (пп. 3 п. 2 Порядку №189).

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем було здійснено перевезення, при якому осьове навантаження на одну з одиничних осей становило 12,12 т.

З цього приводу суд не приймає до уваги заперечення проти позову третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4, який зазначив про відсутність порушення встановлених нормативів у зв’язку із відсутністю перевищення вагових параметрів на інших осях транспортного засобу, оскільки пунктом 22.5 Правил дорожнього руху не зазначено про встановлення параметрів перевищень, виходячи із середньоарифметичних показників навантаження всього автомобілю (всіх його осей).

В ході проведення перевірки перевіряючим особам дозволу на перевезення вантажу (сухого молока) з перевищенням вагових обмежень або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів надано не було. Зазначених обставин сторонами в судовому засіданні не заперечувалось.

Згідно п. 28 Порядку №189, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Перевізник має право на відшкодування вантажовідправником чи замовником коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

Відповідно до п. 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В. Де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням (пункт 31-1 Порядку № 879 ).

Кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до Державного бюджету. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки (пункти 26, 27, 31-1 Порядку).

На підставі вищезазначених законодавчих положень, суд доходить висновку, що великоваговий транспортний засіб має право здійснювати дорожнє перевезення вантажів або за умови отримання дозволу на рух автомобільними дорогами України, або документа про внесення плати за проїзд. Однак, відповідачем вищенаведені положення законодавства дотримані не були, оскільки до суду не було надано ані дозвіл, ані документ про внесення плати за проїзд.

Представником відповідача в якості обґрунтувань своїх заперечень проти адміністративного позову було зазначено, що надана до суду міжнародна товарно-транспортна, в якій перевізником товару зазначено саме ТОВ «Транс-Карга-Сервіс», не є належним доказом у справі, оскільки вона застосовується лише у випадку здійснення міжнародних перевезень, тобто коли місце прийняття вантажу та місце доставки товару знаходиться у різних країнах. З огляду на те, що товар перевозився лише по території України, вищезазначена міжнародна товарно-транспортна накладна не може бути доказом в адміністративній справі №815/925/18. Крім того представник ТОВ «Транс-Карга-Сервіс» стверджував, що єдиним доказом вчинення відповідачем, як перевізником, порушень щодо користування автомобільними дорогами без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового транспортного засобу може бути цивільно-правовий договір на перевезення товару, де він би значився, як перевізник вантажу, а такого доказу позивачем до суду надано не було. Також представник ТОВ «Транс-Карга-Сервіс» стверджував, що плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні повинен здійснювати ОСОБА_4, як водій та власник транспортних засобів, вагові перевантаження яких стали підставою для звернення до суду прокурора в інтересах Укртрансбезпеки. У зв’язку з цим представником ТОВ «Транс-Карга-Сервіс» заявлялось клопотання про заміну відповідача на належного, тобто на ОСОБА_4

В задоволенні зазначеного клопотання відповідачу було відмовлено з тих підстав, що Порядком № 879 здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, обов’язок внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу покладений саме на перевізника товару, який має право на відшкодування цієї плати лише вантажовідправником чи замовником.

Законом № 2344-III визначений обов’язок також автомобільних перевізників у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень мати обов'язковий документ, а саме дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових або великогабаритних транспортних засобів.

Таким чином, на думку суду, у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» плата за проїзд у разі порушення вагових параметрів повинна справлятися не власником транспортного засобу, а саме перевізником, який на комерційній основі або за власний кошт здійснює перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Наявна в матеріалах справи постанова управління Укртрансбезпеки у Одеській області №ВН 0157316 від 08.08.2017 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн. за порушення частини 1 абзацу 3 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», також була складена стосовно перевізника вантажу - ТОВ «Транс-Карга-Сервіс» - яким суму штрафу було сплачено у повному обсязі та не ініціювалось оскарження рішення ні в адміністративному, ні в судовому порядку.

Як зазначили у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, 01 липня 2017 року на автодорозі «Київ-Одесса» (450 км. + 500 метрів) вони здійснили габаритно-ваговий контроль автомобіля марки IVECO, модель 440Е43, реєстраційний номер НОМЕР_3 та напівпричепу-контейнеровозу марки SCHMITZ, модель SPR 24, реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням водія та власника транспортного засобу ОСОБА_4. Вищезазначений транспортний засіб рухався по маршруту від смт. Буринь до м.Одеса та перевозив вантаж - сухе молоко. До перевірки водієм було надано міжнародну товарно-транспортну накладну, у якій перевізником вантажу зазначено товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Карга-Сервіс».

Зазначені обставини були підтверджені в судовому засіданні третьою особою без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_4.

Суд зазначає, що міжнародна автодорожня товарно-транспортна накладна типової форми CMR застосовується у міжнародних перевезеннях відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі – Конвенція). Її положення застосовуються до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів, що передбачає винагороду, з використанням транспортних засобів у разі, якщо місце навантаження і місце доставлення вантажу, зазначені в контракті, знаходяться на території двох різних країн, з яких хоча б одна є учасницею Конвенції.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

З аналізу міжнародної товарно-транспортної накладної СМR, наданої ОСОБА_4 уповноваженим особам вбачається, що перевізником вантажу (молоко сухе знежирене) було зазначено ТОВ «Транс-Карга-Сервіс», відправником - ТОВ «Буринський молокозавод», одержувачем - Одеський морський торгівельний порт для подальшого відправлення товару на судні до Алжиру (а.с. 93). При цьому зазначений документ містить повні дані підприємства перевізника, а саме ТОВ «Транс-Карга-Сервіс» (як то назву підприємства, адресу, код ЕДРПОУ), які співпадають з реквізитами підприємства відповідача.

Отже, як було встановлено судом, місце прийняття вантажу (смт. Буринь, Україна) та місце доставки товару (Алжир) знаходиться у двох різних країнах, що спростовує твердження відповідача про неналежність цього документу, як доказу в адміністративній справі.

Крім того, вищезазначені обставини також підтверджуються адміністрацією Одеського морського порту, за інформацією якої вбачається, що перевізником вантажу «молоко сухе» було саме ТОВ «Транс-Карга-Сервіс» (а.с. 91-93).

На підставі вищезазначеного суд критично відноситься до твердження відповідача про нездійснення ТОВ «Транс-Карга-Сервіс» господарської діяльності з перевезення товару, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи належними, достовірними та допустимими доказами в розумінні положень ст.ст. 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, що у своїй сукупності є достатніми для суду для вирішення справи.

Посилання відповідача на ненадання позивачем до суду копії цивільно-правового договору між ТОВ «Транс-Карга-сервіс», як перевізником, та його замовником, суд до уваги не приймає, оскільки даний договір не повинен знаходиться в розпорядженні органів прокуратури або Укртрансбезпеки, що не були стороною у цьому правочині.

Разом з тим суд при вирішенні справи зазначає, що згідно розрахунку, складеного посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Одеській області до акту від 01.07.2017 року №0151318, відповідачу була встановлена плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи у розмірі 624,51 євро. Як стверджує позивач дана сума є еквівалентно сумі 18631,87 гривень.

При цьому відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 01.07.2017 року, курс гривні до євро складав 29,7867 грн.

На підставі вищезазначеного, суд доходить висновку, що станом на день розрахунку, а саме 01.07.2017 року, сума в розмірі 624,51 євро була еквівалентною сумі 18602,14 грн., а ні 18631,87 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Беручи до уваги вищенаведене, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи сторін стосовно заявлених позовних вимог, враховуючи те, що відповідачем, як перевізником товару, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом не сплачена, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, шляхом стягнення з ТОВ «Транс-Карга-Сервіс» на користь Державного бюджету України плати за проїзд у розмірі 18602,14 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У зв’язку з відсутністю таких судових витрат у справі №815/925/18 суд вирішив їх розподіл не проводити.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №4 (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 89) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14) до товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Карга-Сервіс» (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, будинок №25/11), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 (65123, АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Карга-Сервіс» (код ЄДРПОУ 24766385) на користь Державного бюджету України (отримувач УК у Біляївському районі, р/р 31311309700111 в ГУ ДККСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 37913781: призначення платежу 22160100) плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 18602,14 грн., що еквівалентно сумі 624,51 євро.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та п.п.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений 17 травня 2018 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.