Ухвала суду № 74071582, 18.05.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

18 травня 2018 р.Справа №804/3580/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської селищної виборчої комісії Петриківського району Дніпропетровської області, особа 2 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Миколаївської селищної ради, особа 2 ОСОБА_2, в якому просить: - визнати протиправною та скасувати постанову Миколаївської селищної виборчої комісії Петриківського району Дніпропетровської області №2 від 20 квітня 2018 року «Про відкликання депутатів за народною ініціативою».

Разом із адміністративним позовом позивач звернувся із заявою про забезпечення адміністративного позову, в якому просить: зупинити дію постанови Миколаївської селищної виборчої комісії Петриківського району Дніпропетровської області №2 від 20 квітня 2018 року та постанови №3 від 20 квітня 2018 року на час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської селищної виборчої комісії Петриківського району Дніпропетровської області, особа 2 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови.

Позивач обґрунтовує свою заяву тим, що на підставі оскаржуваної постанови №2 Миколаївською селищною виборчою комісією Петриківського району Дніпропетровської області була винесена постанова №3 від 20 квітня 2018 року «Про призначення проміжних виборів депутатів», невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови №2 та постанови №3 можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, на підставі наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, в певний період наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Відповідно до частини 3 ст. 151 КАС України 3. не допускається забезпечення позову шляхом:

1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та встановлення для них заборони або обов’язку вчиняти певні дії;

2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов’язку вчиняти певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків;

4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов’язку вчиняти певні дії;

5) зупинення дії рішення суб’єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов’язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Частиною 4 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову, які застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в інший спосіб порушувати безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів.

На підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, суд, виходячи з конкретних доказів, встановлює, чи є визначені законом підстави для забезпечення позову, та оцінює чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд відзначає, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності відповідних підстав, покладається саме на позивача. Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося запобігти.

Як вбачається з поданої заяви, позивач просить зупинити дію постанови №3 від 20 квітня 2018 року «Про призначення проміжних виборів депутатів».

Однак вказане рішення не є предметом оскарження по вказаній справі.

Суд зазначає, що зупинення дії постанови №3 від 20 квітня 2018 року «Про призначення проміжних виборів депутатів» буде вважатися прямим втручанням в безперервний процес проведення виборів, що є неприпустимим.

Також суд звертає увагу, що позивачем у вказаній заяві не було надано належного обґрунтування щодо забезпечення позову в зазначений спосіб, не надані докази, які підтверджують необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а саме такі, що доводять існування реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень. Відсутні такі докази також в матеріалах справи.

Доводи викладені у заяві про забезпечення позову, суд не находить достатньо обґрунтованими та змістовними для задоволення вказаної заяви.

Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської селищної виборчої комісії Петриківського району Дніпропетровської області, особа 2 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_3