Рішення № 74071499, 18.05.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1178/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Рудченко О.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю від 27.03.2018р. №791

Від відповідача: предстанвик ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області ОСОБА_3 – за довіреністю від 12.03.2018р. №31-15-0,62-13/62-18.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною та скасування відмови, оформленої ОСОБА_2 від 17.11.2017р. вих.№Б-22560/0-11576/6-17 на клопотання ОСОБА_4 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2га., для ведення особистого селянського господарства на території ж/м “Світанок” Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів); зобов’язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства в розмірах не більше 2га., позначеної на доданих до клопотання графічних матеріалах від 18.10.2017р. за вих.№Б-22560/0/5-17, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати відмову, оформлену ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області від 17.11.2017р. вих.№Б-22560/0-11576/6-17 на клопотання ОСОБА_4 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2га., для ведення особистого селянського господарства на території ж/м “Світанок” Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів); зобов’язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства в розмірах не більше 2га., позначеної на доданих до клопотання графічних матеріалах від 18.10.2017р. за вих.№Б-22560/0/5-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що викладене у ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області від 17.11.2017р. вих.№Б-22560/0-11576/6-17 рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2га., для ведення особистого селянського господарства на території ж/м “Світанок” Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів), є протиправним, та підлягає скасуванню, оскільки означене рішення суб’єктом владних повноважень винесено без з’ясування усіх обставин, що мають юридичне значення. Зокрема, ОСОБА_4 наголошує, що нею дотримано всі вимоги, передбачені частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України щодо порядку звернення з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, змісту такого клопотання, а також необхідних документів та матеріалів, які повинні бути додані до нього. Проте, відповідачем не дотримано вимоги законодавства, та за результатами розгляду клопотань позивача, відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства з підстав, котрі не є вмотивованими, не відповідають існуючій повній, точній та достовірній інформації, та з порушенням вимог чинного законодавства. Крім того, позивач стверджує, що земельна ділянка орієнтовною площею 2га., для ведення особистого селянського господарства на території ж/м “Світанок” Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів), дозвіл на розроблення проекту землеустрою відносно якої ОСОБА_4 просить надати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, належить до земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення. Також, підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою, котрі зазначені у листах відповідача, взагалі не відповідають підставам, які чітко окреслено частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідач – Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 02.04.2018р. вхід.№9179/18), наголошуючи, зокрема, на правомірності відмови в наданні ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2га., для ведення особистого селянського господарства на території ж/м “Світанок” Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів), викладеної в ОСОБА_2 від 17.11.2017р. вих.№Б-22560/0-11576/6-17, оскільки дані про земельну ділянку не внесенно до Державного земельного кадастру, що позбавляє можливості встановити належність земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка не надана у власність або користування, відсутність встановлених щодо неї обмежень та інших факторів, які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства. Також, відповідач стверджує, що суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 18.10.2017р. позивач – ОСОБА_4 звернулась до начальника ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області ОСОБА_5 із клопотанням №Б-22560/0/5-17 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2га., за рахунок категорій земель запасу згідно КВЦПЗ сільськогосподарського призначення державної власності (угіддя – пасовища, яри), які розташовані на території ж/м “Світанок” Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів).

За результатами розгляду вказаного клопотання від 18.10.2017р. №Б-22560/0/5-17, ОСОБА_2 управлінням Держгеокадастру в Одеській області на ім’я ОСОБА_4 надіслано ОСОБА_2 від 17.11.2017р. №Б-22560/0-11576/6-17, за підписом в.о. начальника Управління ОСОБА_6, яким позивачу фактично відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2га., для ведення особистого селянського господарства на території ж/м “Світанок” Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів), з підстав того, що дані про земельну ділянку не внесено до Державного земельного кадастру, що позбавляє можливості встановити належність земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка не надана у власність або користування, відсутність встановлених щодо неї обмежень та інших факторів, які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства.

Не погодившись з позицією ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області, викладеною у ОСОБА_2 від 17.11.2017р. №Б-22560/0-11576/6-17, позивач – ОСОБА_4 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання протиправною та скасування відмови, викладеної у ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області від 17.11.2017р. вих.№Б-22560/0-11576/6-17 на клопотання ОСОБА_4 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2га., для ведення особистого селянського господарства на території ж/м “Світанок” Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів); зобов’язання ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства в розмірах не більше 2га., позначеної на доданих до клопотання графічних матеріалах від 18.10.2017р. за вих.№Б-22560/0/5-17, підлягають задоволенню частково, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами, ОСОБА_2 управлінням Держгеокадастру в Одеській області на на відповідні запити ОСОБА_1, надіслано ОСОБА_2 «Щодо надання інформації» від 05.07.2017р. №31-15-0.83-7692/2-17, №31-15-0.83-7693/2-17, від 26.07.2017р. №31-15-0.8-8274/2-17, у яких зазначено, що за інформацією отриманою від ОСОБА_7 у Лиманському районі ОСОБА_2 управлінням Держгеокадастру в Одеській області, згідно наявних у ОСОБА_7 Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку, договорів оренди землі, других примірників державних актів та примірників договорів оренди землі станом на 31.12.2012р. на земельну ділянку, що зазначена на графічному матеріалі доданому до запиту, на території ж/м «Світанок» (за межами населеного пункту), Лиманського району Одеської області, право власності (користування) не зареєстровано та кадастровий номер не присвоювався. Вказана земельна ділянка належить до земель запасу державної власності.

Відповідно до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області від 04.08.2017р. №31-15-0.83-8793/2-17 «Про надання інформації», за інформацією ОСОБА_7 у Лиманському районі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області землі позначені на доданому до запиту графічному матеріалі розташовані за межами населених пунктів Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області, перебувають в запасі частково як землі водного фонду (угіддя - під ставками), частково як сільськогосподарські землі (угіддя - пасовища, яри, під господарськими шляхами і прогонами), та згідно наявних у ОСОБА_7 у Лиманському районі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області облікових даних, інформація про формування земельної ділянки з позначеними на графічному матеріалі межами, відсутня.

За результатами розгляду клопотання ОСОБА_4 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2га., на території Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів) від 14.07.2017р., ОСОБА_2 управлінням Держгеокадастру в Одеській області на адресу ОСОБА_4 надіслано Лист-відповідь від 28.08.2017р. №Б-16300/0-8238/6-17, яким заявнику відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки земельна ділянки частково розташована на землях водного фонду (гідротехнічні споруди).

Також, за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_4 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2га., на території Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів) від 11.08.2017р., ОСОБА_2 управлінням Держгеокадастру в Одеській області на адресу ОСОБА_4 надіслано ОСОБА_2 від 30.08.2017р. №Б-17349/0-8477/6-17, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки бажана земельна ділянки частково відноситься до земель промисловості, транспорту зв’язку, енергетики, оборони, та іншого призначення.

Відповідно до ОСОБА_7 у Лиманському районі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області від 14.09.2017р. №31-15-0.220-3694/110-17, №31-15-0.220-3695/110-17, від 15.11.2017р. №31-15-0.220-4697/110-17, №31-15-0.220-4698/110-17 «Про надання інформації» землі позначені на доданому до запиту графічному матеріалі, розташовані за межами населених пунктів Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області, перебувають в запасі як сільськогосподарські землі державної власності (угіддя - пасовища, яри), а також згідно наявних у ОСОБА_7 у Лиманському районі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області даних, інформація про формування земельної ділянки з позначеними на графічному матеріалі межами, відсутня.

Також, за результатами розгляду клопотання позивача від 18.10.2017р. №Б-22560/0/5-17, ОСОБА_2 управлінням Держгеокадастру в Одеській області на ім’я ОСОБА_4 надіслано ОСОБА_2 від 17.11.2017р. №Б-22560/0-11576/6-17, за підписом в.о. начальника Управління ОСОБА_6, яким позивачу фактично відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2га., для ведення особистого селянського господарства на території ж/м “Світанок” Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів), з підстав того, що дані про земельну ділянку не внесено до Державного земельного кадастру, що позбавляє можливості встановити належність земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка не надана у власність або користування, відсутність встановлених щодо неї обмежень та інших факторів, які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства.

У ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області від 29.12.2017р. №31-15-0.8-16250/2-17, 31-15-0.8-16249/2-17 «Про надання інформації» зазначено, що за інформацією ОСОБА_7 у Лиманському районі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області землі позначені на доданому до запиту графічному матеріалі розташовані за межами населених пунктів Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області, перебувають в запасі як сільськогосподарські землі державної власності з угіддями – яри, пасовища, та згідно наявних у ОСОБА_7 у Лиманеькому районі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області облікових даних, інформація про формування земельної ділянки з позначеними на графічному матеріалі межами, відсутня.

Отже, судом з’ясовано, що в якості підстави для відмови у наданні позивачу – ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2га., для ведення особистого селянського господарства на території ж/м “Світанок” Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів), відповідачем - ОСОБА_2 управлінням Держгеокадастру в Одеській області зазначено, що дані про земельну ділянку не внесено до Державного земельного кадастру, що позбавляє можливості встановити належність земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка не надана у власність або користування, відсутність встановлених щодо неї обмежень та інших факторів, які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства, а також те, що бажана земельна ділянки частково відноситься до земель промисловості, транспорту зв’язку, енергетики, оборони, фодного фонду, та іншого призначення.

Відповідно до Конституції України, та ст.1 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001року №2768-III (зі змінами та доповненнями) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 33 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001року №2768-III (зі змінами та доповненнями) громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15 травня 2003року №742-IV (зі змінами та доповненнями) особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із положеннями частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_8 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_8 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, вище окресленими законодавчими приписами чітко встановлено підстави, порядок, та строки передачі земельної ділянки у власність громадян, а також органи, уповноважені розглядати означені питання. Зокрема, вказаними нормами передбачено, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначені в статті 118 Земельного кодексу України, органи приймають одне з відповідних рішень.

З урахуванням вищенаведеного, судом також з’ясовано, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у відповідності до статті 122 Земельного кодексу України, може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018року в справі №545/808/17.

Між тим, судом з»ясовано, що у відповідних ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області щодо вирішення питання про надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2га., для ведення особистого селянського господарства на території ж/м “Світанок” Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів), будь-які посиланння на невідповідність місць розташування об'єктів вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, відсутні.

Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що з урахуванням системного аналізу статей 116, 118 Земельного кодексу України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки жодним чином не означає прийняття у подальшому позитивного рішення про надання її у власність, що фактично свідчить про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку. Тому у суду відсутні підстави вважати приоритетність того чи іншого заявника саме на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, відмовляючи у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2га для ведення особистого селянського господарства на території ж/м “Світанок” Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів), відповідачем наголошено на обставини, котрі жодним чином не передбачено частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

До того ж, судом з’ясовано, що у зв'язку із затвердженням Постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017року №413 Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними зміни до Земельного кодексу України не вносились, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не змінювався.

Як вбачається зі змісту Стратегії Міністерство аграрної політики та продовольства разом з Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру мають розробити та внести на розгляд Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк проекти відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію Стратегії. На момент виникнення спірних правовідносин відповідні нормативно-правові акти не прийняті.

Отже, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що відмова ОСОБА_2 управлінням Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі того, що така ділянка не входить до переліку земель, який сформовано з урахуванням Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, є неправомірною, та такою, що суперечить положенням статті 118 Земельного кодексу України.

Також, не заслуговують на увагу посилання суб'єкта владних повноважень на те, що земельна ділянка, площею 2га, котра розташована на території ж/м “Світанок” Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів), частково відноситься до земель промисловості, транспорту зв’язку, енергетики, оборони, фодного фонду, та іншого призначення, оскільки як встановлено судом, та зазначено вище, землі позначені на доданому позивачем до запиту графічному матеріалі, розташовані за межами населених пунктів Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області, перебувають в запасі як сільськогосподарські землі державної власності (угіддя - пасовища, яри), що підтверджується відповідними Листами ОСОБА_7 у Лиманському районі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в частині щодо визнання протиправною та скасування відмови, викладеної у ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області від 17.11.2017р. вих.№Б-22560/0-11576/6-17 щодо надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2га., для ведення особистого селянського господарства на території ж/м “Світанок” Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України Головне управління Держгеокадастру в Одеській області має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На вказаній підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Вказаний принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що судом встановлено протиправність відмови, викладеної у ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області від 17.11.2017р. вих.№Б-22560/0-11576/6-17 щодо надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2га., для ведення особистого селянського господарства на території ж/м “Світанок” Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів), суд дійшов висновку, що з урахуванням дискреційності повноважень суб’єкта владних повноважень, належним способом захисту порушеного права ОСОБА_4 у даному випадку є саме зобов'язання ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2га., для ведення особистого селянського господарства на території ж/м “Світанок” Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів), з урахуванням висновків, та правової оцінки суду.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною та скасування відмови, викладеної у ОСОБА_2 від 17.11.2017р. вих.№Б-22560/0-11576/6-17 на клопотання ОСОБА_4 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2га., для ведення особистого селянського господарства на території ж/м “Світанок” Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів); зобов’язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства в розмірах не більше 2га., позначеної на доданих до клопотання графічних матеріалах від 18.10.2017р. за вих.№Б-22560/0/5-17, підлягають задоволенню частково, з вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною та скасування відмови, оформленої ОСОБА_2 від 17.11.2017р. вих.№Б-22560/0-11576/6-17 на клопотання ОСОБА_4 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2га., для ведення особистого селянського господарства на території ж/м “Світанок” Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів); зобов’язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства в розмірах не більше 2га., позначеної на доданих до клопотання графічних матеріалах від 18.10.2017р. за вих.№Б-22560/0/5-17, задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати відмову, викладену у ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області від 17.11.2017р. вих.№Б-22560/0-11576/6-17 щодо надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2га., для ведення особистого селянського господарства на території ж/м “Світанок” Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів).

3. Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2га., для ведення особистого селянського господарства на території ж/м “Світанок” Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів), позначеної на доданих до клопотання графічних матеріалах від 18.10.2017р. за вих.№Б-22560/0/5-17, з урахуванням висновків, та правової оцінки суду.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м.Одеса, вул.Канатна,83, код ЄДРПОУ 39765871) на користь ОСОБА_4 (67663, Одеська область, Біляївський район, с.Усатове, вул.Теплична,14, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704(сомсот чотири)грн. 80коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано судом « 18» травня 2018року.

Суддя Харченко Ю.В.

.