Рішення № 74071469, 16.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №813/806/18

16 травня 2018 року

зал судових засідань № 9

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Магиревич Ю.Д.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м.Львова про повернення помилково сплаченого збору,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 (місце проживання:79053, м.Львів, вул.Наукова, 6/28) звернувся до суду з позовом до Залізничного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова (місцезнаходження: 79022, м.Львів, вул.Городоцька, 172), в якому просить суд зобов’язати відповідача сформувати та подати до Управління державної казначейської служби у Франківському районі м.Львова подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов’язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 20498,14грн.

Ухвалою суду від 19.03.2018 на підставі ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача у справі Залізничне об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Львова його правонаступником – Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Ухвалою суду від 19.03.2018 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м.Львова.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до п.9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26.06.1997 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Позивач зазначає, що він вперше придбав житло (квартира №43 в будинку №98К за адресою: м.Львів, вул. Княгині Ольги) та при укладенні договору безпідставно (помилково) сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного ним майна. Позивач вважає, що він має право на повернення збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості вказаної квартири у сумі 20498,14грн. Тому, звернувся до Залізничного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова з заявою про повернення безпідставно сплачених коштів з тих підстав, що квартиру придбано нею вперше. Проте, відповідач відмовив в поверненні позивачу помилково сплачених коштів. У зв'язку із чим позивач просить суд стягнути вказану суму з Державного бюджету України.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що відповідач не володіє інформацією щодо права власності на нерухоме майно. Крім того, громадяни, які вперше придбають житло звільняються від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на підставі норм Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а не за рішенням Пенсійного фонду України. Тому, питання про звільнення від сплати збору повинне з’ясовуватись при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу, а не під час звернення до органів Пенсійного фонду.

Третя особа подала пояснення на адміністративний позов, в яких вказала, що повернення збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за поданням органів Пенсійного фонду України, оскільки платник перерахував кошти, згідно квитанції №ПН1147 від 29.11.2017 на рахунок за ККДБ 24140500, відкритий в УДКСУ у Франківському районі м. Львова Львівської області.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що сама держава не виконала свого обов’язку запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу. Тому на його думку, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови йому в поверненні помилково збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Заперечення обґрунтовані тим, що позивачу було роз’яснено п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», про що свідчить запис в п.9.3 договору купівлі-продажу квартири від 24.02.2018. Крім того, на думку позивача, громадяни які придбають житло вперше звільняються від сплати збору на підставі Закону, а не за рішенням органу Пенсійного фонду. Тому питання про звільнення від сплати збори повинно було з’ясовуватися при нотаріальному оформленні цивільно-правового договору.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча повідомлявся належним чином про час, дату і місце його проведення. Проте, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та представника.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа - Управління Державної казначейської служби України в Франківському районі м.Львова Львівської області, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча повідомлялася належним чином про час, дату і місце його проведення. Проте, в поясненнях просила розглядати справу без участі її представника.

Заслухавши вступне слово представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю, з таких підстав.

Суд встановив, що згідно з договором купівлі-продажу квартири від 29.09.2017, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованим у реєстрі за №5703, ТзОВ «Активні Інвестиції» продав ОСОБА_2, квартиру №43 в будинку №98К за адресою: м.Львів, вул. Княгині Ольги.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта №111543080 від 24.01.2018 власником квартири №43 в будинку №98К за адресою: м.Львів, вул. Княгині Ольги є ОСОБА_2

Згідно з квитанцією №ПН1147 від 29.09.2017 ОСОБА_2 сплатив 20498,14грн. збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на рахунок УДК у Франківському районі м.Львова.

Позивач вважає, що він безпідставно (помилково) сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного ним майна, звернувя до Залізничного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова із заявою, в якій просив повернути безпідставно сплачений нею збір у розмірі 1% від вартості квартири.

За результатами розгляду даної заяви, 31.01.2018 Залізничне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова надало відповідь за №1382/06.1-32 про те, що підстав для повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 20498,14грн. немає, оскільки з поданих документів не вбачається, що ОСОБА_2 вперше придбав житло чи перебував у черзі на одержання житла.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до п.9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ, організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно з вимогами пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пункт 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Суд вважає за необхідне зазначити, що станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбаває таку нерухомість. Водночас, вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України № 29-у/2000 від 23.03.2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Аналізуючи наведені норми, суд константує, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Як вбачається з матеріалів справи, доказами придбання ОСОБА_2 житла вперше є інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 24.01.2018, згідно з якою він є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.09.2017.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б спростовували факт придбання ОСОБА_2 житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, судом не здобуто.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 дійсно вперше придбав житло (за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 29.09.2017 за адресою: АДРЕСА_1) та при укладенні договору купівлі-продажу помилково сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 відсотка від його вартості, а саме 20498,14грн.

Частиною 2 ст.45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, з змінами і доповненнями.

Відповідно до п. 5 вказаного Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна ОСОБА_2, сплачено помилково, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж, у зв'язку з чим кошти в сумі 20498,14грн., сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704,80грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_2 в поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернутися до Управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м.Львова Львівської області із поданням про повернення ОСОБА_2 помилково сплачених 20498,14грн. збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (місце проживання:79053, м.Львів, вул.Наукова, 6/28, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704(сімсот чотири) грн. 80коп., сплаченого відповідно до квитанцій ПАТ «АБ «Радабанк» від 22.02.2018 №15585.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 17.05.2018.

Суддя Лунь З.І.