Постанова № 74071435, 17.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/793/180/18 Справа № 691/1580/17 Суддя в 1 інстанції - Черненко В. О. Категорія:ч.1 ст.172-6 КУпАП Суддя в апеляційній інстанції - Дмитренко М. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2018 р. м. Черкаси

Суддя апеляційного суду Черкаської області Дмитренко М.І., за участю прокурора Криворучка Р.О., та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2018 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, працюючого виконробом

в Городищенському районному споживчому товаристві,

депутата Городищенської міської ради Черкаської області,

проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на час винесення постанови становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок. Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок,

в с т а н о в и в :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 являючись депутатом Городищенської міської ради Черкаської області, будучи відповідно до п.п. «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», без поважних причин, несвоєчасно подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2016 рік за формою, що визначається Національним агентством, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Постановою судді Городищенського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2018 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 06.02.2018 р., а справу про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що причиною не подання ним вчасно електронної декларації була саме некоректна робота інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі ІТС). Зокрема зазначає, що цей факт підтверджується листом Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.05.2017 р. №93-05/16382/17 в якому прямо написано що ІТС не працювала в окремі дні, що свідчить про те, що система не коректно робила взагалі. Наприклад про те, що ІТС не коректно працювала 01.01.2017 р. засвідчено актом аж 25.01.2017 р., а про те, що 24-28 березня 2017 р. система не працювала взагалі актом не засвідчено. Крім того, після втручання в систему 24-28 березня 2017 р. ніхто не проводив сертифікацію і такого доказу, що ІТС після такого втручання працювала коректно не має. Наголошує, що він особисто подавав електронну декларацію, а чому вона не подалась йому невідомо, він не мав умислу не подавати декларацію і не міг усвідомлювати, що електронна декларація ним не подана через неполадки ІТС. Вважає, що для того щоб притягнути його до адміністративної відповідальності треба створити нормальні умови для подання електронних декларацій, не створивши таких умов держава в особі органів влади в тому числі суду не має ніякого морального права стверджувати що не вчасно подані електронні декларації є навмисно не подані і таке не подання є свідомим. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення щодо нього є незаконний, оскільки складений не повноважними особами, а тому він не може бути використаний як доказ у справі про адміністративне правопорушення. Окрім того, протокол про адміністративне правопорушення був складений без його присутності в невідомий йому час, при врученні протоколу про адміністративне правопорушення він просив надати йому можливість скористатися послугами адвоката, але в цьому йому було відмовлено чим порушено його право на захист, про що він зробив відповідний запис. Вважає, що розгляд справи відбувся не об'єктивно та упереджено, а провадження у справі повинно бути закрито у зв'язку з закінченням строку притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки з першого дня виявлення правопорушення, а це 30.08.2017 року, до притягнення його до адміністративної відповідальності пройшло п'ять місяців і сім днів, а з 18.10.2017 р. - чергове порушення і по 06.02.2018 р. пройшло три місяці і 20 днів, тобто строк притягнення його до адміністративної відповідальності закінчився.

Заслухавши апелянта ОСОБА_3, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити її в повному обсязі, прокурора Криворучка Р.О., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали адміністративної справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або не обґрунтоване відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 172-6 ч.1 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків.

Аналіз вказаних норм приводить до висновку, що склад правопорушення за ч.1 ст. 172-6 КУпАП є формальним, обов'язковим елементом його об'єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне несвоєчасне подання електронної декларації, а тому, орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прокурор, що приймає участь в розгляді таких протоколів судом, зобов'язані довести суду наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу на несвоєчасне подання електронної декларації.

Крім того, згідно з п.2 роз'яснень спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (надалі - ВССУ) «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» вих. № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року, під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо; суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Крім того, на умисну форму вини, а також наявність відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, як на обов'язкові ознаки корупційного правопорушення також звертає увагу Конституційний Суд України в рішенні від 06.10.2010 року (справа №1-27/2010).

Суд першої інстанції при розгляді справи не врахував наведених положень закону та роз'яснень ВССУ.

З матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу першої сесії Городищенської міської ради сьомого скликання від 17.11.2015 р., ОСОБА_3 обраний депутатом Городищенської міської ради сьомого скликання та приведений до присяги.

Відповідно до п.п. «б» п.1 ч.1 ст.3 ЗУ «Про запобігання корупції», дія цього закону поширюється і на депутатів місцевих рад. Отже, ОСОБА_3, як депутат міської ради є суб'єктом вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, та на нього розповсюджуються обмеження та обов'язки передбачені ст.ст.45,52 вказаного Закону.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб» від 23.03.2017 р. №1975-ІІІ, продовжено до 01.05.2017 р. строк подання щорічної декларації для осіб, які відповідно до цього Закону подають таку декларацію вперше.

Таким чином, граничним терміном подачі декларації для ОСОБА_3 було визначено законом до 01 травня 2017 року.

Як вбачається з даних роздруківки НАЗК, щодо послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_3, 12.05.2017 року останній подав декларацію, що підтверджено ЕЦП (а.с.34-35).

Однак, як в суді першої, так і в апеляційній інстанції, ОСОБА_3 зазначив, що щорічну декларацію за 2016 рік він подав своєчасно, проте в зв'язку з некоректною роботою програмного забезпечення інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», вона не була зареєстрованою та не вважалась поданою. 12.05.2017 р., він з власної ініціативи, вирішив переглянути свою декларацію в реєстрі та виявивши її відсутність, подав заяву. З 30.03.2017 р. - дня подачі ним декларації і до 12.05.2017 р. - дня виявлення відсутності декларації в державному реєстрі, він вважав свою декларацію поданою та жодного разу, з метою перевірки наявності своєї декларації, на сайт Єдиного державного реєстру декларацій, «не заходив». Вказує, що причиною не подання ним вчасно електронної декларації була саме некоректна робота інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».

Жодного умислу на несвоєчасне подання декларації він не мав і не міг усвідомлювати, що електронна декларація ним не подана через неполадки інформаційної-телекомунікаційної системи.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до листа Національного агентства з питань запобігання корупції №93-05/37033/17 від 18.10.2017 р. при перевірці файлів логування дій користувача ІТС Реєстр, виявлено, що ОСОБА_3 зареєструвався в ІТС Реєстр 29.11.2016 о 09 год. 34 хв.

Вказаний факт підтверджується витягом послідовності дій користувача «Єдиного реєстру декларації осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_3, відповідно до якого, останній 30.03.2017 з 19:24:55 по 20:27:38 та 12.05.2017 з 19:53:58 по 19:56:03 вчиняв дії по заповненню декларації.

Апеляційний суд, бере до уваги доводи апелянта, про те, що у нього не було умислу на несвоєчасне подання декларації, оскільки останній намагався подати вчасно декларацію, однак не зробив це через некоректну роботу інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».

Вказаний факт також підтверджується листом Національного агентства з питань запобігання корупції №93-05/16382/17 від 23.05.2017 р., відповідно до якого актом обстеження окремих функцій інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 25.01.2017 р. засвідчено некоректну роботу програмного забезпечення в період з 01.01.2017 р. по 19 год. 30 хв. 04.01.2017 р.

Адміністратором ІТС Реєстр ДП «УСС» спільно з Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України протягом 24-28 березня 2017 року здійснювались заходи з оптимізації та переконфігурування обчислювальних ресурсів, що потребувало декількох зупинок та перезапусків окремих компонентів та ІТС Реєстр в цілому. З урахуванням наведеного, Національне агентство прийняло рішення від 08 червня 2017 року №224 «Про визначення періодів, протягом яких спостерігалися перебої у роботі інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».

Враховуючи викладене, вважаю, що у діях ОСОБА_3 щодо несвоєчасної подачі ним електронної декларації відсутній умисел, а отже і суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до п.2 ч.8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

У зв'язку з вищевикладеним, вважаю, що постанова районного суду відносно ОСОБА_3 є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з істотними порушеннями вимог КУпАП, в зв'язку з чим підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 - закриттю відповідно до ч.1 п.1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову судді Городищенського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2018 року стосовно ОСОБА_3 за ч.1 ст.172-6 КУпАП - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП стосовно ОСОБА_3 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності події та складу правопорушення.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя М. І. Дмитренко