Вирок № 74070782, 14.05.2018, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/497/18

провадження № 1-кп/691/144/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

з участю:

прокурора Вібе С.В.

сторони кримінального провадження:

обвинувачений ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні, в залі суду, в м. Городище кримінальне провадження №12018250110000162 за звинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-

встановив:

ОСОБА_2, 09 квітня 2018 року близько 20 години 30 хвилин, перебуваючи на подвір»ї будинковолодіння, що по вул.Сєченова, №18 в м.Городище Черкаської області, в присутності сторонніх осіб, умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, відкрито заволодів належним ОСОБА_3 мобільним телефоном марки «Nokia 216» ІМЕІ1;354890082432069, ІМЕІ2:354890082432077, ринкова вартість якого, згідно висновку №8/510 від 25 квітня 2018 року становить 600 грн., разом з карткою пам»яті марки «Kingston», формату «micro SD», об»ємом 4 Gb ринкова вартість якої, згідно висновку №8/510 від 25 квітня 2018 року становить 96 грн., чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 696 грн., а викраденим майном в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, його покази відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, котрі ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, не оспорюючи час, місце, спосіб, вид і розмір шкоди, мотив, мету, форму вини за кримінальне правопорушення, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю і суду пояснив, що дійсно 09 квітня 2018 року, близько 20 години, перебуваючи на території будинковолодіння по вул.Сєченова, №18 в м.Городище Черкаської області, заволодів мобільним телефоном, який належить ОСОБА_3.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, але надав заяву від 14 травня 2018 року про розгляд кримінального провадження без його участі, вказавши, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, міру покарання просив визначити суд.

Крім повного визнання своєї вини ОСОБА_2, його вина у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.186 КК України, підтверджується й доказами добутими на досудовому слідстві і перевіреними в суді у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України.

Ухвалюючи вирок на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами та перевірені у відповідності до вимог КПК України, а також оцінені судом згідно ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2, склад кримінального правопорушення з кваліфікуючою ознакою – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, і кваліфікує його дії за ч.2 ст.186 КК України.

На виконання вимог ст. 23 КПК України (безпосередність дослідження показань, речей і документів), суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження безпосередньо дослідив та оцінив докази у кримінальному провадженні, а тому, зважаючи на викладене, уявляється доцільним вирішувати питання про відповідальність обвинуваченого.

Призначаючи вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке законодавцем віднесене до тяжких злочинів, особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 “Про практику призначення судами кримінального покарання” рекомендовано судам при розгляді кримінальних справ, досліджуючи дані про особу підсудного з”ясовувати вік, стан здоров”я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи, минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім”ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), матеріальний стан, а тому суд бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_2 має вік 20 років, не одружений, не працюючий, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога згідно довідок №95 та №81 від 23 квітня 2018 року Комунального Закладу "Городищенське районне територіальне медичне об"єднання" Городищенської районної ради Черкаської області, відповідно до характеристики Городищенської міської ради Черкаської області характеризується посередньо, згідно вимоги від 24 квітня 2018 року до кримінальної відповідальності притягується не вперше.

Обставинами, які пом”якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд визнає щире каяття, визнання вини.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів.

З врахуванням вище наведеного, суд, приходить до переконання, що виправленню, перевихованню обвинуваченого ОСОБА_2 може сприяти покарання не пов»язане з його ізоляцією від суспільства, і остільки на цьому не наполягають і учасники процесу, призначає йому покарання у виді позбавлення волі із встановленням на підставі ст.75 КК України іспитового строку з покладенням обов»язку визначеного п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, як достатнього для його особи з врахуванням вищезазначених обставин встановлених в судовому засіданні.

Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності.

Запобіжні заходи до обвинуваченого ОСОБА_2 на досудовому слідстві, як, і під час судового розгляду, не обиралися. Клопотання про обрання обвинуваченому запобіжних заходів до набрання вироком суду законної сили, до суду не подавалися.

Речовий доказ у кримінальному провадженні у виді мобільного телефону марки «Nokia 216», який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_3, слід повернути йому за належністю, звільнивши від зобов»язання за зберігальною розпискою.

По справі маються процесуальні витрати в сумі 1144 грн. 00 коп. за проведення судово-товарознавчої експертизи, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь Держави.

Керуючись ст. ст. 370,373, 374,393 КПК України, суд, -

засудив:

Визнати ОСОБА_2 винним у скоєнні кримінального правопорушення за ч.2 ст.186 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття призначеного покарання, якщо останній протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

На підставі п.1,2 ч.1ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов’язки періодично з»являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Запобіжні заходи стосовно ОСОБА_2 судом не обиралися.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати, у зв’язку з проведенням судово-товарознавчої експертизи, в розмірі 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) грн. 00 коп. на користь Держави, отримувач коштів ГУК у м.Києві /м.Київ/ 22030106 код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне Управління Державної казначейської служби України в м.Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікацій доходів бюджету 22030106.

Речовий доказ у кримінальному провадженні у виді у виді мобільного телефону марки «Nokia 216» повернути за належністю потерпілому ОСОБА_3, звільнивши від зобов»язання за зберігальною розпискою.

Судове рішення, може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Городищенський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Черкаської області, при цьому, вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а потерпілому надіслати, для відому.

Суддя ОСОБА_4