Ухвала суду № 74070451, 18.05.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

18 травня 2018 р.Справа №804/3555/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов та припису, -

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, в якому просить: - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ДН398/1019/АВ/П/ТДІП-ФС від 04.05.2018р., прийнятою інспекцією з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, якою накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 3723 грн.; - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ДН398/1019/АВ/П/ТДІП-ФС від 04.05.2018 року прийнятою інспекцією з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, якою накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 111690 грн.; - визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень за №ОМС-ДН398/1019/АВ від 13.04.2018 року.

17 травня 2018 року від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення адміністративного позову, в якій заявник просить: - зупинити дію постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ДН398/1019/АВ/П/ТДІП-ФС від 04.05.2018р., прийнятою інспекцією з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, якою накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 3723 грн. до набрання законної сили рішенням суду по справі; - зупинити дію постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ДН398/1019/АВ/П/ТДІП-ФС від 04.05.2018 року прийнятою інспекцією з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, якою накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 111690 грн. до набрання законної сили рішенням суду по справі.

Позивач обґрунтовує свою заяву тим, що оскаржувані рішення є виконавчими документами і можуть бути пред'явленими відповідачем до виконання органам виконавчої служби та також вказано, що вони мають очевидні ознаки протиправності, а тому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, на підставі наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, в певний період наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

На підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, суд, виходячи з конкретних доказів, встановлює, чи є визначені законом підстави для забезпечення позову, та оцінює чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд відзначає, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності відповідних підстав, покладається саме на позивача. Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося запобігти.

Як вбачається з матеріалів справи, Інспекцією з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради було прийнято: постанову №ОМС-ДН398/1019/АВ/П/ТДІП-ФС від 04.05.2018р., про накладення на позивача штрафу у розмірі 3723 грн.; - постанову №ОМС-ДН398/1019/АВ/П/ТДІП-ФС від 04.05.2018 року про накладення штрафу у розмірі 111690 грн.

Відповідно до п.11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013р., не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються, зокрема органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Пунктом 1 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо звернення Інспекцією з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради з приводу відкриття виконавчого провадження та відомості щодо відкритого виконавчого провадження з примусового виконання оскаржуваних постанов №ОМС-ДН398/1019/АВ/П/ТДІП-ФС від 04.05.2018р. та №ОМС-ДН398/1019/АВ/П/ТДІП-ФС від 04.05.2018 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність нагальної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

З огляду на викладене суд доходить висновку, про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов та припису, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Неклеса