Рішення № 74070344, 08.05.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року ЛуцькСправа № 803/376/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Масюк Г.С.,

за участю представника позивача Степанюка С.Є.,

представника відповідача Копка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» (далі - ДП «Цуманське ЛГ», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС України у Волинській області (далі - ГУ ДФС України у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0011241401, №0284301401, №0283901401, №0283911401 від 17 листопада 2017 року та №0001112200 від 13 лютого 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками ГУ ДФС у Волинській області проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Цуманське ЛГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 15.08.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 15.08.2016 за результатами якої складено акт №12491/03-20-14-01-09/00991491 від 02.11.2017. Перевірка підприємства проводилась відповідно до пп.78.1.11 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та на виконання ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного судді Артиш Я.Д. від 19.08.2016 у справі №161/10578/16-к згідно наказу ГУ ДФС у Волинській області №269 від 15.02.2016. За результатами перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 17.11.2017 №0011241401, №0011251401, №0011251401, №0284301401, №0283901401, №0283911401. ДП «Цуманське ЛГ» на дані податкові повідомлення-рішення було подано до Державної фіскальної служби України скаргу. За результатами розгляду скарги своїм рішенням Державна фіскальна Служба скасувала частково податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017р. №0011251401 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій. Головним управлінням ДФС у Волинській області на підставі рішення ДФС №3361/6/99-11-01-01-25 від 01.02.2018 винесено нове податкове повідомлення-рішення №0001112200 від 13.02.2018.

Вважає, що повноваження та порядок звернення слідчого з відповідним клопотанням до слідчого судді регламентуються Кримінально-процесуальним кодексом України (КПК України).

Згідно п.17 ч.1 ст.3 КПК України слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за Додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Повноваження слідчого визначені ч.2 ст. 40 КПК України. Так, слідчий уповноважений: починати досудове розслідування за наявності підстав, Передбачених цим Кодексом; проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру; за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284цього Кодексу; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Зазначена норма прямо визначає випадки звернення слідчого до слідчого судді із клопотанням. Зі змісту глав 15, 20, 21 КПК України вбачається, що клопотання слідчого про проведення перевірки податковим органом в рамках кримінального провадження не передбачено нормами чинного кримінального процесуального законодавства. Здійснення органами державної влади або їх посадовими особами повноважень, які прямо не передбачені законодавством, є порушенням норм ч.2 ст.19 Конституції України.

Призначення документальної позапланової перевірки не є ні слідчою (розшуковою) дією, ні негласною слідчою (розшуковою) дією, ні заходом забезпечення кримінального провадження, з клопотаннями про проведення яких слідчий вправі звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 164 КПК України строк дії ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали.

Сплив строку дії ухвали про застосування заходу забезпечення кримінального провадження свідчить про припинення цього заходу забезпечення та поновлення прав і свобод особи, щодо якої він застосовувався або інтересів якої стосувався.

Ухвала слідчого судді Луцького міськрайонного судді Волинської області Артиш Я. Д. винесена 19.08.2016 якою було надано дозвіл на проведення позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України. Термін дії вказаної ухвали становив один календарний місяць та закінчився 19.09.2016, отже проведення перевірки поза межами строку дії ухвали є протиправним.

Крім того, зазначає що ДП «Цуманське ЛГ» відповідно до норм Податкового кодексу України формувало податкову звітність. Працівники контролюючого органу не пропонували та не надавали письмових запитів про надання документів. ДП «Цуманське ЛГ» невідомо, які саме документи потрібні були перевіряючим в підтвердження кредиторської заборгованості. У випадку, якщо б підприємству було відомо, який перелік документів необхідний вживалися б заходи їх надання. Більше того, документи стосувалися відносин, які нібито не підтверджені, по яких минуло більш, ніж три роки. Податковим кодексом України передбачено зберігання документів 1095 днів. Як зазначив позивач, можливістю ненадання документів пов'язано з тим, що з моменту складання податкової звітності по даним господарським операціям пройшло 3 роки.

Первинні документи, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах зберігаються 3 роки за умов закінчення перевірки податковими органами за відповідний період та відсутність спірних питань слідчих та судових органів. Період господарської діяльності позивача охоплювався попередніми перевірками контролюючого органу під час яких спірних питань щодо вищезазначених господарських операцій не виникало.

Позивач також зазначив, що в акті перевірки №12491/03-20-14-01-09/00991491 від 02.11.2017 не зафіксовано факту ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору ДП «Цуманське ЛГ» як податковим агентом до або під час виплати доходу (заробітної плати) працівникам, застосування ГУ ДФС у Волинській області пункту 127.1 статті 127 ПК України при нарахуванні штрафних санкцій є безпідставним.

Зважаючи на вищевикладене, позивач вважає, оскільки перевірка була проведена відповідачем з порушенням вимог податкового законодавства, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ГУ ДФС у Волинській області є протиправними та підлягають скасуванню.

У відзиві на позовну заяву від 06.04.2018 (а.с.97-100) представник відповідача не погоджується з даним позовом та вважає його безпідставним, оскільки підставою для проведення перевірка була ухвала слідчого судді Луцького міськрайонного судді Артиш Я.Д. від 19.08.2016 у справі №161/10578/16-к, яка є обов'язковою для виконання, та згідно наказу ГУ ДФС у Волинській області №269 від 15.02.2016, а відтак виявлені під час перевірки порушення та як наслідок прийняті за її результатами податкові повідомлення-рішення є правомірними, та такі що не підлягають скасуванню, а тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

У запереченнях на відзив відповідача, представник позивач зазначив, що рішення суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами. Вважає, оскільки наказ про проведення перевірки прийнято з порушенням вимог ухвали слідчого судді, щодо суб'єкта владних повноважень, якому надано такі повноваження та строку проведення перевірки, тому він є таким що порушує вимоги ст. 19 Конституції України, а відтак ставиться під сумнів правомірність проведення самої перевірки органами ДФС.

Також зауважує, що ухвала слідчого судді датована 19.08.2016, а сама перевірка проводилась з 16.02.2017 по 26.10.2017.

На підставі наведеного податковим органом неправомірно проведено перевірку, зроблені хибні висновки і як наслідок винесено незаконні податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11:00 08.05.2018.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та запереченнях на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянув позовну заяву та додані до неї матеріали, з'ясував доводи, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, розглянувши відзив відповідача, у якому він висловив свої аргументи по суті спору, заперечення представника позивача на відзив відповідача, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Судом встановлено, що інспекторами ГУ ДФС України у Волинській області на виконання ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Артиш Я.Д. від 19.08.2016 у справі №161/10578/16-к, на підставі направлень та наказу проведено документальну позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ДП «Цуманське ЛГ» вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 15.08.2016, за результатами якої складено акт №12491/03-20-14-01-09/00991491 від 02.11.2017. Перевірка проводилась з 16.02.2017 по 26.10.2017. Термін проведення перевірки переносився, поновлювався та продовжувався згідно наказів начальника ГУ ДФС у Волинській області від 22.02.2017 за №311, від 06.10.2017 за №2925 та від 19.10.2017 за №2577 (а.с.11-56).

Проведеною перевіркою встановлено порушення ДП «Цуманське ЛГ»:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.44.1, 44.2, 44.3 ст.44 ПК України, Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженим наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 ДП «Цуманське ЛГ» занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до державного бюджету всього в сумі 225 637,00 грн., в тому числі за півріччя 2016 року в сумі 225 637,00 грн.;

- п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 138 від 23.02.2011, Закону України № 185-V від 21.09.2006 «Про управління об'єктами державної власності», п.153.3 ст.153 ПК України ДП «Цуманське ЛГ» занижено відрахування частини чистого прибутку всього в сумі 940 154,00 грн. в т.ч. за півріччя 2016 року в сумі 940 154,00 грн.;

- ст.164, ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп. 168.1.4, пп. 168.1.5 п.168.1 ст.168, п. 176.2 ст. 176 ПК України в результаті чого несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб за період що перевіряється на загальну суму 148 968,03 грн., в тому числі за 01.2016 року - 13 500,00 грн., за 03.2016 року - 30 200,00 грн., за 04.2016 року - 23 300,00 грн., за 06.2016 року - 46 100,00 грн., за 07.2016 року - 35 868,03 грн.;

- ст.164, ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп. 168.1.4, пп. 168.1.5 п.168.1 ст.168. п.16-1 підрозділу 10 прикінцевих положень ПК України у результаті чого не перераховано військовий збір за період що перевірявся на загальну суму 11 526,58 грн., в тому числі за 01.2016 року - 1 100,00 грн., за 03.2016 року - 3 015,00 грн., за 04.2016 року - 1 350,00 грн., за 06.2016 року - 3 000,00 грн., 07.2016 року - 3 061,58 грн.

За результатами перевірки ГУ ДФС у Волинській області винесені податкові повідомлення-рішення від 17.11.2017 №0011241401, №0011251401, №0011251401, №0284301401, №0283901401, №0283911401.

ДП «Цуманське ЛГ» дані податкові повідомлення-рішення оскаржено до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги рішенням ДФС №3361/6/99-11-01-01-25 від 01.02.2018 Державна фіскальна Служба скасувала частково податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017р. №0011251401 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

ГУ ДФС у Волинській області на підставі рішення ДФС №3361/6/99-11-01-01-25 від 01.02.2018 винесено нове податкове повідомлення-рішення №0001112200 від 13.02.2018 (а.с.12).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, ПК України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 названого Кодексу встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що безпосередньою та єдиною підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Цуманське ЛГ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 15.08.2016 стала ухвала слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Артиш Я.Д. від 19.08.2016 у справі №161/10578/16-к.

В свою чергу, приписами п.56.21 ст.56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Так, положення КПК України не містять безпосередньої норми, якою визначено компетенцію слідчого судді щодо вирішення питання про проведення податкової перевірки, та не передбачають порядок розгляду питання призначення позапланової перевірки слідчим суддею.

Отже, з аналізу норм ПК України та положень КПК України вбачається колізія норм права. Визначена в ПК України процедура проведення позапланової перевірки за рішенням слідчого судді (суду) не узгоджується з приписами кримінального процесуального закону стосовно повноважень слідчого судді на призначення такої перевірки за клопотанням слідчого в рамках кримінального провадження та, крім того, взагалі відсутня процедура розгляду такого клопотання.

Європейський суд, вирішуючи справу Круслен проти Франції, зазначив, що словосполучення «згідно із законом» передбачає певну якість такого закону, вимагаючи, щоб він був доступний для особи і вона могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права».

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище положень нормативно-правових актів, суд приходить до висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків контролюючого органу у спірному випадку, а саме у правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень, за результатами перевірки, яка була проведена на підставі ухвали слідчого судді, прийнятої в рамках кримінального провадження.

Суд звертає увагу на вимоги ст. 78 ПК України, відповідно до якої документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: пп.78.1.11 отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону. Тобто, вказана норма відсилає до Закону в порядку якого має бути отримано зазначене судове рішення, а процесуальний порядок визначений саме КПК України. Проте, вирішення слідчим суддею вказаних клопотань не охоплюється його повноваженнями, які мають реалізовуватися в спосіб, передбачений процесуальним законом, адже не відносяться ані до заходів забезпечення кримінального провадження, ані до слідчих дій, ані до негласних слідчих дій. Отже, КПК України не передбачає права слідчого, прокурора на звернення до слідчого судді з клопотанням про призначення (проведення) податкової перевірки, більше того, в КПК України відсутня процесуальна процедура розгляду такого виду клопотань.

В той же час, відповідно до правової позиції викладеної в Рішенні ЄСПЛ «Михайлюк та Петров проти України» від 10.12.2009 (п.25 Рішення) зазначається, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві, він також стосується якості відповідного законодавства і потребує, аби воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права. Ті ж самі обґрунтування стосуються і посилань слідчого на положення ч.2 ст.93 КПК України, адже дана норма передбачає, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК України і не містить окремого права прокурора, слідчого звертатися до слідчого судді з даним клопотанням.

Тобто, положення вказаного процесуального закону також не дають повноважень слідчому судді надавати дозвіл на призначення перевірки. Використання виразу «витребування та отримання» передбачає повноваження використовувати у якості доказів висновки ревізій і актів перевірок (як і будь-які інші документи), що існують незалежно від кримінального розслідування. Процесуальний закон чітко відрізняє документи, створені в межах кримінального провадження, від документів, походження яких не залежить від кримінального провадження, і підпорядковує ці два типи документів різному правовому режиму. Тому помилково виводити з повноваження «витребувати» повноваження «призначити» перевірку. Вказані висновки викладені в ухвалі Верховного Суду від 06.03.2018 року (справа № 243/6674/17-к).

Крім того, суд звертає увагу, що ухвала слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Артиш Я.Д. у справі №161/10578/16-к постановлена 19.08.2016, натомість наказ №269 «Про призначення позапланової документальної перевірки ДП «Цуманське ЛГ» прийнятий ГУ ДФС у Волинській області 15.02.2016, тобто, зі спливом 6 місяців.

В той же час, оскільки спірну перевірку позивача вже проведено, а за її наслідками прийнято акт перевірки та винесено відповідні податкові повідомлення-рішення, Волинський окружний адміністративний суд приходить до висновку про обрання позивачем вірного способу захисту порушеного права, адже єдиним актом індивідуальної дії, що порушує права позивача, в даному випадку, є податкове повідомлення-рішення. Відповідно, належним способом захисту є визнання протиправним та скасування ППР.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд вважає, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної позапланової перевірки, проведеної на підставі ухвали слідчого судді, в порядку статті 78 ПК України та без дослідження первинних документів є неналежним доказом виходячи із положень процесуального принципу допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, за якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

І, як наслідок, податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний суд в постанови від 16.01.2018 року у справі К/9901/898/18 (826/442/13-а), зокрема зазначивши, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових перевірок, може бути належною підставою проведення такої перевірки.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994).

Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДП «Цуманське ЛГ» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0011241401, №0284301401, №0283901401, №0283911401 від 17 листопада 2017 року та №0001112200 від 13 лютого 2018 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а самі податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Статтею 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та письмових доказів по справі, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, тому позовні вимоги ДП «Цуманське ЛГ» є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому їх необхідно задовольнити в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що згідно платіжного доручення № 6027 від 01.03.2018 за подання позовної заяви до Волинського окружного адміністративного суду позивачем сплатило судовий збір на загальну суму 20 766,64 грн., які в зв'язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області.

Керуючись статтями 2, 72-77, 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0011241401, №0284301401, №0283901401, №0283911401 від 17 листопада 2017 року та №0001112200 від 13 лютого 2018 року задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області №0011241401, №0284301401, №0283901401, №0283911401 від 17 листопада 2017 року та №0001112200 від 13 лютого 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4) на користь Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» (45233, Волинська область, Ківерцівський район, селище міського типу Цумань, вулиця Незалежності, будинок 124) судові витрати у сумі 20 766,64 грн. (двадцять тисяч сімсот шістдесят шість гривень шістдесят чотири копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський

Повне рішення суду складено судом 17 травня 2018 року.