Ухвала суду № 740701, 26.02.2007, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 22ц-127/07 Головуюч ийу І інстанції - Пешков М. I.

Категорія: 18 Доповідач - Лончук ВТ.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2007року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Лончука В.Г.

суддів - Киці СІ., Расевича СІ.

при секретарі Губарик К.А.

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі філії «Волинське головне регіональне управління» до ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення боргу за апеляційною скаргою відповідача на рішення Любомльського районного суду від 1 грудня 2006 року, -

встановила:

Рішенням Любомльського районного суду від 1 грудня 2006 року в даній справі позов задоволено. Постановлено розірвати договір від 2 вересня 2005 року та стягнути з ОСОБА_2, 1951 року народження, ідентифікаційний номер ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, в користь закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в особі філії «Волинське головне регіональне управління» кредитну заборгованість в розмірі 429 грн. 20 коп. (з яких несплаченої суми кредиту - 338 грн. 08 коп., несплачених відсотків - 91 грн. 12 коп.) та перерахувати на розрахунковий рахунок № 29091827302203 у філію Волинського ГРУ «ПриватБанку», МФО 303440, код 13369965.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в користь закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії «Волинське головне регіональне управління» сплачених 51 грн. державного мита і ЗО грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення на розрахунковий рахунок № 64992919405202 у філію Волинського ГРУ «ПриватБанку», МФО 303440, код 13369965.

Відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати.

Відповідач також зазначає, що згідно листівок банку та зі слів банківських працівників їй було відомо про те, що кредит надається під 7 % річних. Заяву про видачу кредиту вона не підписувала. Договір про надання кредиту між сторонами не укладався. Про те, що кредит надається під 4 % місячних (48 % річних) їй не було відомо. Від проведення експертизи вона відмовилася, оскільки в матеріалах кредитної справи немає договору та її заяви.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з вищенаведених підстав.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечила, просить суд її відхилити і залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 2 вересня 2005 року «ПриватБанком» в особі Любомльського відділення було відкрито на ім'я ОСОБА_2 картковий рахунок та

2

встановлено кредитний ліміт в розмірі 2000 грн. строком на 2 роки, згідно поданої останньою заяви на відкриття рахунку і надання банківських послуг. Відповідач була ознайомлена з умовами кредиту, правилами користування платіжною карткою і тарифами банку, а також згідно її підпису у заяві погодилася з тим, що всі ці документи у сукупності складають договір про надання кредиту (а.с. 7-8).

Згідно наказу ГУ «ПриватБанк» № С-89 від 24 травня 2005 року застосовувалася спрощена система укладення договорів, а саме у заяві клієнта, котрий звертався в банк зазначалися усі умови кредитного договору, а також те, що умови надання банківських послуг, правила користування кредитною карткою та тарифи банку, зазначені в заяві, складають договір про надання банківських послуг.

Відповідно до умов кредитного договору від 2 вересня 2005 року позичальниця зобов'язалась сплачувати банку заборгованість щомісячно рівними платежами в розмірі 7 % від загальної суми використаних кредитних коштів.

На час активізації відповідачем кредитної картки, відсоткова ставка по програмі «Подія-вчителям» становила 4 % місячних (48 % річних).

Згідно довідки про заборгованість позичальника ОСОБА_2 по кредитній картці «Подія-вчителям» несплачена сума кредиту станом на 7 вересня 2006 року становить 338 грн. 08 коп., несплачені відсотки - 91 грн. 12 коп., а вся сума заборгованості становить 429 грн. 20 коп. (а.с. 10).

Свідок ОСОБА_3 в суді першої інстанції ствердила, що саме відповідач ОСОБА_2 підписувала заяву про видачу кредитної картки (а.с. 155-156).

Відповідач ОСОБА_2 відмовилася від призначення судової почеркознавчої експертизи щодо визначення про належність їй підпису на заяві.

Оскільки відповідач належним чином не виконувала свої зобов'язання за договором суд першої інстанції на підставі ст. 651 ЦК України зробив вірний висновок про розірвання договору та стягнення з відповідача кредитної заборгованості.

Покликання відповідача на відсутність договору через відсутність такого у формі єдиного документа спростовується правилом ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Договір може бути укладений як шляхом складання єдиного документа, так і шляхом обміну листами, телеграмами, вчиненням конклюдентних дій та ін.

Колегія суддів критично оцінює пояснення відповідача про неналежність їй підпису на заяві від 2 вересня 2005 року, оскільки факт звернення відповідача до банку для отримання кредиту нею не заперечується, як і в тексті апеляційної скарги зазначається про те, що відповідач дійсно ставила свій підпис, стверджуючи, що дала вірну інформацію про себе. Крім того, відповідач не погодилась на проведення почеркознавчої експертизи.

Наведений позивачем розрахунок суми заборгованості є вірним (а.с. 10).

Рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Любомльського районного суду від 1 грудня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.