Постанова № 74067621, 16.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/7455/15-ц Головуючий у І інстанції Усатов Д. Д.Провадження № 22-ц/780/1857/18 Доповідач у 2 інстанції Фінагеєв В. О.Категорія 26 16.05.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області

у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Удовиченко В.В.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 березня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № KIV0GK00830140 від 11 жовтня 2006 року у розмірі 39 268,29 доларів США, що за курсом 21,01 складає 825 026 грн. 77 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 43 000 доларів США терміном до 11 жовтня 2026 року. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем кредитних зобов'язань станом на 05 червня 2015 року утворилась заборгованість.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 березня 2017 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що на момент подачі позовної заяви між відповідачем та банком не існувало цивільно-правових відносин, оскільки в спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора на UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO.1 PLS («Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ»). Компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» не мала права за законодавством України здійснювати операції з обслуговування споживчих кредитів громадян України - нараховувати та стягувати проценти і комісії, оскільки не має банківської або іншої ліцензії на здійснення кредитної діяльності на території України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № KIV0GK00830140 від 11 жовтня 2006 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 43 000 доларів США для купівлі житла, а також 9 800 доларів США на сплату страхових платежів терміном до 11 жовтня 2026 року (а.с.9. Т.1).

19 лютого 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, в тому числі за укладеним з ОСОБА_2 кредитним договором від 11 жовтня 2006 року (а.с.177-193, Т.2).

Згідно розрахунку, наданого ПАТ КБ «ПриватБанк», заборгованість ОСОБА_2 перед банком станом на 05 червня 2015 року становить 39 268,29 доларів США, з яких: 35 202,79 доларів США - заборгованість за кредитом; 3 201,73 доларів США - заборгованість за відсотками; 774 доларів США - заборгованість з комісії; 89,77 доларів США - заборгованість з пені (а.с.4-7, Т.1).

14 квітня 2016 року між «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір викупу (відступлення) прав вимоги, за яким ПАТ КБ «Приватбанк» набуло право вимоги за кредитним договором № kiv0GK00830140, укладеним з ОСОБА_2 (а.с.116-141, Т.3).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, факт якої належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем.

Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду із позовом за захистом своїх прав, зазначивши при цьому, що станом на 05 червня 2015 року відповідач має заборгованість перед банком у розмірі 39 268,29 доларів США за кредитним договором від 11 жовтня 2006 року.

Разом з тим, судом встановлено, що 19 лютого 2007 року ЗАТ КБ «Приватбанк» відступив своє право вимоги компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ», уклавши договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, зокрема, щодо кредитного договору, укладеного з відповідачем.

Отже, на час звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 жовтня 2006 року ПАТ КБ «Приватбанк» не належало право вимоги.

Крім того, згідно наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснював нарахування заборгованості за кредитним договором, починаючи з 11 жовтня 2006 року до 05 червня 2015 року, тобто цей розрахунок включає період, протягом якого позивачу не належало право вимоги за кредитним договором.

Під час судового засідання у суді апеляційної інстанції представник ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначив про те, що згідно вказаного договору банком не було продано кредит компанії, а ПАТ КБ «ПриватБанк» було виключено 9 000 000 доларів облігацій і вони були забезпечені активами.

Представник також посилався на п. п. 2.3, 2.11 договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 19 лютого 2007 року та вказав на те, що вказаний договір не є договором факторингу. Згідно пункту 2.11 договору продавець, довірчий управитель та покупець укладають договір про обслуговування іпотечних активів стосовно обслуговування, прийому платежів, та примусового виконання іпотечних активів та інших певних справ.

Однак, такі доводи позивача не заслуговують на увагу, оскільки згідно п. 2.1 договору продавець цим погоджується продати, а покупець цим погоджується купити основні іпотечні активи.

Згідно укладеного договору під основними іпотечними активами розуміються права вимоги за іпотеками та відповідні права вимоги за кредитами. Права вимоги за кредитами означає всі права вимоги, існуючі або майбутні, чинні або ті, що виникають під умовою, продавця як кредитора до позичальника щодо сплати основної суми, процентів та інших платежів за кредитом. Для уникнення сумнівів, права вимоги за кредитами включають будь-які та всі права щодо використання засобів захисту прав кредитора за кредитами стосовно погашення позичальниками будь-яких та всіх їх зобов'язань за кредитами.

Апеляційний суд не бере до уваги наявну у матеріалах справи копію довіреності від 10 березня 2010 року від компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» (а.с.13-15, Т.4), згідно якої ПАТ КБ «Приватбанк» уповноважується представляти інтереси компанії в будь-яких судах, оскільки позов було подано не в інтересах та не від імені компанії-довірителя, а в інтересах банку із зазначенням останнього, як позивача по справі та стягнення коштів на його користь.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, обставини, які суд вважав встановленими, є недоведеними, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі заяви про перегляд заочного рішення, а також апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатив судовий збір на загальну суму 5 801 грн. (5 481+320). Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову, сплачені ним судові витрати підлягають стягненню на його користь з позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 березня 2017 року скасувати та прийняти постанову.

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса - вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_2, місце проживання - АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 5 801 (п'ять тисяч вісімсот одна) гривня.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Фінагеєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.