Рішення № 74064363, 16.05.2018, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 628/3446/15

Провадження № 2/628/5/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 р. Куп’янський міськрайонний суд Харківської області

У складі: головуючого – судді Коваленко О. А.

при секретарі Горбашовій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Куп’янську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики фіктивним з моменту вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання договору позики фіктивним з моменту вчинення.

Згодом, неодноразово уточнюючи позовні вимоги, вказала наступне.

13 жовтня 2013 року між нею та відповідачем була домовленість, що відповідач продасть їй за 70000 дол.США автомобіль МАN, д.н. НОМЕР_1 з автопричепом. Вона сплатила відповідачу 74600 дол. США, але причеп у власність не отримала. Відповідач почав вимагати у неї гроші, та вказав, що віддасть причеп після укладення договору позики на суму 420000 грн. Тому, під психічним тиском відповідача 13 вересня 2014 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір займу, який був нотаріально посвідчений. Згідно п. 10 вказаного договору позики він вважається укладеним з моменту передачі ОСОБА_2 коштів ОСОБА_1 та згідно з п. 3 виконання ОСОБА_2 свого зобов’язання за цим договором має бути здійснено в м. Куп’янську готівкою. ОСОБА_2 не було належним чином доведено факт отримання коштів ОСОБА_1, в матеріалах справи відсутня розписка про отримання коштів в сумі 420000 грн., що доводить безспірність того, що вона кошти від ОСОБА_2 не отримувала. Тобто, відповідачем були грубо порушені свої зобов’язання, позика надана не була. Крім того, факт фіктивності договору позики також доводить відсутність заяви ОСОБА_2 про суму заборгованості, яка підтверджує прострочення ОСОБА_1 зобов’язання та безспірність заборгованості, надісланою поштою зі зворотним повідомленням на ім’я ОСОБА_1 з вимогою повернення коштів. Отже, договір позики є фіктивним правочином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази передачі коштів. Тобто, договір укладено без наміру створення правових наслідків, тому вона просить суд визнати його фіктивним з моменту укладення.

У судовому засіданні позивач вимоги позову підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність та надав письмові заперечення, згідно яких просить відмовити у задоволенні позову , посилаючись на те, що позивач прийняла від нього кошти в розмірі 420000 грн. 13 квітня 2014 року. Ствердження ОСОБА_1 , що грошові кошти за даним договором позики вона не отримувала, сама угода є удаваною, підписаною нею під впливом психічного тиску є нікчемними та необґрунтованими, так як підтвердженням отримання від нього готівки є підписаний нею договір позики від 13 вересня 2014 року, посвідчений нотаріально і ніяк не пов’язаний з купівлею автомобіля з причепом.

Суд, заслухавши думку позивача, допитавши свідка, дослідивши надані доказі і матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено,що 13 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Куп’янського районного нотаріального округу Харківської області, зареєстрованого в реєстрі за № 1408 (а.с. 4,5).

Згідно п. 1 даного договору позикодавець ОСОБА_2 при укладенні цього договору передав у власність позичальника ОСОБА_1 строком до 01 березня 2015 року, а позичальник прийняла від нього у власність строком до 01 березня 2015 року грошові кошти в розмірі 420000,00 грн. Таку ж саме суму грошових коштів без нарахування процентів ОСОБА_1 зобов’язалась повернути ОСОБА_2 в строк до 01 березня 2015 року.

З п. 4 договору вбачається, що сторони домовилися, що позичальник буде повертати позикодавцеві, а позикодавець зобов’язаний приймати від позичальника грошову суму рівними частинами - по 70000, 00 грн. щомісячно, починаючи з 15 жовтня 2014 року та відповідно графіка, вказаного в договорі (а.с. 4)

Відповідно до п. 10 даного договору цей договір вважається укладеним з моменту передачі позикодавцем грошей позичальникові, й закінчується після виконання прийнятих на себе зобов’язань сторонами відповідно до умов договору.

Пунктом 11 договору підтверджується, що сторони у присутності нотаріуса стверджують, що: однаково розуміють природу цього правочину та його правові наслідки; договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; їх волевиявлення є вільним і відповідає внутрішній волі; договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину; вони не обмежені в праві укладати правочини; вони не визнані у встановленому порядку недієздатними(повністю або частково); вони не перебувають у хворобливому стані, не страждають в момент укладення цього договору на захворювання, що перешкоджають усвідомленню його суті, не перебувають під впливом лікарських, наркотичних засобів, психотропних речовин; проект цього договору, складений нотаріусом з урахуванням умов, визначених сторонами, та умов, які є обов’язковими, ними прочитаний, зрозумілий та схвалений.

Даний договір підписаний сторонами у присутності нотаріуса.

Рішенням Куп’янського міськрайонного суду Харківської області, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2016 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто борг за договором позики від 13 вересня 2014 року з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 575 050 грн. Дане рішення набрало законної сили 17 березня 2016 року (а.с. 75-77, 106-107).

Заява про примусове виконання даного рішення суду подана заявником до відділу ДВС Куп’янського міськрайонного управління юстиції 30 березня 2016 року. Виконавче провадження за виконавчим листом № 628/1054/15-ц відкрито 30 березня 2016 року (а.с. 125).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 в його присутності передала ОСОБА_2 140000, 00 грн. з проханням переоформити автомобіль МАN. ОСОБА_2 вказав, що переоформлення автомобіля відбудеться після укладення договору позики.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 1046 ЦК України визначає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Отже, за положеннями зазначеної норми фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків і характеризується такими рисами: сторони вчиняють правочин для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

За фіктивним правочином сторони не вчиняють жодних дій на виконання фіктивного правочину, оскільки ознака вчинення правочину для вигляду має бути властива діям усіх сторін правочину.

Само по собі невиконання правочину не робить його фіктивним, а тому позивач, який звертається з вимогою має довести відсутність у обох учасників правочину наміру створити юридичні наслідки цього правочину

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути визнаний фіктивним.

Згідно правових позицій Верховного Суду України, висловлених в постановах від 18 вересня 2013р. по справі № 6-63цс13, від 11 листопада 2015р. по справі № 6-1967цс15, від 24 лютого 2016р. по справі № 6-50цс16 письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач наголошувала, що укладений між сторонами договір позики був укладений під впливом психічного тиску та погроз з боку відповідача без фактичної передачі грошей.

Проте, в оскаржуваному договорі позики сторони визначили всі його істотні умови; відповідно до п. 1 договору відповідач передав кошти позивачу, а остання зобов'язалась їх йому повернути на умовах та в строки визначені договором; він відповідає умовам ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, та відповідно сторони своїми підписами підтвердили, що, зокрема вказаний правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним), про що зазначено в пункті 11.

За таких обставин доводи позивача про те, що в учасників правочину були відсутні наміри створити юридичні наслідки правочину не відповідають фактичним обставинам справи, встановлених судом, в зв'язку з чим відсутні передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог про визнання договору позики фіктивним.

Посилання позивача на покази свідка щодо безгрошовості укладеного в письмовій формі договору позики не ґрунтуються на положеннях ст.1051 ЦК України, згідно з якими, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Враховуючи те, що рішенням суду стягнуто кошти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, зокрема за спірним договором позики, та додержання істотних умов договору на момент його укладення, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем фіктивності договору позики, зокрема, його головної ознаки - відсутності наміру створити правові наслідки, обумовлені спірним договором позики.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 259, 264-265 ЦПК України, ст. ст. .203, 207, 215, 234, 1047, 1051 ЦК України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики фіктивним з моменту вчинення відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Куп’янський міськрайонний суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або уразі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Коваленко О.А.

Повний текст рішення складений 18 травня 2018 року.