Вирок № 74061470, 18.05.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

справа №415/1990/18

провадження № 1-кп/415/435/18

ВИРОК

Іменем України

18 травня 2018 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Керімової Е.Р.

прокурора Скрябіної С.М.

захисника Гавриленка О.І.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130240000202 від 20 лютого 2018 року у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Краснодона Луганської області, громадянина України, з базовою загальною освітою, не одруженого, не працюючого, не є особою з інвалідністю, судимого: 27 серпня 2015 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ч.2 ст. 289, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289, ст. 70 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 20 листопада 2017 року згідно ухвали Первомайського міськрайонного суду Харківської області на підставі ст. 4 ЗУ «Про амністію» від 22 грудня 2016 року; 15 лютого 2018 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В період часу з 23 грудня 2017 року по 27 грудня 2017 року, в нічний час, більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом злому замка за допомогою викрутки, проник до гаражу № АДРЕСА_3 звідки таємно, повторно, викрав кутову шліфувальну машинку марки «BLAC&DESKER» моделі «CD115», вартістю, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/200е від 20 лютого 2018 року, 866 гривень 67 копійок, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на вказану суму. Після чого, ОСОБА_2 з місця скоєння злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч. 3 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що дійсно в період часу з 23 грудня 2017 року по 27 грудня 2017 року, в нічний час, шляхом злому замка за допомогою викрутки, проник до гаражу АДРЕСА_3, звідки викрав кутову шліфувальну машинку, яку переніс до себе додому з метою подальшого використання. У скоєному щиро розкаявся та просив суд суворого його не карати. Викрадене майно було повернуто потерпілому. Відповідаючи на питання суду зазначив, що він після звільнення з місць позбавлення волі 20.11.2017 року він вчиняв злочини, за що вироком Лисичанського міського суду від 15 лютого 2018 року був засуджений до 4-х років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки. На даний час в провадженні Лисичанського міського суду також знаходяться кримінальні провадженні нього за обвинуваченням у вчиненні злочинів, за які його ще було засуджено.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, надав суду письмову заяву, в якій просив розглядати дане кримінальне провадження за його відсутністю, майнових претензій до обвинуваченого не має, цивільний позов не заявляє, покарання призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_2 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні таємного викрадення чужого майна, повторно, поєднаного з проникненням в інше приміщення, знайшла своє повне підтвердження в суді, а його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, неодружений, не є особою з інвалідністю, неповнолітніх дітей та інших непрацездатних осіб на утриманні не має, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с. 69,72), у побуті за місцем проживання характеризується задовільно ( а.с. 70), раніше судимий (а.с.49-51);

- та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги, передбачені ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, та, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який на час вчинення злочину не працював, постійного джерела доходів не мав, маючи не зняту та непогашену судимість за вчинення тяжкого умисного, корисливого злочину, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та знову через короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі. вчинив умисний злочин проти власності, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе лише із застосуванням покарання, пов’язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.

При цьому, суд, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, беручи до уваги повне визнання вини та щире каяття обвинуваченого ОСОБА_2, який в судовому засіданні вибачався за скоєне, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав правдиві свідчення про обставини вчиненого злочину, наявності обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченого, та відсутності обставин, що його обтяжують, враховуючи задовільну характеристику обвинуваченого за місцем проживання та відсутність тяжких наслідків від скоєного, думку потерпілого ОСОБА_3, який майнових претензій до обвинуваченого не має у зв’язку з поверненням викраденого майна, вважає за необхідне призначити обвинуваченому мінімальну міру покарання у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року, із змінами, внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду № 8 від 12.06.2009 року та №11 від 06. 11.2009 року, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Як було встановлено в судовому засіданні кримінальне правопорушення, викладене в даному вироку було вчинене обвинуваченим ОСОБА_2 до винесення вироку Лисичанським міським судом від 15 лютого 2018 року, згідно якого останнього було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 4-х років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України - звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки, а тому, оскільки суд прийшов до висновку про необхідність призначення обвинуваченому за даним вироком покарання, пов’язаного з реальним його відбуттям з ізоляцією від суспільства, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань суд не вбачає, при цьому згідно правил призначення покарання, кожні вироки в даному випадку виконуються самостійно.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено. Підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням суд не вбачає.

Підстав для зміни запобіжного заходу - у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, обраного, відповідно до ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 23.02.2018 року (а.с.95-96), суд не вбачає.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 слід обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 18 травня 2018 року, оскільки згідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту винесення судом обвинувального вироку.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ( в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ), в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 за даним вироком покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув’язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, тобто з моменту взяття під варту – з 22.02.2018 року (а.с.95-96) по день ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавленні волі.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_3 не пред’явлений, у зв’язку з поверненням викраденого майна.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/200е від 20.02.2018 року, витрати у сумі 286 гривень 00 коп. (а.с.34) на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази – кутова шліфувальна машинка марки «BLAC&DESKER» моделі «CD115», що згідно постанови слідчого від 22.01.2018 року передана на зберігання потерпілого ОСОБА_3 підлягає поверненню власнику – потерпілому ОСОБА_3

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, залишити попередній - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 18 травня 2018 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ( в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ) зарахувати в строк призначеного обвинуваченому за даним вироком покарання строк попереднього ув’язнення з моменту взяття під варту – з 22 лютого 2018 року по день ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавленні волі.

Вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 15 лютого 2018 року, згідно з яким ОСОБА_2 призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки, - виконувати самостійно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у сумі 286 (двісті вісімдесят шість) гривень 00 коп. (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази: кутову шліфувальну машинку марки «BLAC&DESKER» моделі «CD115», що згідно постанови слідчого від 22.01.2018 року передана на зберігання потерпілого ОСОБА_3 повернути власнику – потерпілому ОСОБА_3

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченим, який тримається під вартою, з моменту вручення йому його копії.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілому ОСОБА_3, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова