Рішення № 74060239, 10.05.2018, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/793/17

Номер провадження 2/341/39/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді -Юсип І.М.

секретаря -Король І.Л.

з участю учасників справи

позивача -ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

віповідача -ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

представник служби

у справах дітей Галицької РДА -Марініної Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Галичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: служба у справах дітей Галицької РДА про визнання місця проживання дитини, -

в с т а н о в и в:

26.05.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: служба у справах дітей Галицької РДА та просить суд винести рішення, яким визначити місце проживання малолітніх дітей: сина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із ним.

У позовній заяві зазначено, що позивач проживає у АДРЕСА_1

26 вересня 2006 року він зареєстрував шлюб із ОСОБА_3, від якого у них народилося двоє дітей: син – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Галицького районного суду від 31.10.2016 року шлюб між ними розірвано, дітей вирішено залишити проживати разом із матір’ю. Однак син увесь час після розлучення проживає разом із ним. Дочка – ОСОБА_7 проживає з мамою, яка неналежно здійснює догляд за дочкою, про що складено акт від 05.01.2017 року. ОСОБА_3 залишила шестирічну доньку і поїхала на заробітки в Польщу.

Вважає, що в інтересах дітей, доцільно визначити їх місце проживання разом із ним. Мати не цікавиться життям сина, навчанням, здоров’ям, харчуванням, не телефонує, не допомагає у навчанні, не займається ним. Так само як і не займається вихованням і доглядом за донькою, яка ходить цілими днями по вулиці, недоглянута. Вважає, що мати взагалі не виконує своїх батьківських обов’язків відносно своїх дітей, оскільки перебуває на роботі у Польщі.

Просив позовні вимоги задовольнити повністю - визначити місце проживання малолітніх дітей разом із ним.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги щодо визначення місця проживання малолітніх дітей підтримали повністю із підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні позову не визнала. Пояснила, що діти рішеннм суду залишені проживати з нею. Не заперечує того факту що за домовленістю з позивачем вона дозволила щоб син проживав деякий період з ним так як їй необхідно було декілька разів поїхати до Польщі з метою заробити грошей на придбання власного житла. Позивачу про її від’їзд було відомо так як він її проводжав до Польщі. Дочку вона залишила зі своєю матір'ю. На даний час вона вже не їздить на заробітки і бажає щоб син повернувся до неї однак позивач забороняє йому. Під час зустрічей з сином вона помічає що син має бажання проживати з нею та сестричкою однак побоюється батька. Вважає що діти повинні проживати разом,знати одне про одного. Вона належним чином піклується і здійснює догляд за дочкою. Просила у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача суду пояснив, що позивач не зазначив за якою адресою будуть проживати діти. У с. Німшин він проживає тимчасово у співмешканки, без реєстрації в її будинку. Доказів щодо місця роботи та його заробітку суду не надав.

Представник служби у справах дітей Галицької районної державної адміністрації зазначив, що рішенням комісії з питань захисту прав дитини Галицької РДА від 14.07.2017 року рекомендовано місце проживання дітей сторін з матір'ю. Окрім також рішенням комісії рекомендовано відповідачу не чинити перешкод у спілкуванні батьку з дітьми. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Статтею 3 Сімейного кодексу України (далі -СК України) передбачено, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ч. 2 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітніх дітей: сина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2, виданими 03 лютого 2009 року та 25 лютого 2011 року відділом реєстрації актів цивільного стану Галицького районного управління юстиції Івано-Франківської області (а.с. 7,8).

Рішенням Галицького районного суду від 31 жовтня 2016 року шлюб, зареєстрований 26 вересня 2008 року у Виконавчому комітеті Тростянецької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, актовий запис про одруження № 7 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - розірвано. Рішення набуло законної сили 11 листопада 2016 року. Малолітніх дітей залишено проживати разом з матір’ю.

Як вбачається з рішення комісії з питань захисту прав дитини Галицької РДА про визначення місця проживання малолітніх: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, комісія прийшла до висновку рекомендувати визначити місце проживання малолітніх дітей з мамою – ОСОБА_3 (а.с. 29)

Частинами 1, 2 ст. 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обовязків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, згідно вимог закону, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов’язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б насамперед інтересам неповнолітніх дітей. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.

Виходячи з роз'яснень п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (чинна для України з 27 вересня 1991 року) передбачено у п. 1 ст. 3, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (п. 1 ст. 18 цієї Конвенції ООН).

Як зазначено у п. 1 ст. 9 Конвенції ООН, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвитку дитини.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач займається підприємницькою діяльністю у селі, є співвласником об’єкта торгівлі з роздрібного продажу продовольчих товарів, а тому може забезпечити дітей усім необхідним (а.с.103).

Як вбачається з довідки Івано-Франківського обласного наркологічного диспансера № 01-7/307 від 11.04.2018 року - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, прописаний в АДРЕСА_2, на обліку в Івано-Франківському обласному наркологічному диспансері не перебуває (а.с. 114).

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Галицької РДА про визначення участі ОСОБА_1 у вихованні, спілкуванні з малолітньою дочкою – ОСОБА_7, 2011 року народження від 13.03.2018 року – надано право батькові брати участь у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_7, встановивши час спілкування: щотижня, у зручний для батька час, один вихідний день з 10.00 години до 18.00 години (а.с.106).

Згідно інформації Галицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 ім. Я. Осмомисла про взаємостосунки батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_7 вбачається, що батько навідує дитину щотижня. На день народження приходив з подарунками (з мобільним телефоном, іграшками та солодощами). Під час інших зустрічей – дає їй гроші. При спілкуванні з дочкою проявляє свою батьківську любов до дитини: гладить, цілує її, багато розмовляє. Дитина радіє зустрічі з батьком, завжди добре про нього відгукується (а.с.107).

Згідно витягу із АРМ «Рубін», який надійшов від заступника начальника ВП ГУ НП в Івано-Франківській області підполковника поліції А. М. Бойко вбачається, що позивач ОСОБА_1 має судимості . У 2008 році був звільнений від призначеного покарання на невідбуту частину покарання. (а.с.80).

До адміністративно ївідповідальності ОСОБА_1 не притягувався (а.с.79)

Відповідач ОСОБА_3 згідно довідки Демешківської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області № 238 від 18.08.2017 року не зареєстрована, але проживає час від часу в АДРЕСА_3 (а.с.48).

На даний час відповідач зареєстрована та проживає в м. Галичі разом з дочкою.

Згідно довідки поліклініки Галицької ЦРЛ – ОСОБА_3 під наглядом у кабінеті психіатра та нарколога не перебувавє (а.с.109, 110).

Оскільки, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 створила всі необхідні умови для виховання та всебічного розвитку дітей, що підтверджується копією акта обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_3 з яких вбачається, що сім'я проживає в будинку, в якому зареєстровані. На обліку в психіатра та нарколога не числиться, має позитивну характеристику, а також враховуючи вік та інтереси дітей, суд вважає, що в позові ОСОБА_1 слід відмовити.

Відповідно до роз’яснень, даних у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998 р. № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», вирішуючи спори між батьками,які проживають окремо, про те, з ким із них залишається дитина,суд, виходячи із рівності прав та обов'язків батька і матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке б відповідало інтересам дитини. При цьому суд враховує,хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них,їхній вік і прихильність до кожного з батьків,особисті якості батьків,можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі,що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою. Велике значення мають почуття і емоції батьків і дітей, Малолітні діти, як правило, більше потребують материнської турботи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Встановлені судом факти свідчать про те, що сторони мають між собою не порозуміння, однак зазначені обставини не можуть впливати на відносини між матір"ю та дітьми та не свідчать про підстави відібрання дітей у матері.

Також дослідженими судом письмовими доказами не знайшли підтвердження зазначені позивачами обставини, що дитина перебуває під негативним моральним та психологічним впливом матері.

У Декларації прав дитини,прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р. (принцип 6) ,проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має це важливо,рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна,крім тих випадків, коли є виняткові обставини,бути розлучена зі своєю матір'ю.

Судом не встановлено виняткових обставин, які б давали підстави змінити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і розлучити їх з матір'ю.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 належно піклується про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, прихильність дитини до матері, вік та стан здоров'я дітей відтак є всі підстави визначення місця проживання дітей з матір'ю, тобто таке рішення відповідатиме їхнім інтересам.

На підставі ст. ст. 141, 155, 161 СК України, керуючись ст.ст.10,12,27,77,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3,третя особа Служба у справах дітей Галицької РДА про визначення місця проживання дітей - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 17 травня 2018 року.

Суддя:І. М. Юсип