Постанова № 74060068, 14.05.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2018 р. Справа № 920/101/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Гребенюк Н. В., суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Казакова О.В.

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1, довіреність № 2548 від 12.12.2017 р.

відповідача – не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 783 С/3 на рішення господарського суду Сумської області від 27.03.18 р. у справі № 920/101/18 (суддя Заєць С.В., повний текст складено 28.03.2018 р.)

за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Суми

до Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради, м. Охтирка, Сумська область

про стягнення 145967,81 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради 147986,72 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2219,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем вимог чинного законодавства щодо відшкодування позивачу витрат з надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивач звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог, в якій просив суд на підставі та відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, стягнути з відповідача 145967,81 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, а також відшкодувати витрати по сплаті судового збору в сумі 2219,80 грн. Зазначена заява судом першої інстанції прийнята до розгляду.

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.03.2018 р. у справі № 920/101/18 позов задоволено. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” 145967 грн. 81 коп. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 2189 грн. 52 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення мотивоване, зокрема, з тих підстав, що розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг у м. Охтирка є Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради, а отже, на підставі норм чинного законодавства відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій, та ін.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Зокрема, в обґрунтування вимог скарги посилається на те, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд посилався на ст. ст. 87, 102, 97 Бюджетного кодексу України, помилково зазначаючи, що видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян (в т.ч. послуг зв'язку) здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на правильність застосування судом першої інстанцій норм права, просить залишити судове рішення без змін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав наведені у відзиві на апеляційну скаргу доводи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як свідчать матеріали справи, Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” протягом січня - червня 2017 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам м. Охтирка, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювалась дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу” від 22.10.1993 р., № 3551-ХІІ, Закону України “Про жертви нацистських переслідувань” від 23.03.2000 р. № 1584-ІІІ, Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист” від 24.03.1998 р. № 202/98-ВР, Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ, Закону України “Про охорону дитинства” від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ, Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ на загальну суму 89990,25 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України “Про телекомунікаційні послуги” та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р. телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Статтею 87 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Частиною 2 статті 97 Бюджетного кодексу України визначено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 (надалі - Постанова № 256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі - Порядок), якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Зокрема, пунктом 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Крім того, відповідно до п. 20-4 ст. 91 Бюджетного кодексу України, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів належать видатки на пільги з послуг зв'язку.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг в м. Охтирка є Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови № 256 та Порядку, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п’ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (частина друга пункту 8 Порядку).

Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг в м. Охтирка в сумі 145967,81 грн. за період з січня по червень 2017 року залишилися не оплаченими, що підтверджується розрахунком ціни позову, наданим позивачем, заявою про зменшення позовних вимог, поіменними списками абонентів щодо зняття нарахування за вказаний період, розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг.

На виконання п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117, позивач в особі свого структурного підрозділу Сумської філії ПАТ “Укртелеком” щомісячно в електронному та паперовому вигляді направляв до відповідача інформацію за формою “2-пільга” щодо телекомунікаційних послуг, наданих пільговикам у попередньому місяці, що підтверджується копіями листів № 591200/292-64 від 06.02.2017 р., № 591200/292-92 від 07.04.2017 р., № 591200/292-115/461 від 07.04.2017 р., № 591200/292-127 від 10.05.2017 р., (а. с. 119-121) та розрахунками видатків за період з січня по червень 2017 року, які долучені до матеріалів справи.

Як зазначає позивач, відповідач даного факту не спростував.

Відповідно до п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256, відповідач повинен щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з отриманою від позивача інформацією, та здійснювати розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги, однак відповідач порушив свої зобов’язання та повністю не розрахувався з позивачем.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення, крім іншого, виходив з того, що розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг у м. Охтирка є Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради, а отже, на підставі норм чинного законодавства відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до вимог ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 цього ж кодексу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктами 1, 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про прокуратуру", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Згідно з ч. 1, 3 ст. 63 Закону України “Про телекомунікації”, телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими законами України: “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про жертви нацистських переслідувань”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про охорону дитинства”.

Норми цих законів спрямовані на реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг.

Згідно з п. 20-4 ст. 91 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування витрат за пільговий зв'язок окремим категорій віднесено до видатків місцевих бюджетів.

Посилання відповідача на неналежне бюджетне фінансування суд вважає безпідставним.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

При цьому ні Законом України “Про телекомунікації”, ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005 р. та у справі “Бакалов проти України” від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, у період з січня по червень 2017 року ПАТ "Укртелеком" були надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню Тростянецького району Сумської області на загальну суму 147986,72 грн. (яка в подальшому зменшена позивачем на підставі заяви про зменшення), що підтверджується розрахунками видатків за зазначений період.

На виконання пункту 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 р., позивач щомісячно подавав на паперових та електронних носіях відповідачеві інформацію щодо вартості послуг, наданих пільговикам у відповідному минулому місяці.

Відповідно до п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. відповідач повинен щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі, з отриманою від позивача інформацією та здійснювати розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги, однак, відповідач порушив свої зобов'язання та не розрахувався з позивачем.

Отже, відповідач відповідає за своїми зобов’язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Обов’язковість проведення розрахунків з позивачем на відшкодування витрат за надані послуги зв’язку пільговим категоріям громадян підтверджується також наступним.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов’язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини першої четвертої статті 48 Бюджетного кодексу України.

Зобов’язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв’язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Оскільки послуги зв’язку на пільгових умовах ПАТ “Укртелеком” надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, то у результаті уповноважений на те державою орган – відповідач у справі – у силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати.

Наведене вище спростовує доводи скаржника стосовно безпідставності задоволення позову та посилання на статті Бюджетного Кодексу України з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на оплату наданих послуг.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 27.03.18 р. у справі № 920/101/18 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись п. 1 ч. 1. ст. 275, 276, 282, 283, 284 ГПК України, судова колегія –

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 27.03.18 р. у справі № 920/101/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Пелипенко Н.М.